У селі Іжевка Костянтинівської громади живуть троє людей. Громадський транспорт сюди не ходить, до найближчого ринку та магазину йти пішки понад дві години. В Іжевці народився та пів життя жив Олекса Тихий. Батьківщина письменника та правозахисника й останні жителі села — у репортажі Суспільне Донбас.
В Іжевці залишилось троє людей
Сергій — один з трьох жителів села Іжевка Костянтинівської громади. Розповідає: люди почали виїздити з цього населеного пункту ще в 90-ті роки.
"По-перше, у нас скасували автобус звідси. Потім перестав дизель ходити Попасна-Слов'янськ. В основному люди, які тут жили, працювали в Краматорську, в Дружківці. Шість пар потягів ходили у нас свого часу, від цього місця і до станції метрів 800", — згадує Сергій.
Нині продукти сюди три рази на тиждень привозить автолавка, каже Сергій. Виїхати з Іжевки у найближчі Дружківку та Костянтинівку можливо тільки власним транспортом. Пішки — понад дві години.
"Продукти у нас возять. Щоб додатково щось купити — це вже тяжко. У Костянтинівці вже комендантська година, з 11:00 до 15:00 можна скупитися, сюди таксі не їздять зараз, моя машина зламалася. Пішки — вже порушувати комендантську годину треба, бо до ринку звідси — 8 кілометрів 250 метрів", — каже чоловік.
Чоловік на городі вирощує: цибулю, часник, капусту, огірки, помідори, кукурудзу, буряк та соняшник.
Порається, каже, тут щодня протягом п'яти годин.
"В мене трохи індокачок: і малі, і великі. Також є один півень, сім курочок і десять курчат. Два, три, чотири яйця на день — є. Можна щось спекти, щось зробити. Кролі тільки єдине, що загинули. Чи контузило, чи що їх, останній раз. Залишилося чотири кролиці, а трьох довелося добити", — каже чоловік.
Іжевка — батьківщина Олекси Тихого
Тут жив і працював український правозахисник, письменник, засновник української Гельсінської групи, яка виступала за збереження української мови, Олекса Тихий.
"На цьому місці стояла хата Олекси Тихого. Тут він провів половину свого життя. Він тут народився, навчався і робив. Це його родове гніздо", — говорить Сергій.
Пошкоджені обстрілами будинки
В селі було 128 домогосподарств, чотири вулиці, додає чоловік. В сімдесяті роки — майже тисяча жителів.
Зараз всі хати закинуті, деякі побиті обстрілами російських військ. Пошкодження отримав минулого року у грудні й будинок Сергія.
"Одне вікно вибило, а так все ціле залишилося. Сарай трошки побило", — каже Сергій.
Тоді ж побило й хату Олени, вона живе разом з чоловіком, який має другу групу інвалідності.
"В залі немає вікон, тут немає вікон. Ось тільки оце чотири шибки. Всередині тільки одна рама. Сарай бахнуло, впало", — каже Олена.
В селі є електро та водопостачання, розповідає жінка. Проте вода не питна, а купити ніде. Олена користується водою з колодязя, водопровідної в хаті немає.
У Сергія ж у колодязі води зараз немає.
Взимку опалюватиме хату дровами та вугіллям, каже чоловік. Подав документи на державну програму, за якою на зиму має отримати 21 тисячу гривень компенсації.
"Є трошки дров у нас, вугілля трошки є. Десь до лютого є, а так треба десь купляти", — каже чоловік.
Вечорами, каже Сергій, слухає радіо. Коли ловить зв'язок — дзвонить друзям, таке сільське дозвілля.
Виїжджати Сергій та Олена з Іжевки не планують. Кажуть — нікуди.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.