Перейти до основного змісту

"Займалась геть не тим". Була тату-майстром, має трьох синів: історія військової, що пішла у ЗСУ після загибелі брата

Дізналась про загибель брата на передовій і одразу віднесла документи в ТЦК. Анастасія родом з Нью-Йорка, що на Донеччині, останні роки жила в Соледарі. Має трьох синів, найменшому шість років. Тату-майстриня у цивільному житті — наразі вона військовослужбовиця на псевдо "Ігла". Анастасія розповіла Суспільне Донбас про мотивацію служити, загиблого брата та підтримку родини.

Військовслужбовиця 228-го окремого батальйону матеріального забезпечення Анастасія називає службу найкращим періодом життя.

"Я дзвоню додому і кажу: "Боже, я 35 років займалась геть не тим, геть".
Військовслужбовиця 228 окремого батальйону матеріального забезпечення, Анастасія, Дніпропетровська область. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

Анастасія в Соледарі вона працювала тату-майстринею, виховувала трьох синів. Старшому наразі 16, а меншому — шість років. Каже, давно хотіла долучитися до війська, але відмовляв брат-армієць.

"Мій брат, який служив в штурмовій бригаді, сказав: "Ні. Якщо я тебе побачу тут, я тобі кінцівки виверну в іншу сторону". Я сказала: "Добре, але якщо ти пообіцяєш, що ти будеш живий". Він загинув 1 серпня. Дізналася я про це 3 серпня, на День народження мого молодшого сина. Тут вже мене нічого не стримувало. Я подала документи", — розповідає військова.

Військовслужбовиця 228 окремого батальйону матеріального забезпечення, Анастасія, Дніпропетровська область. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

Перехід від цивільного до військового життя, каже Анастасія, дався легко. Бо йшла до війська усвідомлено.

"Коли мене привезли на БЗВПбазова військова підготовка і кажуть: оце психологічна смуга перешкод. Ви її в кінці всі пройдете. Я так дивлюсь: я? Пройду? Та ну ні. Того не буде. Жити в наметах, спати в спальниках, бігати по окопах в грязюці. Я така людина, я ненавиджу холод, я дуже теплолюбна", — каже Анастасія.

Військовслужбовиця 228 окремого батальйону матеріального забезпечення, Анастасія, Дніпропетровська область. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

Анастасія у війську — діловод, говорить, це здебільшого паперова робота. Крім того, займається рекрутингом. Ще під час навчання за цивільною професією вона отримала позивний "Ігла".

"Я дуже хочу помститися за смерть свого брата. Тим, що я тут, що я корисна для ЗСУ, для народу України, — я вже зробила свій внесок. Я вже не відчуваю себе якось винною, що не вберегла. Це дуже важливо. Підтримка моєї родини, моїх дітей. Коли діти кажуть: "Мама, я тобою пишаюсь". Це дуже багато".

Якщо це буде потрібно, каже, готова захищати свою країну і родину зі зброєю в руках.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram

Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Топ дня
Вибір редакції