Іван та Лідія Сокол із села Завадинці на Хмельниччині відсвяткували 60-річчя подружнього життя. У 1966 році пара побралася таємно і відтоді не розлучалася. Збудували власний будинок, виховали трьох дітей, мають сімох онуків та дев'ятьох правнуків.
Подружжя розповіло Суспільному про секрети міцного та тривалого шлюбу.
«Сяду, покладу голову йому на плече — і вже адреналін. Уже сміємося».
85-річний Іван та 78-річна Лідія відсвяткували 60-річчя подружнього життя. Познайомилися, пригадали, у сільському клубі. Пара побралася у 1966 році. Відтоді не розлучалися.
«Прийшов мій дід у клуб і підсів до мене. Слово за слово. Провів додому — і так два роки до мене бігав. Я тоді в 10 класі була. Говорити дуже вмів. Дуже гарно танцював. Співав добре».
Іван пригадав, що через різницю у віці в сім років рідні були проти цих стосунків, але він знайшов вихід.
«Ми розписалися таємно. Не було ні свідків, нікого. І не треба було тоді місяць чекати».
Працювали обоє все життя в колгоспі. За життя, розповіла Лідія, сварилися рідко. Миритися першою зазвичай йшла дружина.
«Вона мусила, бо я хитрістю брав. Посваримося — не балакає. То я кого-небудь приведу. Знаєте, як був завгоспом, то якийсь начальник, то інший начальник. Треба ж дати пообідати. І треба ж завжди, щоб щось було. Приведе додому. Ну як? Тож чужа людина. Мусимо балакати, мусимо робити те, що треба».
За словами Лідії, за 60 років подружнього життя мають власну сімейну традицію.
«А взимку, як грубку напалимо, всі на ліжку. "Давайте будемо співати". І всі гуртом співаємо».
Подружжя виховало трьох дітей, має сімох онуків та дев'ятьох правнуків. Найстарший правнук — студент, розповіла Лідія.
«Вже з дівчиною приїжджав до нас. У Хмельницькому вже буде на третьому курсі».
За її словами, проживають вони у власноруч збудованому 60 років тому будинку. Мають город.
«Дуже люблю сапати, дуже люблю в городі поратися. Оглянуся — так гарно. Цього року я вже не могла. Однією рукою трошки, аби потішити себе».
Вечори подружжя проводить на лавці під хатою, розповіла Лідія.
«Там собака гавкає, там дитинка десь плаче, там люди гомонять. Дуже люблю, як трактор оре. Така ностальгія якась. Прийде — почне мені співати. То я щось його питаю, то вірші розказуємо один одному, то щось смішне згадуємо — та й сміємося».
Іван зазначив, за 60 років шлюбу змінились обоє.
«Раніше вона мене дуже слухала. Я командував. А зараз вона — я її слухаю, вона командує».
Іван та Лідія розповіли, за ці роки навчилися добре знати вподобання одне одного.
«Він мені все допомагає. Що треба, то я йому допомагаю. Я знаю, що вона любить. Борщу доброго наварить — то я похвалю. То вона дуже задоволена. Це я його навчила. От добрий борщ — кажу: "То скажи мені дякую. Мені буде приємно". То він уже похвалить мене. Йому не тяжко, як він каже. І мені добре».
Подружжя зазначило, що секрет їхнього міцного шлюбу — у вірності, повазі, взаємодопомозі та любові.
«В молодості всяке було, а зараз нам добре. І кращої старості можна хотіти? Щодня діти, онуки прибігають, допомагають. А що можемо — то ми десь щось потрошку. Богоугодні ми. Я чула в передачі, що ті, хто довго живе в парі, то вони Богові угодні».
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
