25 лютого 2022 року — на день народження Леся Курбаса і до сторіччя Харківського театру імені Шевченка "Березіль" — мала відбутися прем'єра вистави "Маклена Граса" за п'єсою Миколи Куліша. 24 лютого збирались провести генеральну репетицію з виходом допрем'єрного глядача. Але в цей день акторам довелося ховатися від російських обстрілів у підвалі театру.
Суспільне поговорило з головним режисером театру Степаном Пасічником про символічну виставу, як минули перші дні повномасштабного вторгнення РФ та які плани на майбутнє має "Березіль".
Остання вистава Курбаса
Фабулу "Маклени Граси" Куліш, за легендою, запозичив із газетної замітки про польського маклера, охочого заробити на власній смерті під час економічної кризи. У сюжеті п'єси йдеться про життєві драми людей із різних соціальних верств: збанкрутілого фабриканта Зарембського, жебрака Падура, родини маклера Зброжека й зубожілого робітника Граси. Юна дівчина Маклена з класової ненависті згодна застрелити маклера Зброжека, який після втрати банківських заощаджень планує накласти на себе руки заради вигідної страховки, йдеться на сайті проєкту Open Kurbas.
"Маклена Граса" стала останньою виставою, яку Лесь Курбас ставив перед ув'язненняму засланні Курбас поставив на сцені ще близько десяти п'єс у 1933 році. Після сьомого показу її заборонили, театр "Березіль" ліквідували — тоді Курбаса і Куліша звинуватили в "українському націоналізмі" й згодом розстріляли у Сандармосі.
Після багатьох років перерви в 1962 році "Маклену Грасу" поставили в Херсонському обласному драматичному театрі. У тому ж році її поставили дипломанти Київського театрального інституту, а в 1967 вистава була показана в Родопському драматичному театрі в Болгарії. Також у 1968 — у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. У 2016 була прем'єра вистави у Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театрі.
У 1993 році — до 60-річчя прем'єри — виставу поставили на сцені Харківського "Березолю" вдруге. Її режисером став Степан Пасічник.
"Ракети досі летять в нашу культуру"
"Маклена Граса" втретє мала з'явитися в репертуарі "Березолю" у 2022 році. Поставив її також заслужений діяч мистецтв Пасічник.
"Це хороша п'єса. Всі знають, яким був початок 2022 року, коли в повітрі "висіло". Цей матеріал був вибраний символічно як остання п'єса Куліша і Курбаса. Актуальна на той момент, в тому часі, коли ми це репетирували й, на жаль, не зіграли", — говорить режисер.
На фасаді театру досі висить афіша прем'єри. За словами Степана Пасічника, театр свідомо не знімає її.
"У цьому випадку вона вже історична. Спочатку ми не знали, скільки це триватиме. Думали, що вернемось і зіграємо. Ми звикли до неї, ми проходимо її щодня — і це нормально, бо життя йде вперед. Кожний день — трагедія, а це один символ, один знак того, що росіяни прийшли сюди забирати не тільки території, а вбивати й життя. Ці ракети досі летять в нашу культуру", — каже режисер.
У день прем'єри замість того, щоб грати виставу на сцені, актори ховалися у підвалі театру — у перші дні повномасштабного вторгнення деякі працівники навіть там жили.
Декорації стояли на сцені ще протягом кількох місяців... Такий оголений скелет, який свідчив про те, що відбувається з нами всіма, з нашою країною.
"Це жива рана і це ненароджена дитина"
Один з акторів, який грав у виставі, — народний артист України Володимир Маляр — помер. Деякі актори виїхали з Харкова та України.
Глядач вже не побачить виставу у тому вигляді, в якому її репетирували перед прем'єрою, розповів Пасічник.
"Помінялися дуже сенси й з тими передчуттями, з якими ми "розкручували" матеріал, — насправді ж все так і відбулось. П'єса — це ж не тільки сюжет. Була надія, віра і бажання, але відбувається те, що відбувається. Навряд чи цей матеріал вийде в тому вигляді, в якому він репетирувався. Це жива рана і це ненароджена дитина", — говорить заслужений діяч мистецтв.
Формат постановки змінять, каже головний режисер театру.
"Це швидше буде акцією тоді, коли нам дозволять вийти на рідну, велику сцену театру. Тоді буде якийсь захід. Рішення є, воно оговорене та заплановане. Просто чекає своєї можливості", — розказує режисер.
"Харків незламний. Театр теж"
Нині Харківський державний театр імені Шевченка працює. Роботу відновили наприкінці першого року повномасштабного вторгнення: 11 грудня 2022 року зіграли виставу "Нехай щастить".
"Театр робить вистави, випускає прем'єри, орієнтуючись на ті майданчики, на яких він може грати, а як правило, це декілька невеличких залів, які є безпечними. Все, що ми можемо зараз зробити, — це зберегти трупу. Є проблеми з фінансуванням, але театр виживає. Коли ми говоримо, що Харків незламний, то це і про театр теж. Не тільки про театр Шевченка — але й інші", — говорить Пасічник.
- Яку б виставу ви хотіли першою показати глядачам після перемоги?
- Якби я знав точно, коли буде перемога — я б планував це вже зараз. Театр точно зробить ту акцію про виставу "Маклена Граса". У тому форматі, в якому ми репетирували, показати її не зможемо. Але щось буде. І ми цю сторіночку закриємо, бо вона вже символічна й історична.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube