Про те, що їде на обмін, військовий з Хмельницького Богдан «Фрімен» до останнього не знав. Лише коли почув від сусіда у вантажівці: «Ми в Гомелі», зрозумів, що вони перебувають у Білорусі. На нейтральній території, почувши українською: «Панове, вітаю», Богдан зрозумів, що повертається додому. У полон потрапив після виходу із заводу «Азовсталь»Завод «Азовсталь» у Маріуполі навесні 2022 року став легендарною фортецею та останнім оплотом українських оборонців під час блокади міста.Обороняли бійці полку «Азов», морська піхота, прикордонники, нацгвардійці та поліцейські, ТРО.Понад 80 днів повного оточення під постійними авіаударами та бомбардуваннями. У підземних сховищах заводу також рятувалися від обстрілів сотні цивільних.У травні 2022 року за наказом командування гарнізон припинив опір для збереження життя поранених бійців. під час оборони Маріуполя.
Сьогодні, 1 жовтня, у День захисників і захисниць України, розповідаємо історію Богдана «Фрімена» з Хмельницького — про оборону Маріуполя, російський полон та момент, коли він зрозумів, що повертається додому.
«Акуратна, ступєнька»: як Богдан зрозумів, що їде на обмін
Після посадки військового вивели з літака. Руки були зв'язані, очі закриті. Він не бачив, куди йде, пригадав захисник.
«І тоді почув слова, які не очікував почути від конвоїра. Він попередив його про сходи й підхопив під руки. Не пнули тебе вниз зі сходів. А ще й попередили і сказали "аккуратна, ступєнька". І під руки мене повели. Для мене це стало першим дивним сигналом за весь час перевезення».
Далі його посадили в автобус, розповів військовий.
«Сусід якимось чином зміг трохи послабити пов'язку на очах і подивився назовні. Він упізнав місто. Каже: "Ми в Гомелі". Це був Гомель у Білорусі. По географії знаю, що Гомельська область знаходиться по сусідству з Київською і Чернігівською областями».
Автобуси під'їхали до кордону із Україною. Полонених вивезли на нейтральну територію, пояснив захисник.
«І тоді ми почули: "Панове, вітаю. Зараз, кого буду викликати по прізвищу, будь ласка, підходьте до мене". Це все українською мовою. З нас зняли пов'язки, розв'язали руки. Ми вже зрозуміли, що обмін».
«Він ще не закінчив говорити, я дивлюся — вікна всі затряслися»
До полону Богдан захищав Маріуполь.
У ніч початку повномасштабного вторгнення військовий заступив черговим по гарнізону в Маріуполі. Розповів, він був у кімнаті чергового і дивився виступ президента Росії — Путіна.
«Він ще не закінчив говорити, я дивлюся, вікна всі затряслися і ті двері теж. А тоді пішли звуки вибухів».
За його словами, тоді російські сили знищували радіолокаційні станції та засоби протиповітряної оборони (ППО) біля Маріуполя.
«Полк підняли за тривогою. Особовий склад, транспорт та озброєння почали збирати у Маріуполі. Я потрапив на запасний командний пункт у центрі міста — у приміщенні трамвайно-транспортного училища. Поруч був великий радянський бункер. Але вже приблизно через півтора тижня запасний командний пункт розібрали й перевезли на "Азовсталь": місто було оточене, і тримати його в центрі вже не мало сенсу».
Він пригадав, що тоді в місто ще можна було потрапити: російські військові пропускали деяких людей, які казали, що вони маріупольці.
«Але з кожним днем Маріуполь дедалі більше опинявся в облозі».
«Ти дивишся деградацію людей, яка так швидко відбулася»
Перші дні облоги військовий запам'ятав не лише через бої. Військовий розповів, що бачив, як люди стояли в чергах за продуктами та на заправках.
