Він пішов виборювати незалежність України у перші дні повномасштабного вторгнення Росії, у лютому 22-го. До того як потрапити на фронт, був ініціатором проукраїнських акцій, перейменувань вулиць, назви яких пов'язані з Росією чи історією комуністичного руху. Загинув, допомагаючи пораненому побратиму на полі бою. У День українського добровольця, який відзначають 14 березня, розповідаємо історію кропивничанина Дмитра Сінченка.
"У нього була одна велика любов — Україна, – розповіла дружина військового Олена. – Він мріяв про її світле майбутнє і намагався робити все, щоб прийти до нього як можна швидше. Він нею жив і за неї ж віддав життя".
Побратим Дмитра Ігор Козуб говорить, такі люди – це взірець для усіх. "Дмитро – один із добровольців, які не були військовими, але стали на захист України з початку повномасштабного вторгнення Росії. Він долучився до Української добровольчої армії. Там мав позивний "Перун".
Дмитро з Ігорем знайомі понад 20 років. Разом були на патріотичних акціях, брали участь у Помаранчевій революції. "З 2014 року Дмитро підтримував Українську добровольчу армію. Коли ми проводили змагання на кращого снайпера області, то Дмитро там виборов перше місце".
Друг Дмитра Сінченка Дмитро Завражний розповів, разом вони займались декомунізацією в області, ініціювали демонтаж пам’яток з радянськими символами. Журналіст займався антикорупційними розслідуваннями. "Разом проводили дуже багато акцій: "Рух опору капітуляції", акції на підтримку незаконно ув’язнених людей, акції біля пам’ятника Шевченку, проти нападів на українську мову, брали участь у перейменуванні міста".
Дмитро Сінченко після початку повномасштабної війни воював у Київській області, потому на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині, розповів Ігор Козуб. Починав як рядовий стрілець, потім був інструктором, потім — командиром взводного опорного пункту.
Останній бій прийняв 22 серпня 2023 року біля села Курдюмівка неподалік від Бахмута.
"Добровільно пішов витягнути пораненого з поля бою, – розповів Ігор Козуб. – Але, на жаль, там снайпер. Дмитра він поранив у спину. Вже до вечора Українські Збройні сили відбили цю позицію, і його там не знайшли, тому він був зниклим безвісти. Однозначно він – герой, однозначно – героїчно загинув. Поводився завжди достойно, мужньо на війні. Був зразком для інших. Людина дуже високоосвічена, культурна, журналіст".
Те, що він загинув, підтвердили ДНК-експертизи. З Дмитром Сінченком сьогодні попрощалися в Кропивницькому.
