Велика вода зруйнувала їхні життя, перетворила на непотріб речі, меблі, світлини, книжки, — вартісні не стільки матеріально, скільки дорогі серцю. Підрив військами РФ 6 червня 2023 року Каховської ГЕС змусив жителів Херсонщини переїхати до інших регіонів або перебратись до чужих домівок.

Хтось з них не ходить на руїни, хтось – робить ремонт, висаджує квіти і городину під постійним вогнем російських військових з лівобережжя Дніпра. Херсонці , чиї оселі були затоплені, розповіли як минув рік. Рятувальники та волонтери, які звільняли з водяної пастки людей і тварин пригадують події червня 2023 року.

Не залишилось нічого

У власному будинку, який затопило внаслідок підриву військами РФ Каховської ГЕС, херсонка Олена Маляренко не була пів року. Показує, як руйнується стіна між її квартирою та сусідською.

"Цей будинок збудували у 1890 році, це були греки, купці. І вони будували його досить масштабно і міцно — з бута і ракушняка. Він колись давно підтоплювався, на початку XX століття, коли були паводки дніпрові, до побудови Каховської ГЕС, але ці підтоплення були такі на 1-1,5 метра, як в Олешках зазвичай. І будинок все це витримав і я вірю, що він і це витримає. Поки я сюди боюся кликати будівельників, все, що ми могли зробити, поки не було настільки щільних обстрілів, виволокли звідси більше тони сміття, бо на сміття перетворились і книги, і продукти, і речі й все", — говорить Олена.

Олена Маляренко у власному пошкодженому повінню внаслідок підриву військами РФ Кахоської ГЕС будинку, червень 2024 року.

Людмила Ліфанова спить на кріслі у будинку, який руйнується.

"Нічого в мене нема, можете глянути, у кухні — дверцята на цеглі і пластики позакручували. Те, що у воді було, все позгиналось. Я нічого не викидаю. А куди? Мені нового нічого не дали, і які гроші були, я відновила. Я хочу тут жити, я нікуди не виїхала", — розповідає Людмила.

Зруйнований через затоплення будинок на "Воєнці" у Херсоні, червень 2024 року.

До свого напівзруйнованого через затоплення будинку херсонка Ольга Цілинко приходить рідко. Говорить щоразу побачене дуже болить. Дітей взагалі намагається не брати із собою, бо вони дуже важко перенесли все це.

"Я сюди стараюсь дуже рідко приїжджати, бо в мене таке відчуття, як я на цвинтар приїхала. Ми з дітьми щасливі були, ми любили цей будинок, у нас були квіти, все красиво, все було гарно. А зараз, немає нічого гіршого, ніж невизначеність, куди ти живеш. Зараз ми перебиваємось. Але Херсон, як я казала на одній із нарад, це місто безхатченків. Дякую всім херсонцям, які просто виявились неймовірними людьми й дозволяють людям жити", — говорить Ольга.

Вони з дітьми залишились без нічого. Каже, не розуміли який рівень води буде, тому з будинку не забрали ні фото, ні інших речей — в чому були, в тому і залишились.

Ольга Цілинко у пошкодженому через підрив Кахоської ГЕС будинку, червень 2024 року. Суспільне Херсон

Тетяна Матвійчук показує, яким був її будинок до війни і після затоплення. Каже, на щастя, стіни стоять.

"Я, коли змогла туди потрапити, відкрила одразу диван і думаю, махру забрати, а вона зелена. Я тільки побачила, в спальні шафа розвалилась, і моє нове пальто висить під стелею. Воно вже було сухе за місяць, я його зняла, обняла — це все, що в мене лишилось Зараз знаєте почуваєш себе людиною без минулого: нема ні фото, нічого нема", — говорить Тетяна.

Затоплений будинок Тетяни Матвійчук на другому причалі дач, Херсон, червень 2023 року. Тетяна Матвійчук

Щоб підтримати дружину Володимир Грудковський на стінах затопленого будинку розвісив фото та картини, які збереглись. Також тут висить, пошкоджена водою фотографія, з дивним, як він каже, візерунком.

