Війна змінила мрії дітей, зробила їх не за роками дорослими та мудрими. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну мабуть саме вони здивували найбільше своїми вчинками та прагненням до перемоги. В усіх куточках України маленькі патріоти мобілізувалися на непереможному дитячому волонтерському фронті. Вони плетуть маскувальні сітки, підтримують переселенців, донатять на потреби військових, своєю творчістю допомагають Збройним силам України.
Пише казки та збирає гроші на допомогу ЗСУ
СОФІЯ ПОДОЛЯНЧУК, 6 років, місто Хмельницький.
Шестирічна хмельничанка Софія Подолянчук видає казки, аби підтримати ЗСУ.
Свої книжки дівчинка продає у парках, на благодійних ярмарках та у соціальних мережах. Гроші від продажу збирає у скриньку, "хто скільки дасть".
Зібрані кошти віддає волонтерам БФ "Армія SOS". Маленька казкарка вже зібрала 12 400 гривень. На ці гроші було придбано кровоспинні джгути, термобілизну та усілякі смаколики для військових.
"Я написала і видала вже дві казки. Перша — "Мопсюня-мандрівниця, яка постійно бешкетувала" про пригоди песика, а друга — "Безголосий друг" про загадкову тінь", — говорить маленька казкарка.
Родина власним коштом видає по 50-100 примірників книжок. Дівчинка сподівається, що знайдуться спонсори, які згодяться підтримати її у видавництві книжок, кошти від реалізації яких підуть на допомогу ЗСУ. А ще вона мріє за підтримки меценатів зібрати гроші на ракетний комплекс HIMARS і передати його нашим військовим.
"Моя донька, — розповідає мама письменниці Ольга, — раніше не писала казок. Це сталося під час війни. З початком повномаштабного вторгнення, ми тимчасово виїхали до Італії, але згодом повернулися до Хмельницького. Софійка постійно мріяла чимось допомагати українським воїнам. У неї було бажання звернутися до президента США Джо Байдена, аби той допоміг їй купити ракетний комплекс HIMARS. Вона вірила в те, що якщо у наших захисників буде бодай один HIMARS, вони переможуть і настане мир".
Хмельницька школярка написала патріотичного листа Папі Римському.
"Я написала, щоб він помолився за Україну, за мене, за мою сім’ю, родину. А ще, щоб вивести усіх росіян із території України", - каже дівчинка.
Софія каже, що її найзаповітніше бажання — аби війна закінчилася і не потрібно було б збирати гроші на зброю.
Передав 70 тисяч на придбання дрона
ОЛЕКСАНДР ПОСВІСТАК, 13 років, місто Хмельницький.
Восьмикласник з Хмельницького Олександр Посвістак передав волонтерам ГО "Захист — об’єднання волонтерів" 70 тисяч гривень на придбання дрона для морських піхотинців. 25 тисяч він назбирав самотужки, 45 тисяч йому дали батьки, які підтримали бажання сина допомогти ЗСУ. Хлопець давно мріяв про свій дрон. Гроші накопичував два роки.
"Я збирав собі на дрон, щоб знімати мальовничі краєвиди нашої країни. Майже кожного дня я клав у скарбничку гроші. Але прийшла війна, і власну мрію довелося відкласти до перемоги", — розповідає Сашко.
Переглядаючи у ютубі відео про те, як пересічні українці, серед яких немало й дітей, допомагають та підтримують свою армію, Олександр надихнувся їхніми вчинками. Хлопець каже: "Я вирішив купити дрон для нашої армії, щоб це був мій маленький внесок у нашу велику перемогу".
Рішення сина підтримали батьки Оксана та Анатолій. І додали сину з родинних збережень ще 45 тисяч гривень, щоб вистачило на придбання дрона.
Батько говорить: "Ми сподіваємося, що це допоможе врятувати не одне життя. Ну, а від нього та від нас особисто це буде такий невеличкий вклад у велику справу. Я думаю, все буде Україна. Ми — переможемо!".
"А у мене ще буде свій дрон, з якого я зніматиму краєвиди відбудованої мирної України. І я обов’язково покажу їх світові", — каже Сашко.
