34-річний Євген Гавва з позивним "Вій" до повномасштабного російського вторгнення був актором Луганського обласного театру, який релокувався з Луганська до Сівєрськодонецька. Грав у кількох виставах, готувався до нової постановки. Та війна плани змінила: чоловік пішов добровольцем до військкомату. Зараз служить у бригаді "Червона калина" Національної гвардії України. Він — навідник ударних дронів.
У чоловіка дві вищі освіти — економічна та акторська, та з безпілотною технікою, визнає, розібратися було непросто.
Про те, як опановував військову справу, що допомагає людині мистецтва на війні та чи планує повернутися на сцену — до Дня працівників культури й народного мистецтва України, який відзначають 9 листопада, актор та боєць розказав Суспільне Донбас.
"Мені здається, що у Росії ця агресія саме тому, що вони подавили в собі культуру. Вони наклали цензуру, вони почали жартувати на замовлення, знімати кіно, писати пісні. Вони вбили культуру, а з нею тоді вони вбили й гуманність людини".
Євген Гавва, евакуювавши родину з Луганщини у більш безпечний регіон, відразу, на початку повномасштабної війни, добровольцем пішов до військкоматуНині Терцентри комплектування та соцпідтримки — ТЦК та СП. Наразі боєць несе службу у бригаді "Червона калина" Нацгвардії.
"Зараз я служу в роті ударних безпілотних комплексів. Моя робота — навідник. Тобто виїжджає екіпаж, чотири людини, є пілот, який вдягає окуляри та пілотує сам FPV-дрон. Моя задача — дивитися, куди треба вразити. І йому про це сказати. З якої сторони, куди пішла ціль, яка це ціль", — розповідає військовослужбовець.
Актор — в Луганському обласному театрі
За професією Євген Гавва — актор, згадує, коли Луганський обласний театр перемістився до Сіверськодонецька з Луганська, пішов працювати актором.
"Перша моя роль — я дуже гарно грав — море. Але це було різне море, Азовське море, Чорне море", — жартує чоловік.
До професійного Луганського театру, розповідає, грав у народному.
"Там у мене було багато ролей. У мене був амплуа — другорядна любовна лінія. І коли мені дали серйозну роль, це якраз в "Трьох сестрах", то мені було дуже важко перебудуватися, зловити серйозність цієї ролі", — згадує Євген Гавва.
Позивний — "Вій" — від побратимів також отримав через театральне минуле.
"Кожна роль — вона чимось відкладається. Є якась близькість до вистави "Вій", бо якраз звідти я взяв позивний. Ми в підрозділі намагалися вигадати мені якийсь позивний. "У якій виставі ти грав?". Кажу: "Вій". "Ну все, значить, буде в тебе й позивний", — каже військовий.
Навідник — у роті ударних БпЛА
Військову справ опановував не без складнощів. Каже, хоч в дитинстві і хотів стати пілотом, але не мав жодного досвіду чи прикладу у родині.
"Насправді це все було так складно, бо це взагалі не те, чим я колись займався. Ніколи не бачив себе військовим. Я не розбирався ні в чому. Я знав, що оце автомат, отут натискати, а отут вилітає. І все! Це все я з самого нуля вчив. А коли перейшов до FPV, то мені довелося вчити ще й те, що я пропустив на уроках фізики", — ділиться боєць.
У ролі навідника БпЛА, розповідає, вже разом із побратимами уражав цілі:
"Я завжди кажу пілоту, що він молодець — вразив. Взагалі — радіємо. Це дуже дивно, що ми радіємо смерті людей. Я розумію, що після війни мені треба буде від цього якось лікуватися, відходити. Бо це ненормально. Але там, на позиції, ми цьому радіємо. Ти якось живеш оцією війною. І таке враження, що весь світ не існує, є тільки лінія ЛБЗ по якій ходять ви й вороги".
Мрії — про театр та повернення додому
Євген говорить, давно не практикувався в акторському мистецтві та мріє після війни повернутися до театру.
"От читаю на ніч дитині казки, і так я намагаюся якось згадати, що я актор колись був. І хочеться сподіватися, що за час війни я не перестану ним бути, хочеться повернутися до театру, бо мені це подобається", — каже чоловік та додає: мріє повернутися до Луганської області — у Рубіжне.
"Я вірю, що туди повернуся. Я не вірю, що втратив квартиру. Ловлю себе на думці, що в мене немає планів на майбутнє, бо я думаю: "Ну все, я скоро повернуся до Рубіжного". Треба шукати десь квартиру? Навіщо, якщо в мене квартира є в Рубіжному. І думаю: ні. І немає тих речей. Треба будувати життя з нуля", — ділиться Євген Гавва.
"Насправді я хочу повернутися до театру. Це навіть не маленька, а велика мрія. Кожного дня повертатися до дружини, до дитини. Обіймати їх. Це — найбільша мрія".
