У Світловодській громаді Кіровоградської області зібрали колекцію новорічних прикрас 20 століття. Вона розташована в краєзнавчому музеї. Там є ялинкові іграшки, штучні ялинки, гірлянди, фігури під ялинку, листівки, запрошення й фотографії. Відвідувачі можуть дізнатися історію свята Нового року.
Про це Суспільному розповіла директорка музею Ніна Сокуренко.
За її словами, і новорічні іграшки, й інші речі ілюструють епоху, у яку їх створили. Вона вважає, що про це варто нагадувати людям.
Ви не тільки показуєте колекцію, а й розповідаєте історію свята? (тут і далі пряма мова)
Коли згадується Новий рік, то люди виходять дуже часто на різні емоції. І під час дискусії завжди хтось з'являється, хто каже: "Залиште Діда Мороза в спокої". Тому, влаштовуючи цю виставку, ми спробували розібратися в цьому питанні.
У СРСР Новий рік став проєктом "Антиріздво". Річ у тому, що спочатку в молодому Радянському Союзі не було такого свята, як Новий рік. Це був звичайний будній день, який означав просто зміну календаря, а люди тим часом продовжували святкувати Різдво — попри заборону, попри антиріздвяні заклики в антирелігійних журналах. І щоб подолати цю релігійність, у країні й запустили такий проєкт.
У 1935 році 28 грудня другий секретар Центрального комітету комуністичної партії (ЦК КП) України Павло Постишев виступив з ініціативою у газеті "Правда" — "Влаштуймо дітям новорічну ялинку". І 29 грудня вийшла постанова ЦК, щоб влаштувати весело це свято. Першу новорічну ялинку організували в Харкові в 1936 році. Це на той момент уже була столиця Радянської України.
І от коли експеримент вдався, то з 1936 року, знаходячи час в перервах між розстрілами й арештами, почали влаштовувати ялинки по всіх республіках Радянського Союзу. І якраз у нас у музеї й зберігається така фотографія. Там ялинка 1937 року. Це фото першого святкування Нового року у дитячому садку Новогеоргіївська.Новогеоргіївська нині не існує. Більшість міста затоплена водами Кременчуцького водосховища
А після Другої світової війни почали ставити ялинки в будинках звичайних людей, тому що від 1948 року 1 січня був вихідним днем. Ну, і тоді пішов попит на ялинкові іграшки. У музеї є іграшки 50-х років.
Скільки вам вдалося зібрати іграшок й де ви їх брали?
Це приносили люди. Деякі знаходили ми на смітниках і звалищах. Загалом ми зібрали понад 200 ялинкових прикрас. Якщо загалом говорити, то й іграшки й листівки були ідеологізованими. До прикладу, у СРСР до 150-річчя ПушкінаРосійський поет 19 століття вийшли цілі набори за мотивами його творів. Це й "Казка про рибака і рибку", й "Руслан і Людмила", і "Казка про царя Салтана", і "Золотий півник".
І при цьому не було героїв українських казок. Наприклад, не було українського Соломяного бичка, зате були російські Лапоть і Пузир. У часи ХрущоваРадянський державний діяч у 1960 роках з'явилася на ялинці так звана "цариця полів" — кукурудза, яку він пропагував. А також огірки, баклажани й інші овочі.
Також, наприклад, був набір "Арктика" про радянських "покорітєлєй Сєвєра". І туди входили пінгвіни (він є в нашій колекції), арктичний льотчик, криголам. А в 30-х роках країна готувалася до великої війни, і якщо вглиб вішали кульки й цукерки, то на крайні гілки чіпляли прикордонників, парашутистів, паровози, дирижаблі.
Але є у нас і кульки, фігурки з набору "Лісова казка" (вони, я думаю, були в кожному домі), "Цирк". Це, до речі, з Теребовлянської фабрики в Україні. Також є фігурки фабрики з Клавдієвого в Україні.
А на листівках також відобразилася епоха?
І на них також. До прикладу, у нас є листівки "З новим роком" і "С новым годом". І можна подивитися тираж кожної. Якщо листівок "С новым годом" випускали в середньому мільйон, то "З новим роком" набагато менше. І вибір російськомовних листівок був набагато більший. Звичайно, ми тепер розуміємо, чому це так.
Уся ця ідеологія відображалася й на новорічних костюмах. Наприклад, у 60-х роках велика кількість космонавтів з'явилася на гіллі ялинок. Мало того, це навіть на дитячих костюмах відобразилося. У нас є світлина із Нового року, і там у рядок стоїть шість космонавтів. Або, до прикладу, дівчинка в костюмі "знак якості". Тому ми, звичайно, не тільки показуємо, які були іграшки й прикраси, але й розказуємо, як це все створювалося, яке ідеологічне навантаження було на ці іграшки й листівки.
Також є різні запрошення на новорічні свята. Наприклад, на запрошенні 1937 року немає жодних сніжинок, Дідів Морозів і ялинок. Там чиста концентрація того, що вкладалося у це свято на його започаткуванні. Є в нас також фотографії зі святкуванням дитячих новорічних ранків, молодіжних, заводських свят різних років. Усього ми зібрали близько 120 листівок та запрошень.
А інші експонати?
Є вісім Дідів Морозів, три Снігуроньки й три старих ялинки. Одну ми можемо датувати, тому що в неї збереглася коробка. Вона 1984 року. А іншу наша зберігачка фондів буквально на минулому тижні принесла зі смітника. По-моєму, це друга половина 50-х років. Найстаріший у нас Дід Мороз також з п'ятдесятих. Він повністю зроблений з вати. До речі, українська Теребовлянська фабрика також робила Дідів Морозів, і вони в нас є. Також є чотири гірлянди 60-х, 70-х і 80-х років.
З іграшок найстаріша — це перша половина 50-х років. Є одна іграшка-малюк. Це чи то крихітне гроно винограду, чи ягода. І три величезні іграшки із великих ялинок, які встановлювали на площі або в палаці культури. Вони виготовлені з товстого скла і досить міцні. Це жолудь, апельсин і шишка. Звичайно, верхівки у нас є. Це червоні зірки (зрозуміло, що це за символи) й піки.
З цими піками теж цікава історія, тому що вони перекочували із пруських офіцерських шоломів. Річ у тому, що в нацистській Німеччині християнський зміст Різдва підмінили традиціями давньогерманських племен. І вони Вифлеємську зірку замінили цими піками. А після Другої світової, коли велика кількість трофейних товарів пішла сюди, то з'явилися в СРСР й піки.
До речі, люди деякі іграшки принесли зовсім недавно, коли побачили нашу колекцію. Сказали, що вдома не прикрашають, й іграшки лежать багато років у підвалі. А тут цікавіше їх побачити. Звичайно, це виставка не тільки пізнавальна, а й для того, щоб перезавантажитися, бо дорослі, наприклад, згадують своє дитинство. А всім іншим, на мою думку, треба знати, як будувалися й влаштовувалися свята в тому числі. Переписувати історію не треба, її треба вчити.
За словами Ніни Сокуренко, колекцію в повному обсязі й на широкий загал можна побачити до 4 січня. Далі її передадуть у фонди.