«Перші два дні з магазинів вимітали все. Черги страшні. Буханка хліба коштувала 160 гривень. Одразу мародерства пішли, одразу грабунки, народ дуже здичавів, просто несамовито. Особливо вражало те, що люди забирали з магазинів речі, які вже не мали сенсу в місті без світла та нормального постачання. Ти дивишся деградацію людей, яка так швидко відбулася в тому Маріуполі».
«Фрімен» пригадав людей із вкраденими телевізорами та пральними машинами.
«До сих пір смішно: місто в облозі, чекати підвоза нема звідки, аптеки бомбили, щоб забрати препарати із наркотичним складом. Ні бинт, ні зеленку, не йод, а щоб вставило. Алкоголь скрізь крали. Техніку, хоча місто без світла. Не продукти».
Розповів, як бачив, як війна змінює звичайне життя людей.
«І з дітьми за руку, а тут міна прилітає, і нема ні того батька з дитиною. А нема там, де я два тижні тому назад зі своєю дитиною за руку гуляв».
«Якби не допоміг дітям — хто б я був тоді після того»
Поки Маріуполь дедалі більше стискали російські війська, захисники намагалися допомагати цивільним, розповів військовий із позивним «Фрімен».
«Одного разу приїхав до школи, у підвалі якої перебували 137 людей. Серед них — 37 дітей і семеро немовлят. Досі памʼятаю ці цифри. У людей не вистачало їжі, світла та пального для генератора. Директор школи показав, де його ховає, бо боявся, що люди розберуть пальне, щоб зарядити телефони чи щось підігріти. Я поділився пальним.Також віддав один із великих термосів, у яких військові возили гарячу їжу з польової кухні на "Азовсталі"».
За його словами, потім почав збирати для дітей молоко, підгузки та інші необхідні речі.
«У пологових будинках Маріуполя жінкам через стрес почало бракувати грудного молока. Немовлят потрібно було годувати. То я зібрав молоко з магазинів, відвезли його туди, дітям віддали. На одному зі складів знайшов памперси. Після обстрілу частина упаковок була пошкоджена уламками, але військові перебрали їх і придатні передали дітям».
Офіцер пояснив, що навіть своїм побратимам було потрібно багато з того, що вони знаходили.
«Але коли бачив дітей, віддавав частину запасів їм. Знаючи, що можу допомогти дітям, зробив все, що міг. Якби не допоміг дітям— хто б я був тоді після того».
Від Маріуполя — до «Азовсталі»
Російські війська поступово наближалися до міста, пригадав військовий. Українські підрозділи відходили.
«Оборона МаріуполяОборона Маріуполя (24 лютого — 20 травня 2022 року) — одна з подій повномасштабної війни. Понад 80 днів українські захисники (полк «Азов», морська піхота, ТрО, прикордонники) в повному оточенні стримували величезні сили ворога, що дало змогу перегрупувати сили ЗСУ на інших напрямках.Росіяни знищували місто масованими бомбардуваннями, зокрема авіаударами по пологовому будинку та Драмтеатру. Останнім місцем оборони став комбінат «Азовсталь». Попри брак їжі, води та ліків, воїни трималися під щоденними штурмами. У травні 2022 року, за наказом вищого керівництва задля збереження життів, оборонці Маріуполя вийшли з заводу та потрапили у російський полон. була поділена на сектори. Я працював у секторі Б, а згодом мій підрозділ об'єднався із залишками іншого сектору. Зрештою ми мали прорватися із заводу Ілліча на «Азовсталь». До групи входили залишки «Азову», частина морської піхоти та придані прикордонники».
За його словами, щоб проїхати через російський блокпост, вони використали позначення, яке мало створити враження, що колона належить російським військам.
«Ми в'яжемо на себе на російський мотив пов'язки, малюємо на передній машині, на голові колони. Я не пам'ятаю, що ми — "V" малювали чи "Z" ми малювали. Якусь із тих букв. Колона вирушила із заводу Ілліча. На шляху був російський блокпост. Але десь, видно, Боженька нас полюбив, тому що ми приїхали без жодного пострілу. Російські військові побачили позначення на машинах і пропустили колону. І просто пропустив всю нашу колону. І ми таким дивним чудом вибралися на Азовсталь».
