100-річний Ісаак Веретін — корінний житель Хмельницького. Він полюбляє прогулюватися центральною вулицею Проскурівською та споглядати, як змінилось рідне місто. Понад 40 років чоловік пропрацював зубним техніком у стоматологічній поліклініці. Ісаак Веретін розповів про історичні будинки міста та поділився спогадами про життєві події. Довгожитель пригадав, що зі 595 роківДень міста Хмельницький відзначає у останні вихідні вересня. Цьогоріч свято припадає на 26-27 вересня. Місту виповнюється 595 років. Хмельницького рівно століття — це їхня спільна історія життя.
Свою історію 100-річний хмельничанин Ісаак Веретін розповів Суспільне Хмельницький.
«Народився я коло річки. Там, де зараз будинок Побуту. Там стояв двоповерховий будинок. Це ми в тому будинку жили».
Ісаак Веретін народився у місті Проскурові, теперішньому Хмельницькому, 13 квітня 1926 року. Пояснив, любить передивлятися родинні фото, зроблені у різний період життя.
«Це єдина фотографія, що ми разом з батьками, бо батько не любив фотографуватися. Я не один був у них, до мене дуже добре ставилися. Батька я майже не бачив. Він працював у міськвиконкомі, то він днями й ночами був там. Мама до війни не працювала, більше лежала в лікарні».
Чоловік пригадав, одним із перших автобусів в Проскурові був синенький «пазік», який у 30-х роках почав курсувати вуличками Проскурова. Також в його пам'яті закарбувалися тодішні будинки неподалік їхньої оселі.
«Пам'ятаю костел вниз від нашого будинку. Вниз старий базар був на дорозі. Дорога в парк зараз у нас. Там стояв дуже гарний костел. В 1937 році його підривали вибухівкою, не могли його завалити ніяк. Такий гарний будинок був. «Розкрамсали». Орган валявся на вулиці. Ми ще дітьми бігали і збирали трубочки з органа. Я пам'ятаю, як будували кінотеатр Чкалова».
У 1941 році під час Другої світової війни родина була евакуйована до Казахстану, розповів хмельничанин.
«Мені було 15 років, коли почалась війна. Я пам'ятаю першу світлову бомбу на мосту на зарічанському по Кам'янецькій. А це була найбільша аптека в місті. І ось тут ми прощалися з батьком, він був представником евакуаційної комісії. Погрузили на «Зіл» ЗІЛ — це абревіатура, яка розшифровується як Завод імені Лихачова (раніше також Завод імені Сталіна або ЗІС), а також назва легендарних радянських і російських вантажних та легкових автомобілів, які там випускалися.старого випуску. І цей «Зіл» нас довіз до Жмеринки. В Жмериці машину забрали для армії».
Родина в евакуації жила в Шимкенті, де Ісаак працював на заводі. В 1945 році, пригадав чоловік, вони повернулися у Хмельницький. Квартира, де жили раніше, була зайнята новими мешканцями. Довелося шукати нове житло.
«Розруха, будинки розвалені, деякі без вікон. Як після війни зараз: там, де проходять росіяни, зараз там те саме, як я застав у Хмельницькому. Народ не мав що їсти після війни. Я пам'ятаю, що стояли в черзі за цими булочками з гороху. Вставали вночі і стояли в черзі за булочками з гороху. Хліб, горох підмішаний був, і стояли в черзі за ними».
Після війни, Ісаак вивчився на зубного техніка. За словами чоловіка, пішов по стопах свого дядька, і понад 40 років присвятив цій справі.
«Я працював в поліклініці. В 1989 році пішов з роботи на пенсію. І то мене не хотіли відпустити, ледве вирвався. Ніхто не хотів йти на моє місце. Дуже складно. Особливо, коли робиться для людей, щоб вони користувалися. Дуже, дуже відповідальна робота».
Довгожитель розповів, попри вік, досі полюбляє прогулянки центром міста по вулиці Проскурівській і споглядати, як змінилось місто за століття.
«Про Проскурівську що я вам скажу? Через дорогу був рибний магазин, Гастроном — найбільший гастроном в місті був. Тут, де ми гуляли, це був колись будинок ЖаровльовоїБудинок Журавльових (також відомий як Магазин Журавльових) у Хмельницькому — це історична будівля рубежу XIX–XX століть (побудована у 1903–1905 роках), розташована за адресою: вул. Проскурівська, 7.Належав заможній купецькій родині Журавльових. Наприкінці XIX століття купець Василь Журавльов відкрив у Проскурові передовий гастрономічний магазин, а на початку XX століття справу перейняла його донька — Віра Василівна Журавльова, через що заклади почали називати «магазинами Журавльової».. Зверху вона жила, а знизу «Готовий одяг» її був. Там, де «Жовтневий», там на куті стояв двоповерховий будинок один. Я не знаю, розповідають, що від того будинку до ЦУМа Центральний універмаг, розташований наразі по вулиці Проскурівська, 50.підвал тягнувся. На куті там, де ЦУМ, я пам'ятаю, стояв одноповерховий будинок такий гарненький. І з правої сторони, двоповерховий будинок, там жили співробітники НКВДНКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД російською)) — це головне каральне відомство і таємна поліція в СРСР, яка існувала у 1934–1946 роках.Простими словами, це був гігантський державний орган, який контролював усе життя радянських громадян і знищував будь-яку опозицію до комуністичного режиму.».
Наразі, з рідних довгожителя залишилися дві онучки та правнучка. Доглядає за ним онука Ліза.
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
