Шістьох переселенців з Донецької області, які 3 вересня приїхали в Олександрійську громаду Кіровоградської області, поселили в Звенигородській гімназії. Суспільне поспілкувалося з ними й дізналося, які умови створили для них.
«Надійшло повідомлення про те, що мій будинок зруйнований»
Ольга Вершиніна родом із Лимана, з 2024 року жила в Краматорську. Звідти її евакуювала гуманітарна місія «Проліска» через транзитний центр у Лозовій Харківської області. Повертатися жінці нікуди — її будинок зруйнований.
«Мені надійшло повідомлення про те, що мій будинок зруйнований. Документи на квартиру залишилися вдома і, скоріш за все, згоріли. Треба їх відновити, тому що без них я не можу подати документи на житловий сертифікат за програмою «єВідновлення».
Зі слів жінки, це не перша її спроба виїхати в безпечніше місце. У 2022 році під час окупації вивозили військові. Тоді вона змінила декілька регіонів: жила в Дніпрі, Львові, Вінниці, щоразу шукала прихисток разом із собакою Чарою. Навесні 2024 року повернулася до рідного Лимана, коли там почали відновлювати роботу пошта та банки. Проте згодом російська армія посилила обстріли та зруйнувала всю інфраструктуру.
«Спочатку повиїжджали банки, потім почали закривати пошту, магазини, усе розбомбили. Не було електрики та газу. Виїжджали у 2024 році в Краматорськ уже з військовими на броньованих машинах. Під час евакуації взяли тільки одяг і деякі документи. Половина моїх знайомих загинула, деякі виїхали у 2022 році».
У Краматорську через місяць після переїзду померла собака Чара.
«Моя собака захворіла під час переїздів. У Вінниці я її підлікувала. Вона також переживала. Коли я починала збирати речі, вона вже сиділа й починала плакати — стільки ми їздили, переїжджали. Для неї це був дуже великий стрес».
У гімназії, де поселили жінку, вона живе у кімнаті ще з трьома переселенцями. Їй видали постільну білизну та продуктові набори. Їжу готують самі на облаштованій кухні, розповіла Ольга.
«Є ліжка, спимо не на підлозі. Їсти є що. Нам надали гуманітарну допомогу, щоб з голоду не померли: чай, цукор, сіль, консерви. Готуємо самі. Оскільки ми втратили житло й у нас немає свого посуду, то його нам теж надали. Є чайники, плита, холодильники. Нам оформили статус переселенця. Виплачують дві тисячі гривень на одну людину, а якщо за інвалідністю — то три тисячі».
Ольга підписала угоду на безоплатне проживання на пів року. Поки адаптується на новому місці, про працевлаштування ще не думала.
«Ночами ми майже не спали — сиділи під дверима й боялися лягати»
Валентина Савельєва евакуювалася зі Слов'янська разом із 47-річним сином, який має інвалідність з дитинства. Це їхня перша евакуація, на яку вона зважилася після поранень.
«Думала, що буде тихіше, а далі все гірше ставало. Цього року я двічі була поранена. Першого разу мене вибуховою хвилею відкинуло з квартири до сусідів. Зашивали голову, втратила багато крові. Другого разу вийшла зняти білизну на вулицю, і між будинками впала бомба. Вибухова хвиля відкинула мене до під'їзду, сильно забила коліна. Ледве доповзла до сходів по сина. У нашому будинку чотири рази вилітали вікна, сипалася штукатурка, а з мешканців залишилося тільки чотири людини. Поки залишатимемося тут, а далі час покаже».
Зі слів жінки, із собою встигли взяти лише одяг, адже збиралися поспіхом.
«Мені дали номер телефону, і я сама зателефонувала дізнатися про евакуацію. Добиратися було важко й страшно: волонтери забирали нас з-під будинку під обстрілами. Збиралися швидко, брали те, що першим натраплялося на очі. Ось зимові пальта не забрали».
Ночами майже не спали, розповіла переселенка.
