Палаюче збіжжя на полях, поранені та загиблі внаслідок російських дронових атак та обстрілів, понівечена техніка і врожай, який не змогли вивезти через безпекову ситуацію. Таким було літо 2026 року для херсонських аграріїв.
Про те, як сьогодні виживають фермерські господарства Херсонщини, чи вистачає людям ресурсів для роботи, чому релокація для багатьох залишається недосяжною та якої допомоги потребують аграрії, ми поговорили з головою Асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонської області Віктором Гордієнком.
Вікторе, ви досі займаєтеся фермерством на Херсонщині, маєте свій бізнес. З якими проблемами стикалися в цьому сезоні?
— Цього сезону проблем було багато: дронові атаки, обстріли та заміновані поля. Росіяни також обстріляли нашу портову інфраструктуру, побили склади, тому продати зерно дуже важко. А якщо й продаємо, то за безцінь. З такими труднощами зараз стикаються аграрії на Херсонщині та по всій Україні.
Цьогорічні втрати врожаю більші порівняно з минулим роком — у скільки разів? Через що вони сталися?
— Втрат врожаю дуже багато. Багато росіяни спалили збіжжя. Це пшениця, ячмінь. Особливо в Херсонській області, безпосередньо у Бериславському районі. Також дуже багато площ посівів, де фермери не змогли зібрати врожай через бойові дії.
Скільки врожаю цьогоріч втратили через атаки росіян, через пожежі?
— Поки що точно не підрахували, скільки пшениці та посівів знищили росіяни. Попередньо, разом з обласною військовою адміністрацією, оцінюємо втрати приблизно у 15 тисяч гектарів. У нашому підприємстві за одну ніч згоріло близько 2 тисяч гектарів озимої пшениці. Працівники бачили через детектори дронів, як російські військові скинули на поля близько 17 дронів. Дочекалися, поки пшениця висохне, щоб все підпалити.
Зараз працювати в полях дуже небезпечно, бо за добу до 200 дронів прилітає. Останній місяць почали скидати ще й магнітні міни. Вони можуть притягуватися до техніки, що проїжджає поруч, і вибухати.
Скільки людей постраждало та скільки техніки втрачено через обстріли?
— Дуже багато. Згорів останній комбайн за 35 км від лінії фронту. Вже й туди дістають і за 40–50 км. Дякуючи Богу, комбайнер вистрибнув з комбайна, живий. Всі комбайни, які в нас були, розбили, трактори попалили. Не тільки нам.
Також у нас чотири людини поранені, у лікарні лежали. Їх дуже багато на кожному підприємстві — по 2–4 людини. І коли дають статистику, наприклад, про десятьох поранених, то ви можете це помножити на 10, і це буде чесно.
Чи є загиблі цього літа?
— На жаль, є. Щоразу, коли їдеш, звертаєшся до Бога. Коли питають, чи є у мене якесь страхування, я завжди говорю, що це «Отче наш». Прочитали молитву, віримо в краще, в Україну — і повний вперед.
Які втрати серед інших аграріїв Херсонщини? Чи фіксували їх не тільки у своєсу підприємстві , а й як голова асоціації ще?
— За даними військової адміністрації, в області загинули 17 фермерів. Це за роки повномасштабного вторгнення. У нас на підприємстві також одна людина загинула. І дуже багато було поранених.
— Серед аграріїв Херсонщини є ті, хто закриває господарства або взагалі припиняє працювати в області?
— Така тенденція є, але фермери не хочуть залишати свої господарства. Багато хто будував їх десятиліттями, вкладав у них сили, гроші й душу. Часто можна почути пораду переїхати в безпечніший регіон, але для більшості це нереально. Люди мають кредити й борги, техніка пошкоджена або знищена, бракує коштів навіть на податки та відновлення роботи. Тому релокація для багатьох господарств зараз просто неможлива.
Ми порушуємо питання, щоб релоковані через війну підприємства могли безкоштовно отримувати державну землю хоча б у розмірі 20–30% від тих площ, які вони обробляли раніше. Зараз навіть право оренди землі в безпечніших регіонах дуже дороге. Наприклад, на Київщині за нього потрібно заплатити від 2 до 4 тисяч доларів за гектар. Для великого господарства це мільйони доларів. У мене наразі 900 000 доларів боргу. Де мені взяти ще 2 млн, щоб релокуватися? Це нереально.
Це проблема лише великих підприємств чи так само дрібних фермерів? Які можливості вижити сьогодні мають невеликі господарства на Херсонщині?
— Дрібних фермерів на Херсонщині вже майже не залишилося. Здебільшого працюють господарства, які мають 500, 1000, 2000 га землі. Тому що навіть від держави для них більше допомоги. Наприклад, зараз видають рукави, якщо землі було більше 100 га. Фермери, які обробляють 20–30 гектарів, часто не можуть скористатися такою допомогою. Однак навіть середні та великі господарства зараз опинилися у складній ситуації, і цього року проблем у них лише побільшало.
Наскільки цього року збільшилася небезпечна зона для роботи аграріїв і як фермери пристосовуються до цих умов?
—Зона ураження стала вже близько 50–60 км від лінії фронту. Якщо торік під час осінньої посівної кампанії ми говорили про села Урожайне, Шляхове, які за 20 км, то сьогодні влучання є і за 40, і за 50 км від лінії фронту. І так не кожного року, а кожен квартал — плюс п'ять, плюс 10 км.
Як фермери намагаються себе убезпечити під час збору врожаю?
— Хлопці вже всі працюють в касках, в бронежилетах, мають всілякі індикатори дронів. РЕБи купуємо по 15 000 доларів. Все, що є передовим, має фермер. Але проблема в тому, що не всі фермери можуть це собі дозволити. І навіть ті, хто може, здебільшого купують це за кредитні кошти. Немає підтримки від держави.
Якщо фермер вирощує хліб, забезпечує людей роботою, підтримує економіку, продовольчу безпеку країни, держава повинна допомагати, підбадьорювати його. Хоча б повинна думати, як його зберегти, дати якусь компенсацію, тому що це дуже великі кошти. Фермер думає, чи купувати йому 7–8 т дизеля для посівної чи РЕБ. Купує пальне, щоб посіяти, їде в поле, а його вбивають або згорає техніка.
Через безпекову ситуацію які проблеми з логістикою виникали цього року?
— Ніхто не хоче їхати до нас, бо, наприклад, фура коштує 50–100 тисяч доларів. Ми говоримо не тільки про життя, а й про математику. Людина не поїде на такому дорогому транспорті заради 300 доларів заробітку. Який вихід ми знайшли?
Багато фермерів купують фури у лізинг. У нас є змога бронювати хлопців. Ми вже своїм транспортом і заганяємо, і вивозимо. У дві наші машини цьогоріч було влучання. Ми їх обварили, повиправляли, колеса поміняли, скло вставили. Дякуючи Богу, не згоріли. І головне, що хлопці цілі.
Яку частину врожаю змогли вивезти, реалізувати цього року?
— Дуже багато хлопців, які не вивозять збіжжя. Досі зберігають в рукавахРукави для зберігання зерна (силобеги або зернові мішки) — це великі мішки з багатошарового поліетилену, призначені для герметичного зберігання зернових та олійних культур на відкритому повітрі., тому що нема куди везти. І навіть якщо знайшов покупця, то продаєш за безцінь. Ми говоримо про 6–7 тисяч грн — тут просто збанкрутуєш. Навіть якщо пригнати машину в порт, то стоятимеш 6–7 днів на вивантаженні. Це дуже тяжко.
Тому більшість хлопців в рукавах, у полі, на перевалках зберігають. У кого немає рукавів, то буртСпеціальна довга купа або насип сільськогосподарської продукції (картоплі, буряків, капусти, зерна тощо), укладеної на землю чи в неглибокий котлован для зимового зберігання. великий роблять. Коли йдуть опади, вода стікає. За два-три місяці дощів 20–30% верхнього шару може зіпсуватися. Збираєш цю корочку, вона стає як дах, а далі всередині суха пшениця.
На нашу думку, місяць-два ще ми можемо почекати. Далі, якщо порти не відкриються, буде дуже тяжко. Коли працювали порти Одеси, питань з цим не було. Зараз, коли працює лише Дунай, ситуація навіть гірша, ніж у 2022 році, оскільки на додачу до всього Дунай ще й обмілів.
Ви згадували про бронювання працівників. Наскільки гострою зараз є нестача кадрів в аграрній галузі? Чи допомагає бронювання вирішити цю проблему і чи були останнім часом зміни в правилах для аграріїв?
— На Херсонщині у більшості хлопців, які працюють, проблем немає. Ти повинен пройти певний етап і надати документи. ОВА фермерам дуже допомагає. Начальник департаменту Дмитро Юнусов постійно на зв'язку. В нас є група фермерів, і кожен звертається з питаннями про податки чи бронювання. Фідбек є постійним.
Проблема з робітниками. Якщо раніше хоч якось тримало бронювання, то сьогодні така психологічна ситуація, що люди навіть з бронюванням кажуть: «Можеш мене звільняти. Я більше не хочу, не витримую. Краще піду в армію. В армії хоч окоп є. А тут ми у відкритому полі, нам нема куди тікати». Коли ти бачиш, що твого товариша поруч за комбайном, чи за трактором, чи за фурою поранило, то це жах.
Намагаємося гарні зарплати давати, за бронювання платимо, соціально підтримуємо. Кожен хоче докласти зусиль для перемоги. Кажуть: «Фермери за гроші йдуть — вони дуже багаті, у них зарплати по 2–3 тисячі доларів». У мене питання до цих «диванних критиків»: а скільки тобі грошей дати, щоб тебе вбило?
Звичайно, ми хочемо по максимуму зібрати, якісь гроші отримати. Щоб підтримувати економіку, робітників, щоб було за що платити податки, утримувати сім'ї. Це все точно не про гроші, а про ідею: утримати землю і самому триматися, поки окупанти тебе б'ють.
Наскільки ці проблеми вплинули на фермерів фінансово?Чи є на Херсонщині аграрії, які були змушені закрити господарства або оголосити себе банкрутами?
— Дуже багато аграріїв на Херсонщині розорилися з початку повномасштабної війни і цього року також. Якщо ми говоримо про зону активних бойових дій 20–30 км від лінії фронту, то я рахую, що 95% фермерів у цьому році не те що збанкрутіли — вони взагалі не будуть нічого робити, навіть сіяти на осінь. Тому що безпекова ситуація не дозволяє, фермери просто не розуміють, що робити.
Яку допомогу надають держава і місцева влада аграріям, які зазнали збитків? Чи є компенсація?
— Від держави ми зараз розробляємо механізм компенсації. Дуже багато напрацьовуємо з міністром аграрної політики та продовольства Тарасом Висоцьким, з військовою адміністрацією. Посіви, які не змогли зібрати через бойові дії, або якщо були спалені, то буде компенсація до 10 460 грн.
За гектар?
— За гектар. Але це буде аж в 2027 році. І також це буде, якщо в бюджеті будуть кошти. Великою командою напрацьовуємо механізм, і я думаю, що допомога буде. Сподіваюсь, що хлопцям в 2027 році ці обіцяні 10 460 будуть виплачені.
Чи допомагають зараз аграріям Херсонщини міжнародні організації? Яку підтримку вони надають і чи стало її більше чи менше порівняно з попередніми роками?
