Переховувала невістку під землею: як на Хмельниччині рятували євреїв у Другу світову війну

Два роки переховувала невістку-єврейку в штольні від нацистів жителька села Баранівка Ярмолинецької тергромади Фросина Чорна. У 1941 році, коли в Баранівку вдерлися німці, через якийсь час до села долинули чутки, що в Дунаївцях і Ярмолинцях почалися облави на євреїв. От тоді місцеві і почали переховувати рідних та знайомих, аби врятувати їм життя.

Про це Суспільне Хмельницький розповіла у День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, бібліотекарка з Баранівки Євгенія Залецька.

Жінка каже, ця історія є в книзі спогадів українців про Другу світову війну. З її слів, тоді в селі переховували вчительку Софію Глузман, яка викладала в неї математику.

Бібліотекарка села Баранівка Ярмолинецької громади Євгенія Залецька.
"Свекруха тоді їй сказала, коли чутки ці пішли: "Соню, треба щось робити, ховатися". Софія Борисівна каже: "Куди я можу ховатися, що я німцям зробила поганого, що я мушу ховатися?». Вона каже: "Не знаю, куди маєш ховатися. Під землю", — переповідає Євгенія Залецька.

У тій же Баранівці живе Іван Чорний, онук Фросини Чорної. Чоловік показує штольню, у якій його бабуся ховала свою невістку Софію Глузман:

"У цій штольні вона переховувалася. Я ще пам’ятаю, коли тут був отвір, звірі жили. А вже зараз усе обсипалося. Ось тут був вхід, там була стежка догори".
Житель села Баранівка Ярмолинецької громади Іван Чорний, бабуся якого переховувала у лісі в штольні свою невістку-єврейку.

Іван народився після смерті бабусі. Про це місце в лісі, каже, дізнався від батька.

"Переховувалися, йшли між городами, стежками, вночі. Усі пори року батько тут ходив. В одній руці у нього був пакунок з їжею, а другу він весь час тримав попереду, бо були кущі, як зараз".

У штольні Софію Глузман переховували два роки.

"Бабуся ходила з нею ночувати, на день бігла в село, коли не виходило щось, батько носив їм їсти ночами", — розповідає Іван.
Штольня у лісі біля села Баранівка Ярмолинецької громади, подібна до тієї, у якій під час Другої світової війни два роки переховувалася єврейка Софія Глузман.

Чоловік пригадує, після війни тітка часто навідувалася до них.

"Вони з батьком згадували ті часи, як їй доводилося там цілодобово сидіти. І те, що коли приходив батько, то виводив її прогулятися, щоб розім’яти ноги, бо там весь час потрібно було сидіти, ще й тихо сидіти. Але вночі вийдуть, і це ж недовго, походили трохи, він її сюди заводив, і баба так само. Це дуже важко було", — ділиться спогадами Іван Чорний.

Неподалік показує ще одну штольню.

"Ця штольня така сама, як та, але тут ще зберігся вхід. Вони не входять далі в землю, вони йдуть горизонтально, більше 200 метрів. Розказували колись старі люди, навіть за ліс туди аж під поля виходили», — говорить Іван.

Історії жителів Ярмолинецької громади, які переховували євреїв під час Другої світової війни, досліджує директорка Ярмолинецької центральної бібліотеки Олена Слободян. Розповіла, спілкується з людьми та вивчає історичні документи. З її слів, єврейські общини в нинішній Ярмолинецькій громаді з’явилися в 16 столітті. У 1939 році вони, зокрема, складали 60 відсотків жителів Ярмолинець.

Директорка Ярмолинецької центральної бібліотеки Олена Слободян, яка досліджує історії жителів Ярмолинецької громади, котрі переховували євреїв під час Другої світової війни.
"Коли прийшли до нас нацисти, в жовтні в Ярмолинцях вони створили гетто, і зганяли сюди всіх євреїв з Дунаєвеччини, Городоччини, частково з Хмельницького району, і наше населення бачило ті всі жахіття, і вони надавали допомогу, переховували", — розповідає Олена Слободян.

Результати досліджень разом із колегами з пошукової роботи вона планує об’єднати в одному виданні.

"Думаю, до жовтня, коли буде річниця Голокосту, саме, коли утворилося гетто на нашій території, ми вже опрацюємо і зробимо такий буклет", — говорить Олена Слободян.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.