«Сиділи під дверима й боялися лягати. Спочатку нас у Харків привезли, а потім в Олександрію. До нас тут добре ставляться, ми дуже вдячні. Коли приїхали, для нас уже все було готове. Одразу нас погодували. Прийняли як рідних. Їжу готуємо самі, усе зручно, посуд є, плита, духовка».
В Олександрії жінці організують медичний огляд через травму руки.
«У мене з рукою проблеми: взялася за маршрутку рукою, і суглоб вискочив. Уже втретє вискакує. Сказали, що повезуть до лікарів».
«Забезпечуємо всім необхідним»
Усього в Звенигородській гімназії мешкають 17 переселенців. Крім шести, які приїхали 3 вересня, 11 людей тимчасово перевели з олександрійського дитсадка, розповіла Суспільному директорка гімназії Ірина Маменко.
«У дитсадку почали ремонт, тому людей переселили до нас. Забезпечуємо всім необхідним. Оформили допомогу Агентство США з міжнародного розвитку — незалежне агентство федерального уряду США, яке відповідає за некомерційну стратегічну гуманітарну та економічну допомогу іншим країнамвід USAIDАгентство США з міжнародного розвитку — незалежне агентство федерального уряду США, яке відповідає за некомерційну стратегічну гуманітарну та економічну допомогу іншим країнам та ЮНІСЕФМіжнародна організація системи ООН, яка захищає права та інтереси дітей, а також надає гуманітарну підтримку сім'ям по всьому світу.. Неодноразово завозили продукти місцеві церкви».
На двох поверхах облаштували п'ять кімнат. Встановили пральні та сушильні машини, є кухня, душові та туалети.
«Нам дуже допомагає міська рада. Коли люди заїжджали, їм організували підвіз харчів на цей день. Людям видали довідки переселенців. Організація «Право на захист» має приїхати, також оформити їм виплатиСума допомоги становить від 10 800 до 12 300 гривень на людину. Виплачується одноразово або частинами за 3–6 місяців. Допомагають з медичною допомогою, обслуговуванням, соціальне таксі. Люди дуже вдячні».
Зі слів директорки, домовилися з благодійним фондом «Рокада» про ремонт приміщення, щоб покращити умови життя.
«Оскільки ми діємо як місце тимчасового проживання, то не маємо великої кількості меблів, але нам планують їх закупити».
Облаштувати місця тимчасового проживання для переселенців змогли, оскільки через відсутність укриття 72 учні гімназії з початку повномасштабного вторгнення їздять шкільним автобусом на навчання в олександрійську гімназію.
Облаштують додаткові місця для тимчасового проживання переселенців
В Олександрійській громаді зареєстровані 12 тисяч 227 переселенців. Є шість місць тимчасового проживання: їх облаштували в чотирьох олександрійських дитсадках, а також по одному в гімназії Звенигородки та в колишньому дитсадку в селі Ізмайлівка, розповіла Суспільному начальниця управління соціального захисту населення Олександрійської міськради Олена Назаренко.
«Усі вони у нас облаштовані, там є їжа, матраци, постільна білизна, тумбочки, шафи для одягу, столи та стільці. Усе необхідне для перебування та проживання. Проводимо ремонти, облаштовуємо санвузли».
Загалом у цих шести закладах створили 175 місць для тимчасового проживання переселенців, нині зайняті 109. На території Олександрійської громади є два гуртожитки, підпорядковані обласним комунальним закладам: коледжу культури та медичного коледжу. Там мешкають 65 переселенців.
«Проживання в таких місцях безплатне. Його оплачують із місцевого бюджету, допомагають благодійники. З переселенцями підписують відповідний договір. Вони також отримують гуманітарну допомогу. У нас є «Центр допомоги Олександрія»: переселенці реєструються й отримують допомогу, яка приходить від міжнародних організацій. Там вони можуть одержати гігієнічні набори, їжу. Крім того, у територіальному центрі є допомога продуктами для тих, хто перебуває на обслуговуванні».
За даними Олени Назаренко, у Звенигородці та Ізмайлівці планують облаштувати ще 120 місць для тимчасового проживання переселенців. Терміни виконання поки невідомі.