— Допомога від міжнародних організацій є. У більшості, від Говарда БаффетаГовард Грем Баффет — американський бізнесмен, колишній політик, філантроп, фотограф, фермер і охоронець природи., благодійний фонд «Жнива перемоги»Українська благодійна інституція, заснована у травні 2022 року, яка надає безкоштовну матеріально-технічну допомогу малим і середнім фермерам.. Це рукави, які надавали фермерам на Бериславщині, техніка, якою ми збирали, трактори, комбайни, сіялки, оприскувачі.
Є програми для дрібних фермерів? Як з ними працюють?
— На тваринництво допомагають і все. Проблема в тому, що дрібних фермерів в нас уже майже немає.
Взагалі дуже багато держпрограм, компенсацій на зрошення. Цьогоріч ми досягли 80% компенсації на зрошення. Але для фермерів на прифронтових територіях такі програми часто не працюють. Багато хто не може навіть дістатися до своїх полів чи обладнання через обстріли та загрозу атак. Тому сама компенсація на зрошення не вирішує їхніх проблем.
Потрібна пряма компенсація людині на гектар: щоб він паливо купив, або кредит погасив, або заробітну плату заплатив, чи податки сплатив. Щоб сам вирішував, що робити, або трактор купив — без різниці, а не тільки на зрошення і все.
Яка продукція з Херсонщини цього року користувалася попитом і які були ринки збуту?
— Говоримо не про продукцію, яка користувалася попитом. А про те, що фізично і логістично можна було вивезти. Наприклад, херсонський кавун кожного року користується попитом. Навіть на базарі, коли продають не херсонський кавун, пишуть, що херсонський. Але цьогоріч 80% просто не могли вивезти.
А хто погоджувався, ціну пропонували 2 грн за кілограм. Це нереально. З 10 машин, які погоджувалися їхати на Херсонщину, доїхали до першого блокпоста, і вісім з них повернулися.
Хлопці, в більшості, ріпак змогли вивезти. На ріпак був попит. Пшениця лежить у рукавах та на складах. Також зараз насіння соняшнику будуть вивозити. В нас на сьогоднішній день можна ще переробляти це насіння в олію в Україні і вже вивозити цю продукцію як олію.
Як голова Асоціації, які ви маєте особисті важелі впливу? Чим можете допомогти, що можете запропонувати аграріям?
— Ми на постійному контакті з владою та донорами. Люди навіть цього не знають. Як голова Асоціації фермерів та приватних землевласників, кричу про наші нагальні проблеми, де тільки можна.
І на саміті ПАРЄПАРЄ (Парламентська асамблея Ради Європи) — це головний дорадчий та консультаційний орган Ради Європи. вже також дав інтерв'ю. Всіх європейців прошу: «Допомагайте хлопцям, підтримуйте, підтримуйте фінансово та інформаційно». Хочу, щоб всі у світі бачили, що відбувається, бачили правду.
Попри всі проблеми, попри всі небезпеки. Що тримає аграріїв Херсонщини на своїй землі? Що дає їм сили? Чому вони лишаються?
— У мене мурахи по тілу, бо таке питання завжди задавали батьку, Олександру Гордієнку. Це любов до своєї країни, до землі. Кожна людина, фермер, я впевнений, міг це кинути ще чотири роки тому, навіть не розміновувати. Але він це робив, втрачав рідних, своїх людей. Багато фермерів лікуються, а за три тижні — уже в полі. Він не виїхав з Бериславщини.
Спитаєте, чи ти працюєш заради грошей? Точно ні. Він за ці гроші виїхав би в Одесу, пішов би на пляж і барменом десь там працював би, також отримував би зарплату. Ні, він не хоче. От питайте у нього: «Хочеш ти виїхати?» Ні, не хоче. Це внутрішня любов та патріотизм. Це мої, наші люди — це дуже велика сила. І обов'язково вона далі буде будувати нашу Україну. Все в нас буде добре стовідсотково. Треба закінчити війну, як батько казав, а потім поговоримо.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.