У Світловодському музеї Кіровоградської області зібрали колекцію вишивок в берлінському стилі. Є два десятки робіт. Такою вишивкою захоплювалися українські жінки в 50-х роках ХХ століття.
Про це Суспільному розповіла директорка музею Ніна Сокуренко.
Вишивка в берлінському стилі зародилася в Європі на початку ХІХ століття. Жінки брали готові схеми й накладали на них вишивку шовковими й шерстяними нитками. Це буди переважно пасторальні Сюжет пов'язаний з ідеалізованим зображенням сільського життя, відтворенням простих, наївних переживань на лоні природисюжети й квіткові композиції. В Україну цей стиль прийшов з трофейними німецькими схемами після Другої світової.
"Радянська типографія в Мінську просто передруковувала сторічні німецькі схеми, при цьому значно спростивши їх. Таким чином українські жінки почали вишивати усіх цих красунь, пастухів, мисливців, оленів, дітлахів, циганок, а також папуг і павичів на гілках дерев або серед квітів. Це все мало загальну назву — "берлінська вишивка". Я думаю, що кожен з нас бачив ці картини в різних розмірах і кольорових виконаннях".
Сюжети були однотипними, але навіть для них вишивальниці 1950 років не завжди мали потрібні нитки. Через це відходили від схеми й вводили інший тон або навіть колір. Також використовували підручні засоби.
"Тоді не було такого різноманіття. Це зараз тобі на сайті пропонують 25 варіантів одного кольору. У той час треба було постаратися. Тому жінки якось викручувалися, купували хустинки, витягували звідти ниточки й вже ними вишивали. Одна з картин у колекції вишита якраз таким способом. Це нам передала невістка картину своєї свекрухи. Це картина "Діти".
Також один малюнок у різних вишивальниць май різний вигляд, бо жінки інколи не користувалися схемами, а перешивали сюжет одна в одної. Одним з найрозповсюдженіших сюжетів була "Оленка", або "Дівчина з оленем". У музеї є чотири варіанти цієї картини. Також є два варіанти картини "Ромео і Джульєтта", дівчини з глечиком та інших сюжетів.
Зазвичай жінки вішали свої готові роботи у хатах на вибілені стіни, часто над дверними проймами. Інколи при цьому прикрашали їх рушниками. До музею вони потрапили в різний час від різних людей.
"Цього року ми деякі підлікували. Одні взагалі випрали, інші заново натягнули на рами. Деякі позаду ще були заклеєні газетами. Цікаво, що ззаду однієї картини була приклеєна ощадна книжка, тому що це чийсь був сейф. А в деяких сама канва, на якій вони були вишиті, настільки зношена, з дірочками, що заново натягувати її на раму, мабуть, не вийде".
У травні ці картини показали на виставці. Після цього в музей принесли ще одну картину.
"Директорка палацу культури Лариса Олександрівна Ляшенко принесла картину, яка в них зберігалася вдома. Це теж пасторальний сюжет. Чоловік (скоріше за все мисливець) відпочиває на камені. І саме такого сюжету в нас ще не було, хоча інші, як ви бачили, є повторювані".
Колекцію можна побачити на сторінці музею у Facebook.
