"Вчитись мотивує те, що допомагає вижити": інструктор Нацгвардії з Кіровоградщини про підготовку бійців

Ексклюзивно

Інструктор з бойової та спеціальної підготовки, нацгвардієць військової частини 3011 з Кіровоградської області Євген (прізвище не називаємо з міркувань безпеки) розповів Суспільному, як бойовий досвід допомагає навчати військовослужбовців виходити на розвідки, обстежувати позиції із саперами, бути провідником мінними полями й виводити поранених для евакуації з поля бою.

"Став інструктором після семи років служби у Нацгвардії" (тут і далі – пряма мова)

Я починав свою службу у 2017 році солдатом-строковиком в іншій військовій частині. Перевівся з Києва до Кропивницького, бо тут були дружина з донькою, житло, й продовжив служити.

Перший бойовий досвід отримав 2019 року у зоні проведення операції Об’єднаних Сил на Донецькому напрямку.

Про ставлення бійців до бойового досвіду інструктора

Одна справа – коли вони на базовому військовому вишколі, а інша справа – коли їм розказує інструктор, який був на бойових завданнях, брав участь у бойових діях і розуміє, як це все працює насправді, а не як пише книжка.

Хто такий провідник мінними полями

Особливість цих людей в тому, що вони відповідають за безпеку особового складу групи, яку вони заводять на позиції, вони й виводять групу, яку поміняли, і допомагають, наприклад, занести боєкомплект, провізію та воду.

У провідника мають бути гарний слух та зір, бо він іде на початку групи й має чути кожен дрон, чути й бачити виходи ворожих мінометів, артсистем.

Практика показала, що краще (мова про роботу провідника – ред.) працювати вночі, бо вночі менше видно техніку та пересування особового складу. Так, є прилади нічного бачення – та як ми противника бачимо, так і противник нас бачить.

Була така ситуація: я змінив групу й ми вже збиралися виходити на місце евакуації натоптаною стежкою поміж деревами. Одна деревина впала на цю стежку так, що потрібно було під нею пригинатись, щоб пройти. Пройшовши метри три, я помітив червоний вогник й одразу ж зупинив групу, наказав лягти. Як тільки ми лягли на землю – пролунав постріл, і перед цим нам подали команду в радіостанцію, що працює снайпер.

Про виведення поранених з "нуля"

Доводилось мені бути й старшим групи евакуації. Це зазвичай 5-6 військовослужбовців, які з тобою йдуть до пораненого чи вбитого, щоб вивести його із зони бойових дій. Це роблять тільки вночі, тому що уся група дуже ризикує. Вже на світанку всіх видно.

"Головне – впоратись зі страхом"

Головне для військовослужбовця вміти впоратися зі страхом та панікою. Для мене це було дуже складно – були такі підлеглі, які починали панікувати, потрапляючи під мінометний обстріл. Таких треба швидко заспокоїти, бо за хвилину-дві почне панікувати вся група.

Щоб заспокоїти, краще зупинитись на п’ять хвилин, знайти місце, де можна сховати групу, і переговорити з бійцем, заспокоїти, розповісти йому про подальший план дій. Бояться всі, хіба дурні тільки не бояться.

Що бійці опановують охоче і навпаки

Із зацікавленістю опановують зразки закордонного озброєння – наприклад, одноразові протитанкові гранатомети або стрілкову зброю. Одноразові гранатомети наші бійці ніколи не бачили, тому, коли їм пояснюєш, як правильно цілитися, як правильно готувати його до пострілу, це зацікавлює, це подобається. З новим озброєнням цікаво працювати.

Легковажать деякі власною безпекою, зокрема риттям окопів: вважають, що викопати окоп до коліна достатньо, а це не так, бо дуже багато дронів, дуже багато стрілецької зброї у противника, мінометних обстрілів, а відстань до них невелика. Чим глибший окоп – тим краще, бо його потім можна накрити деревиною, землею, брустверФортифікація з бійницями. зробити.

Наша підготовка максимально формує військового, який розуміє, як діяти в тих чи інших ситуаціях, починаючи з вогневої підготовки, закінчуючи топографією, тактичною підготовкою, тобто воно все йде в комплексі, все разом, одне без одного не може працювати.

Як захиститись від дронів

Є портативні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) – на машину, на кожного військовослужбовця. У них різний діапазон, але, наприклад, може бути два РЕБа на групу: один – від FPV-дронів, а другий – від мавіків, від скидів.

Що мотивує бійця вчитися

На мою думку, вчитись мотивує те, що це передусім допомагає вижити. Це дає знання, як допомогти собі й побратимам у разі поранення, наприклад.

Чого категорично не можна робити на бойових позиціях

Найперше – гаджети й телефони: жодна так звана бойова романтика й світлини з окопів не варті життя бійця. Постійно кажу їм, що радіолокаційна боротьба у противника дуже сильна. Мова про перехоплення телефонів – ворог бачить скупчення. Друге – світло від телефонів й інших пристроїв видно в темряві, так само, до речі, як і вогник від цигарки – за 100-200 метрів його можна побачити, дим, який випускає боєць можна побачити у тепловізор, особливо в холодну пору року.

Про важливість фізичної підготовки

Все дуже просто: наприклад, на позиції йти 5-7 кілометрів польовою дорогою чи лісом – не в джинсах і футболці, а в спорядженні, часто з боєкомплектом, плюс запас провізії на 3-4 доби, загальною вагою 30-40 кілограмів – без належної фізпідготовки й витривалості дуже важко. І на відповідні тренування бійцям дають тиждень: за ніч проходять п’ять кілометрів в один бік, п’ять – назад, наступного дня – так само, ще через день – ті ж 10-15 кілометрів – організм звикає.