"Не знаю, мені дуже подобається. Це тут були світлини. Вода подіяла, ось така вийшла штука гарна. Вода спала за два тижні. Сюди зайти неможливо було. Все було завалено, пів будинку сюди приплило, цегла з пінобетону, скільки всього було, бочки", — показує Володимир.

Володимир Грудковський показує, як виглядає його будинок через рік після підриву Каховської ГЕС, Херсон, червень 2024 року. Суспільне Херсон

У будинку Тамари Завадської — ремонт. Каже, гіпсокартон довелось зняти, щоб позбавитись вологи, яка увесь час проступала. Зараз ситуація покращилась.

"Зараз ми в будинку навпроти живемо. Жінка поїхала, забрала всю родину, тому що обстріли. І вони поїхали за кордон. А нам надали будинок, ну і всім, що в будинку, ми тепер користуємось. Ось приїде жінка з дітьми, а у неї троє дітей. І що? У неї теж три кімнатки такі, не дуже великі. Трохи більше звісно, ніж тут. А нам куди? Сюди повернемось", — говорить Тамара.

У будинку Тамари Завадської зараз ремонт. Гіпсокартон довелось зняти, бо через нього виступала вода, Херсон, червнень 2024 року. Суспільне Херсон

Будинок Тетяни Медвєдєвої, майже повністю зруйнований — перекошені двері, жодні не зачиняються, набухли та пропліснявіли всі меблі.

"Розумієте, я все життя працювала, намагалась підготуватись до старості. Намагалась, щоб у мене щось було. Коли я зайшла в будинок, то зрозуміла, що в мене нічого немає. У мене немає старості, немає ніякого матеріального забезпечення. В мене немає нічого, крім руїн", — говорить жінка.

Будинок Тамари Медвєдєвої повністю зруйнований внаслідок підриву військами РФ Кахоської ГЕС, червнеь 2024 року. Суспільне Херсон

Восени 2022 року російські ЗМІ показали кадри евакуації жителів правобережної Херсонщини на лівий берег Дніпра нібито через ймовірний підрив Каховської ГЕС. Багато хто поставився до цього, як до чергових пропагандистських фейків та маніпуляцій. Хтось сподівався, що у разі підриву греблі, вода розійдеться протоками у гирлі Дніпра і її рівень не підніметься вище, ніж на метр. Але масштаб катастрофи, яка сталась рік потому, шокував усіх.

Велика вода

Олена Маляренко колись працювала в ДСНС і була знайома з обчисленнями. Жінка надіялась на те, що росіяни весь час трохи стравлювали воду з Каховки, і думала, що обсяг води буде менший і не так затопить.

"Я підняла всі документи і цінні речі на антресолі. Але в першу добу вода дійсно піднялась лише на 1,5 метра. А в ніч із 6 на 7 вода дійшла до покажчика 3,10 метрів. Антресолі просто розбухли й завалились у воду. Потім вона впала до рівня 2,70 метрів і так простояла чотири чи п'ять днів. Будинок старовинний, він був вкритий кількома шарами глини й вапна, то все це впало на книги, і на речі – все це довелось викинути", — говорить Олена.

Люди могли б зберегти більше майна та й врятуватись могло більше людей, якби всі були по-іншому поінформовані, вважає Ольга Цілинко. А так всі знали, що пік підняття води, якщо ГЕС підірвали близько другої години ночі, припаде десь на дев'яту ранку.

"Чомусь так вирішили, що вода пішла вся на лівий берег. Вважали, що не такий великий прорив і сюди вода не дійде так високо, і ми не їхали. Ми не підіймали меблі, не підіймали техніку з першого поверху на другий. Тому що не було такого розрахунку, що буде так вода йти. А вона прийшла, почала сюди заходити десь о 10:30. Ми стрибнули в машину, схопили необхідне документи й виїхали", — говорить Ольга.

