Олексій Ружиненко з Кропивницького району Кіровоградської області 24 лютого 2022 року ніс службу на контрольному пункті "Чонгар" між Україною та тимчасово окупованим Кримом. Бачив, як російські колони заходили в Україну. Їх була така кількість, що збився з ліку. Там боєць потрапив у полон і провів у російських в’язницях два роки й п’ять місяців.
Про перші години вторгнення на пункті пропуску "Чонгар" 22-річний прикордонник-строковик розповів Суспільному.
За його словами, на пункті пропуску "Чонгар", до того, як починалось повномасштабне російське вторгнення, він прослужив майже три місяці.
"23 лютого о десятій вечора ми чули шум техніки, яка почала з’їжджатись. У тепловізор бачили "Гради" і танки. Об одинадцятій на пункт пропуску приїхав автобус з людьми, щоб перейти. Ми їх пропустили, вони пішли і через 40 хвилин повернулися назад, сказали, що росіяни вже не пропускають і не працюють. Одна жінка сказала: "Тікайте звідси, тому що буде, щось погане". Шум техніки ми чули до 4:00 ранку, потім все затихло. Згодом підлетів дрон і над нами висів, хлопці наводили на нього автомати, щоб він втік, він відлетів і через секунд тридцять по нас почали кидати "Гради".
Прикордонник сказав, що перший обстріл тривав 40 хвилин, його пересиділи у бліндажі.
"Ми рахували їхні машини, приблизно 70 одиниць нарахували, а потім просто збились. Таку кількість техніки неможливо було стримати, у нас тільки автомати були, по чотири магазини, і все. Наш один бронетранспортер, який стояв біля вежі, відстрілявся. Якби міст підірвали, то можна було б їх стримати".
24 лютого 2022 року Олексій потрапив у російських полон, тоді йому було 19.
"Нам подзвонили з відділу і сказали, що за нами відправили автобус. Ми вийшли, поряд з пунктом пропуску була невеличка заправка, коли до неї дійшли побачили в темряві БТРБронетранспортер — бойова броньована колісна або гусенична машина підвищеної прохідності., на той момент нам здалось, що схожий на нашу бронемашину "Козак". Ми думали, що то наші, підішли, а метрів за 15 до військових побачили, на їх руках білі і червоні пов’язки, всі в масках, автомати, я таких в житті не бачив, гвинтівки снайперські. Вони нас побачили почали кричати: "А це хохли".
За словами Олексія, спершу їх відправили в Крим, з вікон гуртожитку чоловік бачив рух російських військових колон.
У полоні змушували співати російські пісні, казали, що захопили Київ і дійшли до Львова. Годували зіпсованою їжею, давали мало часу на те, щоб поїсти. У полоні схуд на 30 кілограмів, розповів прикордонник.
"Після СІЗОСлідчий ізолятор нас відвезли в Валуйки, в колонію Білгородської області. Там я просидів вісім місяців. Коли нас приймали били дубинками, шокерами, собак натравлювали. У колонії нам заносили їжу, здорові термоси і казали: "У вас дві хвилини". Але вся їжа була дуже гаряча, неможливо було швидко з'їсти. Хліб приносили, ми його поїли, все. Через дві хвилини їжу забирали. Ми почали швидко худнути. Коли вже дуже хотілося їсти, то нам було однаково, чи поб'ють, чи ні, якщо не встигнемо поїсти. І от тоді заходили спецназівці і били нас дубинками".
У полоні Олексій пробув два роки та п’ять місяців. 17 липня 2024 року разом із ще дев’яносто п’ятьма військовими повернувся в Україну.
Розповів, у день звільнення з полону був день народження у його мами.
21 серпня Олексій повернувся додому у село Карлівка, там його зустрічали односельці, друзі та рідні.
Нині Олексій продовжує лікування після полону й навчається в університеті.