Бісероплетінням допомогає ЗСУ
КСЕНІЯ СЕРДЮК, 10 років, місто Покровськ, Донецька область.
Десятирічна Ксенія Сердюк щотижня проводить майстеркласи з бісероплетіння для дітей і дорослих та збирає кошти на допомогу ЗСУ. Маленька майстриня плете патріотичні прикраси, брелоки, іграшки. Своєю працею дівчинка заробила та передала українським воїнам 20 тисяч гривень. Частина цих грошей пішла на придбання антидронової рушниці, частина — коптера, частина — на теплі речі для військових.
"Захоплююся бісероплетіння і саме ним я вирішила допомагати Збройним силам України. На своїй сторінці в інстаграм я продаю власні роботи, а всі зароблені гроші відношу у волонтерські штаби на допомогу ЗСУ", — розповідає рукодільниця.
Війна застала сім’ю Ксюші у Покровську Донецької області. Родина евакуювалась до Хмельницького. Спочатку дівчинка відвідувала у Гончаренко-центрі уроки англійської мови, а згодом й сама запропонувала проводити там майстеркласи з бісероплетіння. Під час занять майстриня ставить на стіл власноруч зроблену скриньку з написом "На ЗСУ", куди відвідувачі за можливості кидають грошові донати.
"Мабуть, така наша доля — усім допомагати армії, аби наблизити перемогу, — говорить мама Ксенії Тетяна. — Це було її самостійним рішенням, яке ми підтримали разом з батьком. Ми усіма способами усією родиною допомагаємо, адже ми повинні повернутися додому".
"Найбільше мені не вистачає рідного дому та миру в країні, — каже Ксюша. — Я буду допомагати ЗСУ, поки ми не переможемо".
Врятував золоту медаль олімпійця
МАКАР ЛАПІНСЬКИЙ, 7 років, місто Хмельницький.
Макар Лапінський з Хмельницького займається боксом. Семирічний хлопчик мріє стати олімпійським чемпіоном. Влітку 2022 року від мами почув історію про те, що житель міста Хмельницького, олімпійський чемпіон з веслування на байдарці, який зараз на пенсії, Сергій Нагорний хоче продати свої золоту та срібну медалі Олімпійських ігор у Монреалі, щоб придбати два дрони для військового підрозділу, де зараз служить його син-доброволець. Ціна лише одного такого квадрокоптера — 110 тисяч гривень.
Мама Макара розповідає: "Ще коли почалась війна, син каже: не треба мені зараз іграшок, у мене їх вистачає. Мамо, я теж хочу зробити добру справу, комусь допомогти. І коли я йому розповіла цю історію, він сказав, що хоче зустрітися з цим дядею і потиснути йому руку".
Після того, як Нагорний оголосив аукціон, хмельничани почали відмовляти олімпійця продавати нагороди та почали перераховувати йому гроші на квадрокоптери. Макар також приніс чемпіону усі гроші зі своєї скарбнички. У конверті було чимало банкнот, але більше — монет.
"Їх там багато, я порахував кожну монетку! Шість тисяч сто дев’яносто гривень, — каже малий. — Я збирав їх два роки, але зараз вони вам та нашим воїнам потрібніші".
Коли хлопчик передавав олімпійському чемпіону ці гроші, у того на очі навернулися сльози: "З такими людьми, з такими дітьми ми обов’язково переможемо", — говорить Сергій Нагорний.
Макар подарував олімпійцю також свій малюнок, на якому зобразив два квадрокоптери і солдата, який пультом керував ними.
Чемпіон подарував хлопчику статуетку богині перемоги, медаль Національного олімпійського комітету, магніт з руським кораблем та поставив автограф у книжці про олімпійських чемпіонів різних років на своїй фотографії, де він з напарником по байдарці-двійці Володимиром Романовським стоїть на п’єдесталі пошани у Монреалі.
Дитячий блокпост збирає гроші на ЗСУ
СІЛЬСЬКІ ДІТИ, 4-13 років, село Антонівка, Хмельницька область.
Дев’ятеро дітей віком від 4 до 13 років з села Антонівка Чорноострівської громади Хмельницької області організували дитячий блокпост. У "військовій" формі зі "зброєю" зупиняли машини на в’їзді в село, розпитували водіїв, звідки та куди ті прямують, і пропонували задонатити для ЗСУ, скільки не шкода.
"Кожного водія ми перевіряли, чи він українець. Віталися із ним: "Слава Україні!", він відповідав: "Героям Слава!". Потім мав сказати слово "паляниця". О, тоді ми вже бачили, що це свій, і пропускали", —розповідає дванадцятирічний командир вартових блокпосту Даніл Батурко.
"У мене навертаються сльози на очі, але я знаю, що нашу Україну не перемогти, якщо у нас таке підростаюче покоління", — каже Олег Лемко, водій, який проїжджає повз дитячий блокпост.
Діти власноруч побудували укріплення, обладнали блокпост. У кожного вартового була своя амуніція та "новітня зброя" — у кого дерев’яна, у кого металева, а в кого із пластику. Були і свої "джавеліни", й "байрактари", переносні гранотамети, кулемети та гвинтівки.
"Блокпост мав свій графік роботи, — розповідає ровесник командира вартовий Артем Нікіпчук. — Ми збиралися на десяту ранку і стояли до сьомої вечора. Обід тривав півгодини, їли по черзі".
"Із скриньки для себе ми грошей не брали, тільки на армію, — каже вартовий Владислав Цимбровський. —Щоправда, водії нас часом пригощали цукерками, печивом, морозивом".
Батьки своїм маленьким патріотам не заважали, лише здалеку по черзі за ними наглядали.
Галина Батурко, бабуся командира, розповідає: "Блокпост проіснував півтора місяці влітку 2022 року, допоки діти не пішли до школи. Хлопчики і дівчатка з Антонівки зібрали 10 тисяч 205 гривень 50 копійок. Вони вирішили усі ці гроші перерахувати у фонд Сергія Притули на дрони для українських військових. Квитанцію діти зберігають, як пам’ять".
Вісім років у волонтерстві
АЛІНА СТЕБЛО, 14 років, місто Хмельницький.
Зі своїх чотирнадцяти вісім років Аліна Стебло займається волонтерством. Саме стільки років в її рідній Україні триває війна. Дівчинка разом із мамою та сестрою волонтерять з 2014 року. Під час повномасштабної війни дев’ятикласниця після уроків плете маскувальні сітки, розносить волонтерам їжу, працює у соціальному центрі для внутрішніх переселенців "Доброзахист".
Аліна навчається у художній школі. Задля підтримки української армії дівчина доєдналася до волонтерського напрямку "Захист. Діти". Металеві шоломи з її авторськими малюнками реалізовують волонтери, а кошти з продажу спрямовують на придбання необхідного спорядження для українських військових.
"Нашими партнерами і друзями вже було передано 35 моїх робіт на аукціони до США, Франції, Австрії та Іспанії", —розповідає Аліна.
Школярка-волонтерка малює картини про війну. У День Святого Миколая вона відкрила у Хмельницькому свою першу персональну виставку "Війна, що нас змінила".
"У мене як у підлітка поки що немає такої можливості, як у дорослих — допомагати повною мірою. Але я вмію малювати, тому вирішила зробити виставку своїх робіт і зібрати кошти на допомогу ЗСУ», — говорить юна художниця.
Мати Аліни Леся Стебло каже: "Допомагати українським захисникам та людям, які через війну втратили свої домівки, було бажанням моєї доньки. Українські діти теж роблять свій внесок у перемогу".
"Я вірю в те, що ми обов’язково переможемо, — говорить Аліна. — Але для того, щоб ця перемога настала якнайшвидше, потрібно усім не забувати про те, що йде війна, не розслаблятися і допомагати ЗСУ. Усе буде Україна!".
Команда проєкту:
Авторка: Наталія Паляниця.
Редакторка: Алла Самойленко.
Читайте також
- Розписані військові шоломи та гільзи від куль: у Хмельницькому відкрився благодійний ярмарок
- На Хмельниччині діти отримали подарунки до Дня святого Миколая
- У Хмельницькому правоохоронці здійснили мрію онкохворого хлопчика
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.