Хмельничанка Тетяна Шпак займається волонтерською діяльністю з 24 лютого 2022 року. Починала з виготовлення окопних свічок та плетіння маскувальних сіток. Наразі організовує збори для закупівлі зброї ЗСУ.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла волонтерка Тетяна Шпак.
Тетяна розповіла, що в перші дні повномасштабного вторгнення, її, як і багатьох людей охоплював сильний страх і не було розуміння, що буде завтра.Тому вона розуміла, що потрібно щось робити, щоб на знак хоча б маленької, але вдячності допомагати нашим військовим.
"Хоча скільки ми б не робили, ніколи до кінця не зможемо їм віддячити за наше спокійне життя в тилу".
Тетяна поділилася, щоб стати волонтером завдячує людям, які для неї є великим прикладом: священники о. Олександр Просянюк і о. Микола Лучинський.
"Я бачила з якою любовʼю вони служили для наших захисників, о.Олександр збираючи для них необхідні речі, купуючи дрони, мавки, а о. Микола разом зі своїм вірним другом Енеєм регулярно відвідує захисників на передовій, надаючи їм таїнства та даруючи надзвичайно важливе для них спілкування як капелан".
Волонтерка пригадує, що першою такою допомогою була акція на вербну неділю "Купи вербу — підтримай ЗСУ", де молодь зібрала понад 10 тисяч гривень і кошти пішли на потреби армії.
"У моєму волонтерстві все почалось з простих речей, з плетіння сіток, я збирала баночки на окопні свічки, купувала хлопцям смаколики, шкарпетки та різні речі першої потреби, все те, що було у мірах моїх можливостей, але самі ми нічого не можемо, тому я завжди просила в Бога сил і він благословляв: давав час, можливість і людей".
Тетяна розповіла, що через рік після початку повномасштабного вторгнення познайомилася із Вʼячеславом Івахом, головою Благодійного фонду "Фонд Людей" і стала працювати у команді неймовірних людей, які роблять великий обсяг роботи.
"Для того, щоб зігріти наших захисників в холодну пору я шукала балони з фреону, з яких хлопці виготовляють буржуйки, а також окопні свічки. Війна ставала дедалі більш технологічною, тому наша команда почала складати FPV – дрони. Найчастіше я роблю збори в соцмережах, купуємо комплектувальники й дрони їдуть виконувати свої завдання на різні напрямки".
За її словами, були різні запити на машини, шини, рації, на кровоспинні турнікети, які рятують життя нашим захисникам. На її 25 ювілей, у цьому році, був відкритий збір-розіграш на старлінк для 67 ОМБР. Дуже часто доводиться робити розіграші трофеїв від хлопців за донати. Подружка Тетяни Маріна Голуб 24/7 малює гільзи й таким чином вдається швидко закривати необхідні збори.
"Найчастіше я стараюсь відвідувати захисників у шпиталі — це дуже чуттєві зустрічі. Ми часто возимо смаколики та засоби особистої гігієни, але насправді, ціль таких зустрічей дати їм своє тепло і можливість поспілкуватися, подякувати за все, що вони для нас роблять. Скільки б не їздила, стільки дивуюсь, яка в них сила волі та любов в очах".
Тетяна поділилася, що найважче у волонтерстві — байдужість людей та їх не готовність допомагати, а також дуже важко знайти потрібні слова для військових, щоб підтримати.
"Я дуже хочу подякувати єпископу Павлу Гончаруку, який відповідає за військове капеланство в Україні та Школі Капеланського Служіння РКЦ за те, що там вчать нас, як служити, як знаходити слова, як не ранити, а навпаки допомогти нашим захисникам, які на передовій, які повертаються у звичайне життя і наново вчаться жити".
Волонтерка зазначила, що війна дуже змінила її сприйняття світу, дала можливість глибше переосмислити цінності та цінувати кожен день життя і тих, хто йде поряд.
"У кожного волонтера є дні, коли вкрай важко, коли ти втомилась, але в цьому випадку я завжди згадую книгу отця Андрія Зеленського "Анатомія Воїна" і там є слова, які дають мені сили йти далі "Життя сповнене викликів. Хтось опускає руки, а хтось розуміє, що це його світ, його біль, його бій і його виклик. Тому береш себе в руки, молишся і йдеш далі".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
