В селі Грушка Староушицької тергромади Хмельниччини відтворили весільні традиції ХХ століття в межах Днів спадщини Дністра. Цей період, зі слів організаторки освітнього проєкту, мисткині Адріани Вітер, обрали через те, що в селі є старожили, які пам’ятають, як це було.
Наречена з дружками роздає калач, із яким збирала барвінок для весільного вінка.
"Рвали до сходу сонця через калач з дірочкою для того, щоб сім’я молода була щаслива. Наречена, коли вже йшла з дружками додому, щоб цей віночок плести, роздавала повністю калач шматочками зустрічним, на щастя молодій парі".
Весільні обряди Дністровського регіону відтворюють у селі Грушка Староушицької тергромади в межах Днів спадщини Дністра. Це – освітній проєкт, який, зі слів організаторки, мисткині Адріани Вітер тут реалізовують із 2020 року. Показують традиції XX століття.
"Ми намагаємося відтворити те, що живе. А живе в нас те, що можуть розказати люди. Так, це люди вже дуже старенькі, але на щастя, в нашій громаді ще проживають такі старожили. Їм по 90, 92 і більше років, щось вони ще пам’ятають, мають світлини. Ми по таких краплинках зібрали цей обряд", — розповіла Адріана Вітер.
У ролі наречених – школярі Андрій Грубеляс і Софія Вітер.
"Я мріяла про весілля змалечку, і я мріяла про традиційне весілля, щоб за всіма традиціями, семиденне, здоровенне, але зараз ми відтворюємо самі цікаві обряди. У ролі нареченої я почуваюся гармонійно, почуваю себе дуже щасливою", — поділилася враженнями Софія Вітер.
Комплексний стрій – вбрання нареченої – відтворювали місяць, розповіла докторка історичних наук, етнографиня Лілія Сонячна. Дністровський регіон, з її слів, від інших відрізняється, зокрема, кольорами вишивки.
"Вишивали технікою низь, це давня техніка. І технікою колодочки, до прикладу, в 18-19 столітті в цих селах також. Але кольорова гамма, поквітчана була, її ще називали. Вона була не червоно-чорна, що було характерно для більш центральних і північних районів Поділля, а різнокольорова".
"Стрій є наполовину автентичний, наполовину історично відтворений. Сорочка в нас з затопленого села Атаки. Це оригінал, десь понад 120 років сорочці. Уже костюм зверху, а за допомогою Лілії й команди ми відшили з історичних світлин, абсолютна повна точна історична реконструкція".
Давні весільні обряди відтворювали на подвір’ї та за воротами найстарішої хати в селі. Її збудували в 1898 році, нині це – етномузей "Чарівна хата". Одна із характерних Дністровських традицій, зі слів організаторки проєкту, – переливання води.
"Сенс полягає у тому, що молодим перешкоджали дорогу, і молодий мав відплатити, тобто він мав на весіллі багато разів свою наречену викупити. Що це означало, що настільки вона йому була дорога, настільки він хотів цю жінку, він її обрав".
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