Пошкоджений внаслідок затоплення будинок Ольги Цілинку, Херсон, червнень 2024 року. Суспільне Херсон

Тамара Завадська зрозуміла, що треба рятуватись, коли вода була на подвір'ї. Каже, думали, що її буде не багато.

"Нас запевняли, що далі не піде. Мій будинок розташований трохи вище. А навпроти — там все, там нічого, там ні дахів, нічого не було видно. Дерев не було видно. Це зараз вони повиростали, піднялись і вище стали, а то взагалі нічого не було. А там десь навіть, з сусідньої вулиці видно, що баржа запливла. І там вона так і залишилась між деревами", — згадує Тамара.

За підрахунками Державної екологічної інспекції Південного округу, підрив російськими військовими Каховської ГЕС завдав шкоди земельним ресурсам на суму 1,7 мільярдів гривень, атмосфері – на більш ніж 144 мільярди, водним ресурсам – на майже 2,7 мільйони гривень.

Голова квартального комітету Дніпровського району Світлана Будюк втратила два будинки свій і батьківський. Суспільне Херсон

Голова квартального комітету Дніпровського району Світлана Будюк говорить, коли вода почала рухатись прибережними районами міста, було дуже жахливо.

"Потік води був настільки великий, що буйки, які високо стояли, вони були під водою. Вони затопилися, вони булькотіли — це неможливо передати словами. Це треба було тільки тоді, в той момент, побачить. Я почала евакуйовувати людей, дзвонити їм, повідомляти. Підіймаємось вище. Де можливо було, я їх розташовувала. Підтоплених на моєму районі було 28 будинків. Це приблизно 50-60 людей", — згадує жінка.

Як реагували люди

Найбільше злякались ті, чиї будинки були розташовані біля води. Тетяна Медведєєва говорить, що вода вирувала, летіла, несла із собою купу різного сміття.

"Я злякалась, не знала, що робити. Людей немає, всі повиїжджали. Я швидко, що змогла прихопила, матусю стареньку, і потихеньку почали підійматися нагору. Ми жили кілька днів трохи вище від нашого будинку. Щодня я приходила і дивилась на свій дім. Це, звісно, було жахливо. Все затопило, будинок плавав. Коли вода спала і я зайшла в будинок, то я не можу передати словами, що це було. Всі меблі плавали, ліжка, холодильник був перевернутий, мікрохвильовка, холодильник, — вся техніка плавала. Я потім почула, що десь дзюрчить вода, думала, труби прорвало, але сусід допоміг, перекрив воду і з’ясував, що то вода стікала з будинку до підвалу", — розповіла Тетяна.

Затоплений внаслідок підриву військовими РФ Кахоської ГЕС будинок, Херсон, червень 2024 року. Тетяна Матвійчук

Дехто з людей все ж таки намагався врятували хоч щось. Виносили речі, документи, одяг. Брали із собою продукти.

"Думали, що ось-ось зупиниться, а воно ні — все вище і вище. Ми навіть ліжко одне витягнули. Потім довелось викидувати все. Довго була вода — понад тиждень не сходила. А у нас на кухні дверцята від меблів всі плавали, лавки всі розмокли, холодильники ми не змогли винести, так от вони плавали, тепер вони не закриваються. Ми ніби як газплиту відремонтували. Найняли людину, він нам полагодив Тепер можна воду там підігріти. А деякі речі, як мікрохвильовка, воно все потонуло, швейна машинка моя теж розповзлась, електрочайник, духовка, електродуховка", — говорить Тамара Завадська.

Жителька Херсона Тетяна Матвійчук на той час працювала охоронцем на другому причалі, стежила за дачами і сама там жила. 6 червня їй подзвонили і сказали, що в неї є 20 хвилин, щоб повитягувати човни.

"Коли сказали, що ГЕС підірвали. Це був такий розпач і страх, вдалось тільки відв’язати сторожового собаку. За 20 хвилин була вода по пояс. Тяжко було пересуватись, витягати човни, бо по Дніпру йшов такий потік з колод, очерету. У нас стояли миколаївські військові, вони нам допомагали витягувати човни. Так ми евакуювались", — згадує жінка.

Затоплені приватні будинки внслідок підриву військами РФ Каховської ГЕС, Херсон, червень 2023 року. Тетяна Матвійчук

У перший день люди ще не розуміли, що відбувається. Волонтерам доводилось працювати на надувних човнах, розповідає Андрій Пєтухов. Людей забирали з під'їздів, дахів, балконів. Відвозили на сухий берег, каже волонтер.

Операція з порятунку

"Була бабуся не знаю, років за 70 їй. Вона дуже плакала, каже, що я не хочу їхати. Але ми умовили її, хлопці подали через вікно. Ми її в човен погрузили, повезли на сушу. Я поїхав далі вивозити людей, під'їжджаю вже, виходжу на сушу. І вона вже сидить поруч донька чи рідні і вона посміхається. Посмішка вже є, дякує, зовсім по-іншому", — згадує Андрій.

До Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста України ту перший день надійшло 263 дзвінки з проханням допомогти.

"Тільки за один день. Було понад 73 звернення з лівого берега. Люди просили допомоги. Чим їм допоможу? Нічим. Розумієте? Нам багато закидали — от чому ми з лівого берега не забирали людей. А як ми заберемо? На чому? Ми працювали там, де ми могли якось допомогти", — говорить командир обласного загону швидкого реагування Микола Тараненко.

Командир Херсонського обласного загону швидкого реагування Микола Тараненко, Херсон, червень 2024 року. Суспільне Херсон

Чоловік каже, найважче було з маломобільними людьми: кого змогли — вивозили, хто залишався — привозили їм воду.

"Ми стояли на Корабельній площі приймали на "швидку допомогу" — у нас машини були. Приймали людей, розвозили у більш безпечні місця. Буквально через три або чотири години, точно не пам'ятаю, приїхав в Миколаївський загін швидкого реагування. Потім під'їхали і з Одеси, і Вишгород — тобто в нас працювала команда", — згадує Тараненко.

Вулиця Херсона у перші дні підриву російськими військами Каховської ГЕС, червень 2023 року. ГУ ДСНС України в Херсонській області

Рятувальники з Одеси, які також у перший день після підриву Каховської ГЕС приїхали на допомогу до Херсона, розділились на групи й відразу узялися до виконання своїх обов'язків — рятували людей.

"Нам приходили заявки від тих, хто міг зателефонувати, і ми відправлялися за тією адресою. Також були люди, які не могли зателефонувати. В них там чи батареї сіли, то ми їх забирали вже по факту. Тобто людина з вікна кричала нам і ми надавали допомогу. Декілька разів спускали людей з дев'ятого поверху. Була жінка, в якої був рак костей і ми її з дев'ятого поверху на перший спускали. Їй дуже боляче було це все виносити — оці рухи, погрузку на човен. Ком підходив до горла, коли це все на свої очі бачив", — згадує Олександр Берекет.

Рятувальники з Одеси, які допомагали евакуйовувати людей з першого дня техногенної катастрофи. Крайній справа - Олександр Берекет. ГУ ДСНС України в Херсонській області

.

Такого масштабу катастроф ще не було і досвіду, як діяти в такій ситуації, ніхто не мав, каже його колега, начальник аварійно-рятувального відділення аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Херсонській області Владислав Білоножко.

"Пам’ятаю такий випадок, коли хлопці поїхали сім’ю вивозити. Люди вже на даху були: чоловік, жінка, дитина і них було дві чи три собаки. І телефонують чи по рації передають, що вони прокололи гумовий човен, бо коли у двір заходиш, там такий паркан і ворота зі штирями, вони наткнулись і прокололи. Викликали допомогу. Ми були на страховці вдвох. Дістались до них і пам’ятаю цей момент, коли в людей такий страх в очах, така паніка, я був упевнений і казав: "Не сьогодні, все добре сьогодні з вами буде, ми виїдемо і я вас вивезу, я це відчуваю", — згадує рятувальник.

Із затоплених внаслідок руйнації Каховської греблі районів правобережної Херсонщини евакуювали 2783 людини. З них – 309 дітей та 80 маломобільних.

