У грудні 2024 року стало відомо про загибель українських військових з Харківської області. Про смерть оборонців офіційно повідомили громади чи університети. Список не є вичерпним.
Згадуємо захисників поіменно
У грудні 2024 року стало відомо про загибель 52 військових з Харківської області.
Ігор Троян
Ігор Троян загинув 22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в Курській області РФ. Він був жителем села Феськи, повідомили у Золочівській громаді.
"Добрий, щирий, веселий, життєрадісний. Він був опорою для родини і надійним другом для побратимів. В Ігоря залишилася мама, яка любила його більше за життя", — сказано у повідомленні.
Юрій Бакуменко
48-річний Юрій Бакуменко загинув 13 грудня у боях поблизу села Серебрянка на Сіверському напрямку. Він був солдатом військової частини А4053, повідомив керівник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко.
"У червні 2024 року чоловік вступив до лав Сил оборони України, боронив нашу державу на важких ділянках фронту, мав спеціальність стрільця-санітара", — сказано у повідомленні.
У цивільному житті Бакуменко брав участь у змаганнях з футболу і волейболу, займався підприємництвом.
"Юрій Бакуменко був сильною, вольовою особистістю, відважною та доброю людиною, мав повагу та авторитет серед знайомих. На момент гибелі чоловікові було 48 років. Мешканці міста провели героя в останню путь на Алеї Слави Семенського кладовища", — йдеться у повідомленні.
У Юрія залишились мати Клавдія, батько Олексій та сестра Ірина.
Валерій Пащенко
Валерій Пащенко загинув 23 грудня біля населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області, отримавши поранення, повідомили у виконавчому комітеті Люботинської міської ради.
З серпня 2022 року Пащенко захищав країну від окупантів, служив стрільцем піхотного відділення першого взводу першої піхотної роти військової частини.
Юрій Устименко
Юрієй Устименко помер 15 грудня під час лікування в одному з медичних закладів у Сумській області, повідомив керівник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко. Юрій був солдатом 92-ої окремої штурмової бригади ЗСУ.
"На початку повномасштабного вторгнення Юрій на волонтерських засадах допомагав у роботі Дергачівського гуманітарного центру, а у січні 2023 року вступив до лав Сил оборони України. Чоловік боронив нашу державу на різних ділянках фронту, мав спеціальність стрільця-помічника гранатометника. На жаль, Юрій помер під час лікування від тяжкої хвороби", — сказано у повідомленні.
У Юрія залишились мати Ганна, дружина Оксана та донька Альона.
Сергій Овсянніков
Сергій Овсянніков загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Даченське Покровського району Донецької області 20 грудня, повідомив міський голова Златополя Микола Бакшеєв. Він служив гранатометником 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Максим Кононенко
Максим Кононенко з Безруків помер 24 грудня у Дніпрі, він служив солдатом 111-ї окремої бригади ТрО ЗСУ, повідомив керівник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко.
"У червні 2024 року Максим вступив до Збройних сил України, боронив нашу державу на важких ділянках фронту, мав спеціальність стрільця. Максим Кононенко був вольовою особистістю, сильною, порядною та доброю людиною. На момент смерті чоловікові було 35 років", — сказано у повідомленні.
Олег Лобойко
Олег Лобойко помер 19 грудня 2024 року у лікарні в Дніпрі: 28 листопада він зазнав тяжкого поранення на Запоріжжі внаслідок скиду вибухівки з російського безпілотника, повідомили у Лозівській громаді. Олег Лобойко служив командиром танкового гранатомета.
Лобойко народився у Козачій Лопані у 1972 році, згодом його родина переїхала до Лозової.
"Створив сім’ю. Народилася донька Маргарита, яка стала сенсом його життя. Працював Олег Михайлович старшим електромеханіком ремонтно-ревізійної ділянки ЕЧ-6 на залізниці. У 2024 році був мобілізований Лозівським РТЦК та СП", — йдеться у повідомленні.
У захисника лишилися мати і донька.
Віталій Майстренко
Віталій Майстренко був жителем Леб’яжого. Він поліг виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Роздольне Волноваського району на Донеччині.
За даними громади, Майстренко служив стрілецем-санітаром.
"Так склалося, що буремні події Революції гідності та Антитерористичної операції спонукали юнака поповнити лави ЗСУ і підписати контракт. Служба проходила на Донецькому напрямку і солдат Віталій Майстренко продовжив службу після терміну контракту. Новий мав закінчитися наприкінці лютого 2022 року, але 24 — почалася повномасштабна війна і Віталій, не вагаючись, долучитися до лав захисників аби боронити рідну землю", — сказано у повідомленні.
Віталій мав фах слюсаря-зварювальника, захоплювався футболом.
"Відповідальний, чесний, з загостреним почуттям справедливості, справжній патріот України — таким назавжди запам’ятають Віталія Майстренка його друзі, колеги, бойові побратими", — написала громада.
Сергій Сорока
Нацгвардієць Сергій Сорока на захист України став 22 липня 2022 року. За даними Коломацької громади, 20 грудня 2024 року під час проходження військової служби загинув на ділянці дороги між населеним пунктом П’ятихатки та Лісне.
У захисника залишились дружина та троє дітей. 24 грудня з Сергієм простилися у Коломаку.
Максим Кряжов
Максим Кряжов з Бабаїв поліг 17 грудня під час виконання бойового завдання в районі н.п. Даченське Покровського району Донецької області, повідомили у Височанській громаді.
Він служив старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону.
"Максим був не лише військовим, а й надійним другом, люблячим сином. Довгий час він працював робітником відділу благоустрою Височанської селищної ради", — сказано у повідомленні.
26 грудня з Максимом Кряжовим простилися.
Сергій Суровікін
42-річний прикордонник Сергій Суровікін з серпня 2024 року вважався зниклим безвісти під час боїв на Куп'янщині, повідомили у Зміївській громаді. Суровікін — інспектор прикордонної служби.
"Сергій загинув під час бойового завдання в районі населеного пункту Красне Перше, Куп'янського району, Харківської області", — сказано у повідомленні.
Захисник народився та вчився у Харкові, працював у друкарнях та програмістом. До Зміївської громади переїхав після одруження, де разом із дружиною, сином і донькою проживав у Велетні.
"Сергій дуже любив життя. Багато уваги приділяв своїм дітям. Разом з коханою дружиною Мариною вони виховували доньку та сина. На захист країни Сергій став у серпні 2023 року", — повідомили у громаді.
27 грудня у селі Велетень з Сергієм Суровікіним простилися.
Роман Ішков
Роман Ішков загинув, захищаючи Україну 2 грудня, повідомили в Оскількісьй громаді. З військовим простилися 11 грудня в Осколі.
Віктор Пуковецький
Віктор Пуковецький був жителем села Станичного, повідомили у Старовірівській громаді. Захинику було 54 роки.
За даними громади, Віктор Пуковецький загинув 10 грудня поблизу Верхньокам’янського Бахмутського району Донецької області.
Олексій Безпальцев
34-річний поет-модерніст Олексій Безпальцев з Харкова поліг під час бойового завдання на Харківщині, 25 грудня повідомила пресслужба PEN Ukraine.
До служби на Харківщині військовий рік тримав оборону на Покровському напрямку, йдеться в повідомленні.
"Тіп би не хотів, що ми всі сухарились. Він був веселим та енергійним. Завжди любив фільми, музику, поезію, треш, випити та кататись на велосипеді. Він був та буде найкращим. Найкращий Президент Харкова, Король Харківського трешу та андеграунду — Олексій "Шляпа" Безпальцев», — цитують у PEN Ukraine одного зі знайомих Безпальцева.
Полеглий обіймав посаду офіцера, розповів Суспільне Харків його друг і побратим з іншого підрозділу Сергій Науменко.
Дмитро Шевченко
На фронті поліг Дмитро Шевченко з Петропілля Лозівської громади. 43-річний чоловік служив головним сержантом 1-го штурмового спеціалізованого взводу військової частини А7400. Він загинув 12 грудня під час бойового завдання в районі Дар’їно Курської області РФ внаслідок скиду вибухівки з БПЛА, повідомили у громаді.
Шевченко підписав контракт у вересні. До того працював трактористом.
У полеглого лишилася дружина і двоє дітей.
Григорій Дорошенко
6 грудня під час бойового завдання біля Білогорівки Сєверодонецького району Луганської області поліг 47-річний Григорій Дорошенко. Військового мобілізували цьогоріч, він служив стрільцем стрілецької роти військової частини А5039, повідомили у Лозівській громаді.
У цивільному житті чоловік працював трактористом.
Досконало володів обраною професією. Справлявся з будь-якою складною самохідною машиною: трактори, снігоприбиральні машини, навантажувачі тощо. Але найбільше любив риболовлю. Ніколи додому не повертався без улову.
У загиблого лишилася мати, двоє доньок і син, та двоє онуків.
Сергій Калівод
24 листопада у районі Погребків Курської області РФ під час бойового завдання загинув 45-річний Сергій Калівод. Полеглого поховали на цвинтарі Оскільської громади, повідомили у Люботинській міськраді.
Сергій Калівод переїхав до нашого міста і мешкав у ньому впродовж останніх 15 років. Тут народилося його двоє діток. Та безжальна війна відібрала батька у дітей.
Олексій Безрук
1 грудня біля Новоєгорівки на Луганщині поліг 46-річний солдат Олексій Безрук. Він служив старшим стрільцем-оператором 1-го штурмового спеціалізованого відділення спецбатальйону "Шквал" військової частини А4638, повідомили у Біляївській громаді.
В Олексія залишилися мати, донька, син, онук, брати.
Сергій Маларєв
20 грудня на Алеї Слави у Богодухівській громаді попрощалися з 43-річним Сергієм Маларєвим. З серпня 2024 року військовий вважався зниклим безвісти, і лише у грудні його загибель встановили за ДНК-експертизою.
Чоловік загинув 4 серпня унаслідок удару російського дрона під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.
До початку служби у ЗСУ Сергій працював на станції технічного обслуговування. Волонтерив, ремонтуючи автівки наших військових. З багатьма захисниками товаришував. Тому і прийняв рішення доєднатися до побратимів і зробити ще більше для наближення нашої перемоги.
У полеглого лишилися мама, дружина та 15-річний син.
Володимир Спасьонов
6 грудня у Щасливому Богодухівській громаді поховали 56-річного Володимира Спасьонова, який загинув біля Павлівки Запорізької області.
Про втрату повідомили у громаді.
На початку широкомасштабної війни Володимир приєднався до лав територіальної оборони, а згодом, як сержант спецпідрозділу "Кракен", виконував небезпечні завдання воєнної розвідки.
Олексій Куропатенко
5 грудня Олексій Куропатенко помер від поранень, які дістав на Харківському напрямку. Про втрату повідомили у Вільхуватській громаді.
Військовий був уродженцем селища Федорівка. У полеглого лишилася мати.
Сергій Нестеренко
На фронті поліг військовий Сергій Нестеренко, повідомили у Безлюдівській громаді.
Леонід Шилін
7 грудня поблизу Черкаського Порічного Курської області РФ поліг 43-річний Леонід Шилін. Чоловіка поховали на Алеї Слави у Богодухові, повідомили у громаді.
Військовий служив у військовій частині А0884 на посаді стрільця десантно-штурмового відділення.
"У мирному житті працював будівельником, мав би відновлювати та розбудовувати Україну, але взяв до рук зброю та мужньо виконав свій військовий обов’язок", — йдеться у повідомленні.
Не встиг одружитися, народити дітей, не встиг нажитися… Рано втратив батьків. Із рідних у останню путь його проводжала племінниця Вікторія. Дівчина назавжди зберегла теплі та світлі спомини про дядька.
Сергій Оксенич
У Богодухові попрощалися з Сергієм Оксеничем, який три місяці вважався зниклим безвісти. Чоловіку було 33 роки, він народився в день Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, йдеться у повідомленні громади.
3 вересня бойовий медик десантно-штурмового батальйону зник безвісти під час бойового завдання поблизу Черкаського Порічного Курської області РФ.
У загиблого лишилися мати, брат і наречена.
Холодний морозний вітер вистуджував сльози, але незважаючи на те, мешканці нашої громади молитвою провели Сергія до лав Небесної варти, де він став 115 богодухівським Янголом-захисником.
Іван Зміївський
У Корбиних Іванах Богодухівської громади попрощалися з 29-річним Іваном Зміївським. Військовий помер у лікарні, куди потрапив із тяжким пораненням, яке дістав 29 жовтня під час бойового завдання поблизу Глибокого Харківської області.
Понад місяць мама не відходила від ліжка сина, тамувала його біль, дихала з ним і за нього…Материнські сльози відтепер не висушить жодна втіха.
Микола Булавін
24 листопада біля Фиголівки на Куп'янському напрямку поліг Микола Булавін. 27-річний військовий з вересня служив кулеметником стрілецького відділення 113-ї бригади.
Про втрату повідомили у Шевченківській громаді
На початку 2023 року вступив до лав Збройних Сил України, проходив службу в Одесі. В складі Третьої окремої штурмової бригади виконував завдання на Донецькому напрямку.
Роман Калюга
Житель Рогані, 29-річний військовослужбовець військової частини А5006, Роман Калюга загинув під час бойового завдання. За даними громади, це сталося 19 грудня біля Старих Тернів на Донеччині.
Олександр Осколков
13 грудня 2024 року помер внаслідок невдалого оперативного втручання 21-річний Олександр Осколков з села Зачепилівка. Він служив стрільцем-кухарем 3-го відділення 3-го взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону ВЧ 3021 Національної Гвардії України, повідомили у Зачепилівській громаді.
Олександр Клоков
30 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув 49-річний Олександр Клоков з села Леб'яже. Він служив стрільцем 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А7290, повідомили у Зачепилівській громаді.
Микола Ковтан
13 грудня під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув 41-річний стрілець-санітар Микола Ковтан з села Новоселівка, повідомили у Зачепилівській громаді.
Андрій Москаленко
23 листопада загинув житель села Підлісного Андрій Москаленко, повідомили в Коломацькій громаді.
44-річний військовий родом із села Циркуни Херсонської області закінчив Шелестівську школу та проживав в селі Підлісне на Харківщині.
Андрія мобілізували у серпні 2024 року. Служив переважно на Вовчанському напрямку.
Розвідник — санітар 6 розвідувальної групи СП 1 роти СП 4 загону СП військової частини А4030 загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Тихе на Чугуївщині.
З захисником простилися 21 грудня у селі Підлісне.
Сергій Тімонов
3 грудня загинув житель Пісочинської громади Сергій Тімонов. Він служив командиром відділення 4-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224, повідомив голова Пісочинської громади Олег Чернобай.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання в районі села Ганнівка Покровського району Донецької області.
Олег Кононенко та Юрій Тарасенко
13 та 14 грудня у Балаклії простилися з двома захисниками, повідомили у міській військовій адміністрації.
- 13 грудня відбулося прощання з Олегом Кононенком — стрільцем стрілецького батальйону;
Олег був надійним другом, відданим військовим і справжнім патріотом. Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину. Олег загинув, виконуючи свій обов’язок, і тепер його пам’ять буде жити серед нас.
- 14 грудня поховали Юрія Тарасенка — навідника штурмового батальйону.
Юрій був відповідальним та сміливим воїном. Його відданість справі, доброзичливість та готовність підтримати близьких та побратимів робили його незамінним у будь-якій ситуації. Юрій загинув, захищаючи нас, і його відвага залишиться в серцях тих, хто його знав.
Сергій Гопцій
19 грудня у Балаклії попрощалися з Сергієм Гопцієм, який загинув на війні, повідомили в Балаклійській МВА.
"Сергій був прикладом мужності та патріотизму. Він до останнього залишався вірним своїй країні, стоячи на захисті її незалежності та свободи. Його життя було наповнене світлом, яке він дарував людям навколо, а його подвиг назавжди залишиться у нашій пам'яті", — сказано у повідомленні.
Михайло Данилюк
20 грудня від бойових поранень помер уродженець Івано-Франківщини Михайло Данилюк, повідомили у Валківській міськраді.
У 2017 році працював будівельником у Польщі, куди поїхав на заробітки. Через чотири роки повернувся до України та опинився на Харківщині, де продовжував працювати будівельником та зустрів майбутню дружину — валківчанку Світлану, з якою одружився у квітні 2022 року.
Добрий, порядний, надійний чоловік Світлани став прекрасним батьком і для її сина Матвія. Він завжди був готовий прийти при потребі на допомогу, поділитися останнім, що мав, а ще мав сміливу натуру і прагнення в усьому бути першим. Саме тому, коли полчища росіян у лютому 2022 року розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, Михайло Данилюк, не роздумуючи, добровольцем пішов захищати рідну землю і дорогих його серцю людей.
У складі 127 бригади ТРО боронив Харківщину, також воював у Бахмуті, Сумах, на Запоріжжі. Був відзначений держнагородою "За визволення Харківської області" та медаллю "За оборону Бахмута".
14 листопада під час виконання бойового завдання водій кулеметного відділення взводу вогневої підтримки отримав тяжкі чисельні поранення. 20 грудня внаслідок ускладнень від поранень Михайло помер. З захисником попрощаються 25 грудня на Костівському кладовищі.
Сергій Сало
15 грудня під час виконання бойового завдання у складі 226 окремого батальйону ТрО поблизу Стариці на Чугуївщині загинув 53-річний Сергій Сало, повідомили у Валківській міськраді.
Чоловік народився у Харкові, здобув вищу освіту за спеціальністю "інженер-будівельник". Понад 15 років працював інспектором пожежної охорони у Шевченківському районі Харкова, потім — начальником будівництва однієї з будівельних фірм.
У 1997 році одружився, через два роки у родини народилася донька Дар'я. Родичі дружини — родом з села Свинарі Шарівського старостинського округу, куди подружжя мріяло переїхати.
Тут вона успадкувала бабусину хату, сюди залюбки приїздили сім’єю і мріяли разом із Сергієм Валентиновичем трохи згодом зовсім переселитися у це мальовниче село на Валківщині, навіть розпочали нове будівництво. Проте аж ніяк не думали, що в Свинарях доведеться шукати прихистку від війни.
З початком повномасштабного вторгнення перевіз дружину до більш безпечного місця та доєднався до війська. Воював на Запорізькому та Харківському напрямках.
"Неодноразово відзначався командуванням за сумлінне виконання службових обов’язків, мужність, відвагу й самовідданість під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, відзначений Почесною грамотою Харківського міського голови Ігоря Терехова", — сказано у повідомленні.
Володимир Моргун
14 грудня загинув 33-річний уродженець села Ново-Олександрівка Володимир Моргун, повідомили у Валківській міській раді.
Після закінчення школи працював у сфері торгівлі у Харкові, у 2017 році одружився.
"Дружина Тетяна подарувала Володимиру двох синочків — Макара і Назара, яких батько дуже любив. Зараз хлопчикам сім і п’ять з половиною років відповідно", — сказано у повідомленні.
Чоловіка мобілізували у вересні 2024 року. Володимир служив стрільцем-помічником гранатометника. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Сторожеве Донецької області внаслідок удару російським FPV-дроном камікадзе.
"Оптиміст, життєлюб, душа компанії, спортсмен, футболіст — таким Володимир Моргун назавжди залишиться в пам’яті рідних і друзів", — згадують полеглого у міськраді.
Сергій Вольвач
44-річний житель села Черемушна Валківської громади Сергій Вольвач загинув 14 листопада, повідомила Валківська міська рада у грудні.
Після закінчення школи Сергій за прикладом батька вивчився на електрозварювальника в одному з харківських профтехучилищ, йдеться у повідомленні.
Наприкінці 1990-х служив в ЗСУ, після демобілізації п’ять років працював у правоохоронних органах.
А потім вирішив здобути вищу освіту і став студентом Харківської національної академії фізичної культури та спорту, закінчивши яку, отримав диплом спеціаліста з олімпійських видів спорту, за спеціалізацією — футбол. Подальша професійна кар’єра Сергія Анатолійовича не була пов’язана зі спортом — він працював на м’ясокомбінаті в м. Харкові, згодом, повернувшись у рідну Черемушну, влаштувався на роботу в СТОВ "Лан".
У вільний від роботи час займався спортом та художньою самодіяльністю.
"Тому мав багато друзів і шанувальників його футбольного та артистичного талантів", — розповіли у міськраді.
До армії Сергія призвали повторно у вересні 2023 року: чоловік спершу пройшов навчання на зв’язківця, після чого упродовж восьми місяців воював на одному з найгарячіших напрямків фронту — Покровському напрямку на Донбасі.
Разом з іншими побратимами пройшов навчання у Великобританії та повернувся боронити Україну у званні головного сержанта. Загинув при виконанні бойового завдання під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Мирноград Покровського району Донецької області.
Олександр Джеріх
27 листопада на війні загинув 34-річний Олександр Джеріх. В Ізюмі з ним попрощалися 13 грудня, полеглого поховали на Алеї Слави, повідомили у міській раді.
Андрій Щепотьєв
30-річний арбітр Андрій Щепотьєв загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині, повідомили в Українській асоціації футболу.
"Харківʼянин працював на матчах дитячо-юнацького футболу та зустрічах аматорських ліг, був слухачем Національної школи арбітрів (2020) та працював тренером місцевого "Арсеналу". Андрій Щепотьєв після початку повномасштабного вторгнення пішов до війська", — йдеться у повідомленні.
Дмитро Лященко
32-річний старший солдат з Козіївки Дмитро Лященко загинув під час штурму окупантів, повідомили у Краснокутській селищній раді.
"У районі населеного пункту Тихе Харківської області ворог здійснив штурмові дії. Під час виконання бойового завдання Дмитро, виявивши неймовірну мужність та стійкість, до останнього подиху захищав рідну землю. З того дня він вважався зниклим безвісти. У серцях його рідних і друзів жевріла надія, що він знайдеться живим, але дива не сталося… 10 грудня після тривожного очікування тіло нашого захисника було евакуйоване", — йдеться у повідомленні.
Дмитро був не лише воїном, а й людиною з великим серцем. Люблячий син, чоловік, батько… Він завжди був готовий прийти на допомогу, підтримати словом і ділом, поділяти радість і біль. Його відданість Батьківщині стала прикладом для всіх нас.
Максим Бондар
27-річний солдат Максим Бондар з Херсонщини загинув 3 грудня поблизу Покровська Донецької області внаслідок удару баражуючого боєприпасу, повідомили у Краснокутській селищній раді.
"Максим народився на Херсонщині, але його рідний населений пункт зараз перебуває в окупації. Доля героя була сповнена тяжких випробувань. Батько Максима загинув під час захисту України в зоні АТО, а мама зникла безвісти під час окупації", — йдеться у повідомленні.
15 лютого 2023 року захисник почав свою службу: його призвали у Харкові, де проживав Максим Бондар як переселенець.
Оскільки мала батьківщина героя залишається в окупації, а близьких родичів у нього не залишилося, останній спочинок Максим знайде у Рябоконівському старостинському окрузі нашої громади, звідки родом його командир, який вважає своїм обов’язком гідно вшанувати пам'ять побратима.
Захисник загинув за два дні після свого дня народження.
Олександр Дядик
Солдат Олександр Дядик з Маріуполя загинув 29 листопада під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося в районі населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області, повідомили у Краснокутській селищній раді.
"Останній спочинок Олександр знайде у селі Пархомівка, де рідні, друзі та побратими зможуть попрощатися з ним і вшанувати його світлу пам'ять. Нехай земля йому буде пухом, а його подвиг назавжди залишиться прикладом незламності духу та любові до України", — йдеться у повідомленні.
Олександр Губа
Житель Слобожанської громади Олександр Губа загинув на фронті.
Захиснику було 52 роки, повідомили у громаді.
Сергій Ковальчук
47-річний уродженець Полтавського Сергій Ковальчук загинув 25 листопада під час виконання бойового завдання поблизу Степової на Куп'янщині, повідомили у Лозівській громаді.
"Навчався у Полтавській загальноосвітній школі з 1983 року. Друзі та однокласники пам'ятають Сергія як скромного, доброзичливого, товариського хлопця. Після закінчення школи Сергій переїхав до Мирного, де і проживав з батьками", — йдеться у повідомленні.
Односельці поважали Сергія за його відповідальність та бажання завжди прийти на допомогу. Усе своє життя Сергій Васильович працював на користь людям. Чоловік жив і радів життю, займався домашнім господарством, любив землю. Був працьовитим, завзятим в роботі.
Сергій Плужник
43-річний житель Миролюбівки Сергій Плужник загинув 25 листопада поблизу Глибокого під час виконання бойового завдання, боєць служив у батальйоні "Шквал", повідомили у Лозівській громаді.
"Сергій ріс у великій, дружній, багатодітній родині. Навчався у Комсомольській загальноосвітній школі (нині Миролюбівський ліцей). З дитинства любив спорт, а особливо – футбол. Грав у складі Миролюбівської футбольної команди", — йдеться у повідомленні.
Сергій був веселим, винахідливим і завжди знаходив вихід з будь-якої складної ситуації. Він мав багато друзів і завжди був душею компанії. Любив своїх рідних, піклувався про них, був люблячим та турботливим сином та братом.
Андрій Поліщук
31-річний житель Артільного Андрій Поліщук загинув 8 грудня поблизу Шипилівки Луганської області, потрапивши під мінометний обстріл, повідомили у Лозівській громаді.
"Андрій був учасником АТО. У 2015 році нагороджений грамотою за успішне виконання поставлених службових та бойових завдань у складі Сил та засобів Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей на благо нашої Батьківщини. Відзначений нагрудним знаком "За взірцевість у військовій службі" III ступеня", — йдеться у повідомленні.
Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України військовослужбовець був призваний за мобілізацією, прийнятий на військову службу 14 листопада 2024 року. Побратими дуже поважали Андрія.
У загиблого залишилися мати, син і донька.
Геннадій Демічев
50-річний житель Бесарабівки Геннадій Демічев помер 7 грудня у лікарні Дніпра після вибухової травми, повідомили у Кегичівській громаді.
"Від початку 2023 року Геннадій Михайлович став на захист нашої Батьківщини та мужньо виконував військовий обов’язок із захисту суверенітету та територіальної цілісності України", — йдеться у повідомленні.
Попрощалися із захисником 16 грудня у Бесарабівці, поховали захисника на місцевому кладовищі.
Дмитро Гриценко
30-річний житель Красного Дмитро Гриценко загинув 5 грудня в районі Тихого на Харківщини, повідомили у Кегичівській громаді.
Воїна поховали 12 грудня на Алеї Слави кладовища №18.
Ігор Дем’янко
8 листопада під час бойового завдання у районі Білогорівки Луганської області поліг головний сержант механізованого батальйону Ігор Дем’янко. Військовому було 26 років.
Про втрату повідомили у Златопільській міській раді.
Чоловік був уродженцем села Ржавчик. З 2017 року він доєднався до армії.
За свою службу він був нагороджений "Золотим хрестом" і хрестом 54-ї ОМБр, а також:
- медаллю "Захисник Батьківщини";
- медаллю "За оборону Авдіївки";
- медаллю "За відвагу";
- медаллю ветерана війни;
- нагородами "За участь в антитерористичній операції", "За оборону України";
- нагрудним знаком "За зразкову службу".
Руслан Керимов
Руслан Керимов з Лозової загинув 27 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в складі 226 окремого батальйону ТРО в Харківській області, повідомили у громаді. Руслан Керимов захищав Україну з червня 2022 року.
"Був життєрадісним, винахідливим і завжди знаходив вихід з будь-якої складної ситуації. Руслан був надзвичайно позитивною та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших та подарувати позитивні емоції. Дуже полюбляв все, що пов’язане з технікою. Побратими втратили надійного товариша, родина — люблячого сина та брата, дружина — чоловіка", — йдеться у повідомленні.