«В полон ніхто не хотів йти»
На «Азовсталі» військові сподівалися на деблокадуДеблокада — це воєнна операція або сукупність бойових дій, спрямованих на звільнення від ізоляції (блокади) власних військ, населених пунктів чи стратегічних об'єктів, які оточені чи заблоковані противником., розповів військовий із позивним «Фрімен».
«Поки були на "Азовсталі", теж намагалися нас з великої землі, так сказати, підбадьорити. В плані того, що там формуються сили, які будуть йти на прорив, на деблокаду. Згодом з'явилися розмови про екстракціюЕкстракція (ексфільтрація) під час війни — це тактичний процес негайного виведення військовослужбовців чи цивільних із ворожого середовища або заблокованої території в безпечний район.. Один із варіантів передбачав евакуацію людей морем до Туреччини. Але цього не сталося».
Паралельно військові готували власний план прориву, пригадав захисник.
«Ми на початку готувалися до того, що будемо пробувати прориватися йти. Збирали карти, готували сухпайки, павербанки, здобули безпілотник. Планувалося, що в разі необхідності з "Азовсталі" спробують вийти близько 8-10 людей. В полон ніхто не хотів йти».
Але воїни були виснажені, харчів залишалося мало. За його словами, це стало однією з причин, чому від плану відмовилися.
«Були сильно знесилені, сильно схудавші, тому що харчів вже тоді було обмаль. І ми би точно не зійшли».
Зрештою було ухвалене рішення виходити в полон, пояснив чоловік.
«В мене була своя персональна цигарка»: вихід у полон, Оленівка та допити
Вихід у «почесний полон»«Почесний полон» — це неофіційна назва наказу вищого військового командування України на збереження життя захисників «Азовсталі» у травні 2022 року під час героїчної оборони Маріуполя. оборонців Маріуполя тривав кілька днів — з 16 по 20 травня 2022 року. Його група виходила однією з останніх, розповів захисник.
«Моя група умовно фартова, моя група крайня заходила в "Азовсталь" з міста, і ми в числі крайніх виходили в полон».
За словами офіцера, перед виходом формували списки військових. Перевіряли особовий склад. Українська та російська сторони мали ці списки.
«Зброю розрядили. Телефони, документи, карти та іншу інформацію знищили. Одна з умов була, що ми виходимо зі зброєю, хоча і розрядженою».
Спочатку їх привезли до Оленівської колоніїОленівська колонія (Волноваська виправна колонія № 120) — це колишня виправна установа поблизу селища Оленівка (смт Молодіжне) на Донеччині, яка під час повномасштабного вторгнення стала місцем масових катувань та масового вбивства українських військовополонених. У ніч з 28 на 29 липня, внаслідок теракту в Оленівці, загинуло щонайменше 53 українські військовополонені, а ще понад 130 зазнали поранень.. Ніч вони провели в автобусах біля території колонії, пригадав військовий.
«Після цього почалася процедура прийому: обшуки, вилучення особистих речей, фотографування, зняття відбитків пальців. Нас, полонених, роздягали для тілесного огляду. Ти роздіваєшся до гола, тебе обдивляються».
За його словами, пізніше їх фотографували ще кілька разів — після миття та стрижки. У колонії відбувалися допити. Спочатку — представниками так званого «МГБ ДНР», а також ФСБ.
«Так само ми здавали біоматеріал, слину: слюнули ватну паличку, вони її забирали, щоб був твій зразок ДНКЗразок ДНК — це біологічний матеріал людини (найчастіше мазок з внутрішньої сторони щоки), який використовують для виділення генетичної інформації та створення унікального ДНК-профілю.».
Перші два місяці він провів в Оленівці, де зустрів свій день народження, пригадав воїн.
«Подарунком від друзів стала цигарка. Я був найщасливішою людиною. В мене була своя персональна цигарка».
За словами військового із позивним «Фрімен», у колонії були ранкові та вечірні шикування. Полонених перераховували.
«Спочатку змушували лише слухати гімн Росії. Згодом — співати. Помилка могла мати наслідки: гімн вимагали знати напам'ять, а в будь-який момент могли примусити продовжити його з певного місця».
«Я від цього нічого доброго не очікував»
Згодом його перевели з Оленівки. Військових повезли до так званої «Донецької генеральної прокуратуриПрокуратура Донецької Народної Республіки — це окупаційний орган, який Росія інтегрувала до своєї централізованої системи. Вона підпорядковується Генеральній прокуратурі Російської Федерації.», пригадав захисник.
«Там повідомили, що домовленості, які вони чули перед виходом з "Азовсталі", не виконуватимуться. Нам назвали статті кримінального кодексу, за якими їх нібито збиралися судити. Під час цього допиту дозволили зателефонувати дружині. Це був мій останній дзвінок додому до звільнення».
За словами офіцера, після цього його перевезли до Донецького СІЗОДонецьке СІЗО (Слідчий ізолятор № 5 у Донецьку) — це одне з найжорстокіших та найнебезпечніших місць на тимчасово окупованій території України, де російські окупанти масово утримують та катують українських військовополонених і цивільних заручників., пригадав захисник. Там допити продовжилися. До них долучився Слідчий комітет РФ. Одного дня полонених повезли на психіатричний огляд.
«Згадую особливо цинічний момент: російські лікарі говорили зі мною українською. Вони казали: "Ви якщо що можете з нами розмовляти українською мовою, ми все розуміємо, ми ж навчалися в Україні, ми знаємо мову"».
Однієї ночі двері камери відкрилися. Назвали два прізвища. Спочатку полонених викликали по одному. Потім військові почули, пригадав воїн, як людей почали забирати з інших камер.
«Як туди завезли нас, після того щодня завозили людей з Оленівської колонії в СІЗО. Буквально щодня була нова партія людей. Була прийомка — це коли ти поступаєш в новий заклад, де тебе утримують. І ти проходиш через серію побиття. Я від цього нічого доброго не очікував».
«Ти повністю дезорієнтований»
Полонених зібрали разом. Перед виходом їм заклеїли очі скотчем та зв'язали руки, розповів військовий із позивним «Фрімен».
«І закидують, буквально закидують в вантажівку. Ми сиділи на підлозі, там ні лавочок, ні стільчиків — нічого не було. Їхали ми довго, в незрозумілому напрямку, повна дезорієнтація в часі і просторі. Було спекотно. Води не давали. Тих, хто втрачав свідомість, били електрошокером».
Зрештою вантажівка приїхала до аеродрому. Полонених посадили в літак, пригадав воїн.
«Особисто в мене було враження, що це не обмін, особливо враховуючи той факт, як нас перевозять.У літаку ми спочатку мерзли, а потім їм увімкнули опалення — ми всі мокрі наскрізь були. Головне — не розуміли, скільки часу минуло і куди везуть.Ти повністю дезорієнтований, ти абсолютно не розумієш день, ніч. Скільки часу пройшло? П'ять хвилин чи п'ять годин?».
Повернення додому
Військового із позивним «Фрімен» повернули у рамках обміну полоненими між Україною та Росією 21 вересня 2022 року. Тоді Україна повернула з російського полону захисників Маріуполя, зокрема військових «Азову».
Загалом з російського полону того дня звільнили 215 військових. З них 108 — бійці «Азову». Також звільнили 10 іноземців, які воювали на боці Збройних сил України, серед яких громадяни США, Британії, Марокко, Швеції, Хорватії — вони повернулися за посередництва Саудівської Аравії.
В обмін на 200 українських захисників Україна передала Віктора Медведчука.
На той момент про обмін ще не знали ані його близькі, ані, за словами воїна, більшість людей в Україні. Публічної інформації щодо цього не було.
«Мені як тільки дали змогу позвонити, я зразу набрав дружину. І вперше за довгий час зрозумів, що повертаюся додому».
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.