У селі Старий Караван Лиманської громади, що за 20 кілометрів від фронту, лишилось 13 жителів. Подружжя пенсіонерів Надія та Олександр Середа живе у розбитій обстрілами армії РФ хаті. Машина й моторолер — згоріли.
У населеному пункті майже три роки немає електрики, довколишні лиманські ліси — випалені й заміновані, більшість людей — виїхали. Проте чоловік із дружиною залишати рідне село та дім, у якому прожили майже пів століття, — не збираються: придбали сонячні панелі, готуються садити город. Наразі Олександр — найстарший житель Старого Каравана, йому — 71. У подружжя троє дітей та четверо онуків, всі — далеко. Як виживають у прифронтових умовах та на що сподіваються чоловік та дружина — розповіли Суспільне Донбас.
На початку повномасштабної війни, згадує жителька Старого Каравана Надія, їхнє село два місяці було під окупацією.
"3 червня вони (окупанти — ред.) зайшли, а 19 серпня вийшли. Нам не дозволяли тут ходити, бо тут літало. На годину було — 50 прильотів. У нас горіло тут все. 19 серпня у нас нікого не було. А потім зайшли наші. І до цього дня", — згадує Надія.
У 2022 році під час одного з обстрілів, розповідає Надія, ледь не втратили все.
"О першій ночі згоріла машина, моторолер був у гаражі. А о п'ятій ранку згоріла хата", — розповідає про наслідки обстрілу Надія.
Обстрілами у хаті повибивало вікна, розбило дах. Лагодили, каже жінка, практично самотужки. Тут вони з чоловіком мешкають пів століття.
"Щоб накрити хату, дали нам два листи OSB, рейки, дві піни. Це нам дали на ремонт. Два листи, що ними можна накрити?", — каже жінка.
У селі через обстріли загинули кілька людей, розповідає Надія.
"Один взагалі згорів, приліт був, не знайшли й кісток. Олексій Губарєв і його мати — почаділи у підвалі. Від пластику, мабуть, приліт був, ми їх знайшли. У Брусівці там теж шестеро людей. Одного — в голову уламком. Другого — біг додому, уламком", — розповіла Надія.
У селі немає ні аптек, ні магазинів, говорить жінка. До них — треба їхати за 10 кілометрів, у Лиман. Харчі привозять волонтери.
"Сушимо хліб. Хліб нам привозять, дякуємо, дай Боже, волонтери "Янголи Спасіння" нас не ображають. Хліб? У нас собака є", — говорить жінка.
Майже три роки село — без електрики. Подружжя купило сонячні панелі.
"Ці працюють, а цю купили, привезли, а вона неробоча. Казали, що робоча, а вона неробоча. Як кажуть, що Бог дав. Нам дали генератор. Машину ми вживану купили", — каже Надія.
Чоловік Надії Олександр — найстарший у селі. Йому — 71. Сам порає город.
"Війна війною, а городи садити треба. Як для себе робиш. Картоплю, помідори, моркву, капусту — всього потроху для себе. Ми не поливаємо. Воно ж і поливати нічим. Світла ж нема, а генератор — дуже дорого буде обходитися", — говорить Олександр.
Чоловік розповідає: аби стежити за новинами, у селі слухають радіо: "Як відпочиваємо? Як у Слов'янськ поїдемо в телефони щось закачаємо, дивимося: TikTok, якісь фільми".
До лінії фронту зі Старого Каравана близько 20 кілометрів. Подружжя виїздити з села не збирається.
"Надія, що буде мир, що онуків побачимо. У нас три онуки та онучка. Дзвонять: "Коли, дід, коли?". Говорю: я й сам не знаю", — ділиться Олександр.
"Чекаємо на мир! Я звідси нікуди не поїду. Мені нещодавно адміністрація пропонувала виїхати до Лимана. А Лиман б'ють через день. Або у Краматорськ, квартиру винаймати, але у мене немає грошей. Зараз — не знаю, а раніше було знімати житло — 7 тисяч гривень. Нічого вже не хочеться, аби не стріляли! Більше нічого не хочу! І гуманітарки не треба. Буду картоплю гризти. Але — не хочу", — додає дружина.
У Старому Каравані зараз живуть 13 людей. До повномасштабного вторгнення Росії — більш ніж сотня.