Одеський волонтер Юрій Бесараб разом зі своїми друзями 6 червня 2022 року вже о 09:00 були у Херсоні.

"Приїхали на Корабельну площу і почали дізнаватись про допомогу. Допомагали тварин вивозити, людей відвозити з небезпечного мікрорайону, тобто локаційно допомагали", — говорить Юрій.

Люди всі об'єднались і почали допомагати один одному. Тетяна Матвійчук, яка в перший день підриву Каховської ГЕС перебувала на дачах, встигла відв'язати собаку і він кудись поплив.

"Я зателефонувала нашим військовим. Вони кажуть: "Тітка Таня, ваш Боцман припливав до нас, але у руки не дався". Через день вони мені подзвонили і кажуть: "Ваш Боцман дрейфує по Дніпру на колодах. Рятувати його?". Я розплакалась, кажу: "Звісно". І вони мені його привезли. Він був очманілий, він не міг зрозуміти, що ми його господарі і вже коли побачив мою маленьку собаку французьку, тоді вже скочив", — згадує Тетяна.

Дах затопленої дачі поблизу Херсона, червень 2023 року. Тетяна Матвійчук

На затоплених вулицях залишились багато тварин, згадує волонтер Андрій Пєтухов.

"Ми були на Куйбишева, повертаємо, а там таке маленьке щенятко. І воно на острівці, ледь тримається і ми давай її ловити. Вона була дуже перелякана. Ми витягнули цю собачку, поїхали далі. Стоїть на дощечці маленька собачка, така вся кнопочка. Я спускаюся, води — по шию. Спускаються у комбінезоні гумовому. Мені туди води налило, я потім ледь виліз. Отак руку даю і вона на цю руку біжить прямо", — говорить Андрій.

Основним завданням було вивезти людей у більш безпечне місце, згадує Юрій Бесараб. Він разом з друзями допомагали з контактами і Одесі, допомагали на перший раз.

"Дуже важко було дивитися на стан цих людей і важко спілкуватися, навіть, тому що це все через себе пропускаєш. Воно прямо доходило до душевних сліз, душевного болю", — говорить Юрій.

Обласний загін швидкого реагування ТЧХУ тільки за червень перевіз 200 людей, говорить його командир Микола Тараненко.

"Важко. І ви знаєте, коли почалася повномасштабна війна, і в такому темпі, великому режимі — ми не розгубились. Це робота, це люди потерпають і їм потрібна допомога. Тому і працювали і якось не думали про те, що важко", — пригадує Микола.

Через підрив Каховської ГЕС на правобережжі Херсонщини загинули 63 людини: 27 – внаслідок утоплення, п'ять– від вогнепальних поранень, одна – під час евакуації. Місцезнаходження 39 людей невідоме, серед них 35 цивільних та 4 військовослужбовців. Поранені 28 людей. Кількість загиблих на тимчасово окупованому лівому березі Дніпра не встановлена.

Всім, хто брав участь у рятувальній операції, доводилось працювати під постійними обстрілами армії РФ. З тимчасово окупованого лівого берега росіяни нещадно крили вогнем місця, куди привозили врятованих херсонців.

"Коли ми сіли у човни, ми думали плисти у бік моря, там у нас такі скали, але нам подзвонили з міста і сказали, що вже нас чекає поліція у броньованих автівках. Тоді ми зорієнтувались, сіли у човни і дуже нас почали бомбить з лівого берега. Було дуже страшно, але ми впорались", — розповідає херсонка Тетяна Матвійчук.

Російські війська били прицільно, згадує водолаз-рятувальник з Одеси Олександр Берекет: "Коли ми прибули, привезли людей до берега, десь буквально стали перепочити хвилин на п'ять, почався масований обстріл. Люди почали розбігатися, хто куди. Шукати укриття, для того, щоб не попасти під цей мінометний обстріл. Зі мною біг солдат неподалік, зі Збройних сил України. Міна недалеко від нас зірвалась. Йому в праве плече залетів осколок. Ми впали біля дому неподалік".

