У Кропивницькому 13 березня виповнився 101 рік Миколі Терленку. З Днем народження довгожителя привітали працівники міського департаменту соціальної політики.
Про це Суспільному розказав керівник пресслужби Кропивницької міської ради Сергій Якунін.
Микола Терленко народився 1924 року у П’ятихатках на Дніпропетровщині. У його батьків було п’ятеро синів. Мама не пережила Голодомор, тож хлопців виховував батько.
Коли почалася Друга світова війна 17-річного Миколу Терленка вивезли на роботу в німецьке місто Бернау. Тамтешня родина прихильно ставилась до працьовитого хлопця, тож, коли радянські війська увійшли в місто, місцеві запропонували йому лишитись, та він вирішив повернутись додому.
"Вдома на Миколу чекала зовсім інша доля. Як і багатьох співгромадян, яких вивезли на роботи у Німеччину, його відправили у трудовий табір на Кольський півострів (нині територія РФ –ред.). Там тяжко працював у шахті, поки не сталася біда: його переїхала вагонетка. З переломами ніг і кісток тазу чоловік майже рік пролежав у лікарні. Коли почав одужувати, то втік з лікарні на батьківщину. У рідні П’ятихатки побоявся повертатися, припускав, що там його знайдуть. Тож оселився не так далеко — у тодішньому Кіровограді (нині Кропивницький – ред)".
У Кіровограді зустрів свою майбутню дружину Валентину. Після одруження жили у селі Грузьке неподалік Кропивницького, потім виїхали на Північ. Там у 1948 році у них народився єдиний син Валерій. Після смерті Сталіна, у 1953-му, сім'я повернулась у Кіровоград. Дружина працювала на заводі "Червона зірка", а Микола – на хлібзаводі водієм.
Нині ювіляр проживає сам. Має слабкий слух і потребує сторонньої допомоги. За ним доглядають сусіди та соціальні працівники. Син Миколи Терленка з родиною живе у місті Дніпро.
На думку рідних, секрет довголіття чоловіка – у коханні. Після смерті дружини він закохався у жінку, яка його доглядала. Однак через повномасштабне російське вторгнення вона виїхала за кордон. Тож Микола Терленко чекає на її повернення. Це кохання і тримає його на землі.