105-річна Ганна Орищенко з селища Смоліне Новоукраїнського району– найстарша жителька Кіровоградської області. Жінка пережила війну та Голодомор. Виховала чотирьох дітей, має вісьмох онуків, 14 правнуків та десять праправнуків.
Про це Суспільному розповіла донька довгожительки Марія Краснікова.
Родина та репресії батька
105-річна Ганна Орищенко народилася 23 липня 1921 року на Поліссі в селі Сарновичі Народицького району (нині Коростенський раойн – ред.) Житомирської області. Зростала у родині, де було шестеро дітей.
«Її тато, а мій дід, на той час був заможним чоловіком: мав гарний ліс, борті«е найдавніший тип вулика, який є видовбаною з дерева колодою або штучною чи природною порожниною (дуплом) у живому дереві, де живуть бджоли. вулики на соснах, а також коней та волів. Під час колективізації, коли моїй мамі було приблизно 3–5 років, її батькові наказали здати все майно з подвір'я до колгоспу. Він відмовився це зробити. Наступного ранку його заарештували та вислали до Сибіру, де він і зник».
Голодомор та виживання
Коли батька забрали, сім'я залишилася у злиднях. Наймолодшому братові Ганни – Івану на момент його арешту було два тижні.
«Родина пережила голодування. Матір, баба Уляна, варила дітям їсти цілий казан щавлю, через голод вони ходили з великими животами. Рятувалися, як могли, збирали в лісі ягоди, дикі груші, гриби. Місцеві сільські активісти кегебістиЦе розмовна назва співробітників Комітету державної безпеки (КДБ) СРСР або осіб, які були офіційно чи таємно пов'язані з цією радянською спецслужбою. вимітали навіть половуЦе сільськогосподарські відходи, що залишаються після обмолочування та очищення (провіювання) зерна злаків, льону та інших культур. на току, щоб дітям репресованого не було чого їсти. Не всі брати та сестри пережили Голодомор — старші померли від голоду, інші згодом загинули на фронті Другої світової війни».
Життя в Києві перед війною
Перед війною, у віці приблизно 15–16 років, Ганну Орищенко забрали до Києва на заробітки. На Лук'янівці вона працювала нянею — доглядала дітей місцевого посадовця, а також готувала їм їжу.
«Господарі були дуже нею задоволені. У Києві мама відвідувала школу та курси лікнепу (ліквідація непописьменності – ред.), де навіть була старостою групи. Перед початком війни вона повернулася назад до рідного села».
Примусові роботи в Німеччині
З початком війни німці примусово забрали жителів села Сарновичі та вивезли їх машинами до Коростеня, звідти до Житомира, а далі депортували до Німеччини. Ганна Орищенко відпрацювала там чотири роки.
«Спершу вона працювала у німецького фермера (бауера) разом із ще шістьома дівчатами. Господар ставився до них добре: не бив, не продавав, не ображав і годував. Після закінчення війни він подарував кожній дівчині в дорогу валізу з одягом».
Також в Німеччині Ганна Орищенко працювала на військовому заводі.
«Їй пощастило влаштуватися на роботу до їдальні на другому поверсі. У підлозі біля труби була дірка, через яку вона потайки кидала варену картоплю, буряк чи моркву своїм дівчатам, які працювали на першому поверсі, оскільки їх годували дуже погано. Якби німецька охорона це помітила, її б розстріляли на місці. Мама вважає, що вижила саме завдяки роботі в їдальні. У 1945 році їх визволили французькі літаки, після чого вона повернулася в Україну».
Після війни Ганна Орищенко повернулася в рідне село на Житомирщину та вийшла заміж за односельця, працювала у колгоспі. Її чоловік був інвалідом першої групи по зору на обидва ока, тож на фронт його не брали. У шлюбі народилося четверо дітей.
«Мій старший брат Сергій народився у важкий голодний 1946 рік. Батько їздив міняти квасолю до Білорусі на макуху, щоб його прогодувати. У дорослому віці він захворів і помер у Коростені. Моя сестра Віра з'явилась на світ у 1949 році. У 16 років вийшла заміж і нині живе у Хмельницькій області, має трьох дітей. Я народилась у 1954 році, нині мені 72 роки. І мій молодший брат народився у 1963 році. Старший, молодший брати і батько померли».
Переїзд на Кіровоградщину
20 років тому Марія Краснікова забрала маму, якій на той час було 85 років, жити до себе у селище Смоліне на Кіровоградщину.
«Переїжджаючи з Житомирщини, мама привезла з собою столітній псалтир Одна зі старозавітних книг Біблії, що є поетичною збіркою молитовних пісень (псалмів).та вишивки. У селі вона не мала багато часу на рукоділля, проте після переїзду почала активно вишивати нитками, щоб втамувати тугу за рідною домівкою. Вона створила щонайменше 30 картин, п'ять сорочок-вишиванок (три з них зберігаються вдома, а дві — у внучок), близько десятка рушників. Свою останню картину із зображенням циганки Ази вишила рівно у 100 років і подарувала її місцевій селищній раді».
Особливості харчування
У 105 років Ганна Орищенко дотримується власної системи роздільного харчування та вважає, що це і є секретом її довголіття, сказала донька.
«Вона ніколи не п'є воду чи чай одразу після першої страви, робить це щонайменше через пів години. Вона ніколи не змішує солодке, гірке та кисле в одному прийомі їжі. Її неможливо змусити їсти те, чого вона не хоче. Вона ніколи не вечеряє після 18, не їсть м'яса та рано лягає спати. Мама завжди мені казала, що не треба перепрацьовувати та виконувати будь-яку роботу через силу, адже це погано впливає на здоров'я».
Останні п'ять років через свій вік Ганна Орищенко не виходить на вулицю.
«У неї сильне запаморочення. Фізично вона дуже слабка, швидко втомлюється, у неї болять кістки та часто падає тиск. Попри це, вона щоранку самостійно ходить до ванної кімнати та приводить себе в порядок. Нині вона майже не чує, втратила слух після того, як перехворіла коронавірусом. Навіть у похилому віці вона зберігає абсолютну логіку та розумову адекватність. Вона досі розгадує філвордиЦе різновид словесної головоломки, у якій ігрове поле (сітка) повністю заповнене літерами., які лежать у неї на віконці, використовуючи лупу».
Щодня молиться за Україну
Ганна Орищенко знає про російсько-українську війну, проте донька намагається не розповідати їй усіх подробиць, щоб не травмувати.
«Мама дуже хвилюється, плаче через загибель молоді та не розуміє, як можна вбивати мирних людей. Порівнюючи з минулим, вона згадує, що нацисти під час Другої світової війни не бомбили вночі... Вона щодня молиться за Україну, вона берегиня нашого роду».
Нині на Кіровоградщині проживає 48 довгожителів, яким виповнилося понад 100 років, розповіла Суспільному заступниця керівниці обласного пенсійного фонду Олена Романченко. Ганна Орищенко зі Смоліного є найстаршою жителькою області.