Олександр каже, що дуже складно згадувати ті моменти і емоції, які переживав у ті дні.

"Було кілька випадків, коли евакуйовували і ми, і військові. Російські окупанти вели обстріл мирного населення, рятувальників. У нас були кілька людей поранені, з Миколаївської області хлопці, які приїхали допомогти, і інших областей. Потрапили під обстріл. І весь цинізм у тому, що проходить така операція рятувальна людей, цивільних, дітей і під масовими обстрілами. Не знаю ні однієї ситуації у світі, коли при таких масштабних затопленнях, таких подіях, була ще й така загроза як обстріли, тому це було важко", — згадує начальник аварійно-рятувального відділення аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Херсонській області Владислав Білоножко.

Волонтер Андрій Пєтухов, вивозив людей з небезпечних районів Херсона та з лівобережжя, червень 2024 року. Суспільне Херсон

Волонтер Андрій Пєтухов говорить, що йому було дуже важко: і фізично, і емоційно.

"У перші дні кинувся працювати. Зрання до самої ночі працював. Я практично не спав. Я прокидався, в мене був сон, що я в поту, що я у воді, на матраці. Я не можу зрозуміти, де я знаходжуся. Ти не думав, що можеш втратити життя, ризикуючи їм, щоб когось спасти", — згадує Андрій.

Кадри підриву російськими військовими Каховської ГЕС побачив увесь світ. На правобережній частині Херсонщини були підтоплені три тисячі 821 будинок. Вода знищила 852 з них. Загальні збитки житловому фонду становлять більше чотирьох з половиною мільярдів гривень. Ступінь пошкодження будинків на тимчасово окупованому лівому березі Дніпра встановити неможливо.

"Мені сумно, мені дуже сумно і дуже боляче, бо знаєте історія це те, що твориться сторіччями, а знищити можна за два дні. І люди не розуміють, що така слава геростратівська, коли ти все нищиш і вважаєш себе великим, ну це не довга слава і слава сумна. На жаль, вони цього не розуміють росіяни", — говорить херсонка Олена Маляренко.

Що далі

Житель Херсона Володимир Грудковський дуже хоче повернутись додому, але поки тривають обстріли, не може цього зробити. Але город все ж таки посадив.

"Редиску думав, щоб дружині на день народження, але не вийшло. Хоча в мене город був чудовий. Ось почав висаджувати. Трохи сонця і вода. Верби не викидаю. Хочеться жити без пострілів. І ми тоді ух!" — каже чоловік.

Суспільне Херсон

Не про так старість мріяла Тетяна Матвійчук. Каже, що має сестру у Новосибірську, але не спілкується з нею.

"Я їй послала фото, як моя дитина ховається у ванній лежить на підлозі. Вона пише: "Це ваші вас обстрілюють — нацики. Шкода, що у Херсоні бендеро-фашистська сволочь виявилась". Я відповіла вчіть китайську, скоро знадобиться і заблокувала її. Дуже боляче", — говорить жінка.

Вона мріє повернутись на рідні дачі, і вірить, що усе там можна відновити.

"Люди не вірять що можна вернутись, бо міни, але я їм кажу: "У нас Дніпро корабельний, тому як пустять кораблі, то розчистять від мін, а як Дніпро висвободять, то і на дачах. все буде добре. Ну не буде світла, будем щось на багатті там готувати. То таке. Аби була Перемога наша, і все", — говорить Тетяна.

Суспільне Херсон

Голова квартального комітету Дніпровського району Світлана Будюк втратила матір, чоловіка, свою та батьківську хати.

"В мене племінник під Пишіївкою загинув, інший племінник зараз на кордоні з Білорусією. Я тримаюся і нехай усім буде отаке натхнення, щоб триматися, щоб жити далі, процвітати, допомагати і тримати кулачки за нашу рідну Україну, за нашу неньку. Вона в нас одна, вона в нас єдина і ми повинні за це триматися. Нехай це буде натхненням", — говорить Світлана.

Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube.