Мандрівний нетворкінг "Каша, що мандрує Україною" цими вихідними зібрав переселенців з Донецької області у Львові. Організатори ініціативи розповіли гостям про українську Авдіївку та пригостили їх брендовою стравою міста — авдіївською кашею.
Зінаїда Іванівна — переселенка з Мар'їнки Донецької області. У Львові живе два роки. Жінка каже, що від її рідного міста, як і від Авдіївки, російська армія не лишила камінь на камені. На подію її запросили організатори телефоном, спробувати авдіївську кашу прийшли вдвох з чоловіком, розповідає Зінаїда.
"Неймовірно смачно, навіть ні з чим порівняти. Тепла, ніжна — смачно, дуже смачно", — ділиться переселенка.
Мандрівний нетворкінг "Каша, що мандрує Україною" започаткували громадська організація "Сила ідей" спільно з Авдіївською міською військовою адміністрацією.
Як розповіла завідувачка міського народного музею історії Тетяна Переверзєва, вони вже були в Олександрії Запоріжжі, Вінниці, Броварах, Умані, Києві, Павлограді — загалом об'їздили понад п'ятнадцять міст, в деяких — були кілька разів.
"Авдіївська каша — це елемент нематеріальної культурної спадщини, який перенесли у розділ — "що потребує захисту". Місто окуповане, люди роз'їхалися і важливо, щоб ми не втратили рецепт, не забували своєї історії. На таких зустрічах ми розповідаємо, що цю страву готували ще українські козаки, які першими заселяли землі Донеччини. Про те, що теза "там завжди була Росія" — то міф, який нам насаджували багато років", — розказала членкиня організації "Сила ідей" Тетяна Переверзєва.
У Львові готувала кашу, розповідає жінка, у чавунному казані, що мандрує разом з ними. Для нього спеціально купили й ковдру, бо за рецептом, страва має "дійти". За словами господині, до готовності вона має стояти огорнутою щонайменше дві з половиною години.
"Раніше ми казан возили з собою, у потягах. Тепер пересилаємо поштою. Цю кашу, за словами опитаних мною місцевих господинь, готували в алюмінієвому посуді — це неправильно, інші — в чавунному і ніколи — в емальованому. У нас — казан, це менша ймовірність пригорання. І я вже точно знаю по ньому, скільки порцій приготую. Всі господині, знають, що краще своєї каструлі немає", — ділиться Тетяна Переверзєва.
Раніше кашу готували, переважно, на поминальні дні, додає вона. Для цього запрошували господиню з місцевих.
"В Авдіївці це був рейтинг — це були майстрині, що добре зналися на страві. Лише згодом, її стали готувати як десерт для дітей та онуків. Каша — "гонорова", бо дорога і потребує часу для приготування, до 4 годин. Це ж ми не просто закутали й зберігаємо тепло — це частина традиції", — ділиться жителька Авдіївки.
Усіх присутніх організатори пригостили "гоноровою" кашею. За традицією, так само як і в давнину, її подавали з вишнею.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram