"Я народився та виріс тут. Я з Куп'янська нікуди не поїду": як живе місто за два роки після деокупації

Ексклюзивно

Восени 2022 року Куп'янськ на Харківщині звільнили від російської окупації. З 27 тисяч людей до повномасштабного вторгнення РФ нині у місті лишаються 3,5 тисячі жителів. Росія щодня обстрілює місто з артилерії, б'є КАБами та застосовує FPV-дрони для ударів.

"Страх з'являється, коли виходиш на вулицю і нікого немає"

У місті працює кілька магазинів, гуманітарних центрів, одна аптека.

Люди біля банкомату у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Укриття у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

До офісу благодійного фонду "Вулик" прийшов по речі Анатолій. Він втратив роботу та доглядає 80-річну матір.

Робота благодійного фонду в Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Під обстріли він потрапляв чотири рази.

"Вчора взагалі біля військкомату ледь не вбило. О 10:15 осколок над головою пролетів. Якраз ходив до військкомату відмічатися. Відмітився... Тільки на сходи вийшов — касета над головою пролетіла. Звик. Я народився та виріс тут. Я з Куп'янська нікуди не поїду. Що буде те буде", — каже Анатолій.

Взуття, яке жителі Куп'янська можуть взяти безкоштовно. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Сергій залишається у місті та допомагає ховати рідних своїх друзів, які виїхали в різні регіони України та за кордон. Разом з дружиною він час від часу їздить пожити до Харкова на кілька днів, втім постійно повертається до Куп’янська.

Сергій, якій допомагає знайомим ховати рідних у Куп'янську. Суспільне Харків/Євген Гертнер

"Я ніколи цим не займався. Це вже 15 похорони. Раніше Їздив куди завгодно. Не ходив у бронежилеті, у мене страху не було. А зараз у мене з’явився страх. Навпаки, кажуть, що звикаєш до цього. А у мене два роки минуло — з’явився страх, то трохи важкувато. Страх звідки з’являється — що коли ти виходиш на вулицю і нікого немає. Там, де я живу, ціла вулиця, — і я там один", — говорить Сергій.

Зруйновані будинки у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

"Про розвиток мова не йде. Мова про те, щоб якось вижити"

Власниця місцевого магазину Наталія розповідає, що через обстріли людей в місті меншає.

Аптека у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

"Людей запрошуємо, хто є на вулиці, швидко забігають, то тут за стінами стаємо. Не встигаєш ховатись. Минулого тижня мій чоловік тільки ногу через поріг — міномет. Куди заховаєшся? Страшно дуже. І весь ризик і відповідальність лежить на нас, але люди ж просять. Магазинів не так багато. Щодня возимо свіжий хліб, молочку", — розповідає Наталія.

Собаки у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Миска для вуличних тварин у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Росіяни віднедавна б'ють по місту керованими авіаційними бомбами, розповідає голова Куп’янської райдержадміністрації Андрій Канашевич. За його словами, росіяни стирають місто: нові руйнування трапляються щодня. Зараз у Куп’янську пошкодження мають усі адміністративні будівлі, багатоповерхівки та будинки.

Андрій Канашевич, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

"Наразі ситуація, яка була, така й залишається. Вони продовжують обстріл Куп’янської громади. Ситуація залишається напруженою. Б’ють з усього, що у них є. Про розвиток тут точно мова не йде, мова скоріше про те, щоб якось виживати. Що стосується торговельної діяльності, то вона достатньо небезпечна", — розказує Канашевич.

Дошка оголошень у Куп'янську, вересень 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube