Тормозок, баранчик та випихач: чим цікаві говірки Донбасу та чому є ризик втратити "живу" мову Луганщини

Ексклюзивно
Обряд заплітання весільної коси (селище Білокуракине Сватівського району Луганської області) поповнив Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України у 2023 році. Фото: МКІП

У фонофонді Інституту української мови найбільше записів з Київщини, Черкащини та Луганщини. Говірки з понад ста населених пунктів зафіксовані саме з Луганської області. Однак, через окупацію, міграцію та активні бойові дії, регіон може втратити свою розмовну мову.

Чому важливо її зберегти, чим цікаві говірки Донеччини та Луганщини та як можна долучитися до збору говірок — Суспільне Донбас розпитало кандидатку філологічних наук, старшу наукову співробітницю відділу діалектології Інституту української мови НАН України Наталію Вербич.

"Я наголошую з великим знаком оклику — це українські говірки, це не російське мовлення. І отой міф про російський Донбас вони якнайкраще розвінчують".

Дизайнерка етноодягу Вероніка Романькова релокувала з Донеччини колекцію "Живі речі", де є вбрання часів Івана Франка, повний стрій під автентику. А ще старовинні прикраси та скриню, якій понад 200 років. Фото: Вероніка Романько/Instagram

Фонофонд говірок з Донеччини та Луганщини

На сьогодні у фонофонді Інституту української мови є записи з 26 сіл Донецької та 118 — Луганської областей, розповідає кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу діалектології Інституту української мови НАН України Наталія Вербич. Найдавніший запис з Донеччини датований 1971-м — це села Бойове і Криворіжжя. Пізніші — за 1999 рік з таких сіл, як: Гришине, Луганське, Прелесне, Сергіївка, Срібне, Степне. Опитувані переважно жінки.

"Вони абсолютно різні. Вони неоднакові і за тематикою, і за тривалістю, навіть за якістю цих записів, але вони в нас є й ми можемо їх послухати та за потреби скористатися ними. Більшість опитаних — то жінки, вони легше йдуть на контакт. Чоловіки переважно зайняті польовою роботою. Для діалектолога важливо знайти старших людей, які володіють говіркою. Наприклад, серед зафіксованих є Олена Завірюха 1902 року народження з Бойового і Катерина Татаренко 1907 року народження", — зазначила Вербич.

Наталія Вербич — кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Фото: Наталія Вербич/Telegram

З Луганщини збережені записи діалектоносіїв ще давніші — 1967 та 1997 років. Охоплені: Арапівка, Багачка, Брусівка, Варварівка, Красноріченське, Лиман, Лісна Поляна, Макіївка, Михайлівка, Успенка, Тарасівка тощо. Серед опитаних є й чоловік — Денис Дрозд 1889 року народження з села Попасне.

"Після початку війни, особливо повномасштабного вторгнення, ці матеріали стали безцінними. Скільки говірок збережеться ніхто не може сказати. Фактично знищене село — це знищена говірка. Чи повернуться туди люди й коли та чи говоритимуть вони так, як колись? Тому ці записи є суперунікальним явищем для дослідження", — зазначає діалектологиня.

За її словами, у 2014 році українські університети, зокрема Донецький та Луганський національні — релокувалися. Педагоги деякі матеріали змогли вивезти.

"Врятувати все не вдалося зі зрозумілих причин. Вони намагалися облаштуватися на новому місці, але 2022 — довелося переїжджати вдруге. Фонофонд — це мішки, ящики наповнені дисками, дискетами й навіть ще бабінами, на жаль, далеко не все оцифроване", — пояснила Вербич.

Будівля Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченка в Старобільську, який нині окупований. 28 вересня 2022 р. Фото: бібліотека ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка"/ Facebook

Тормозок, тремпель, а ще баранчик та випихач — що означають ці слова

Науковиця наголошує, що говірки Донеччини, Луганщини не можна назвати недослідженими чи малодослідженими.

"Є монографії, діалектні словники, хрестоматії текстів. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу витримав п'ять видань, кожне з них було доповнене. Понад добрий десяток захисту дисертацій: географічні назви, обрядові, ремісничі тощо", — розповідає Вербич.

Колаж: Суспільне Донбас
"Тремпель" — це вішак для одягу — це запозичення з німецької мови. "Тормозок" — жаргонізм, який виник у мовленні шахтарів, тобто це та їжа, яку вони брали з собою, перекус. "Баранчик" — це серединка кавуна. "Випихач" — це кисіль, ним зазвичай пригощали гостей на завершення весілля, натякаючи на те, що вже час розходитися. Самогонка — "дурівка", холодець — "захолод", оладки — "кльоцики", верхній одяг — "лабсордак".

Східностепові говірки не можуть бути без запозичень, пояснює філологиня. Основа формування мови на Донбасі — це українські говірки XVI-XVII століть, які зросійщувалися під впливом індустріалізації у часи царської Росії та СРСР.

"Російська була мовою загального користування, особливо великих підприємств, які напряму були підпорядковані не українським міністерствам, а російським. А де там візьметься український офіційно-діловий стиль, якщо користувалися у документаціях виключно російською. Тотальна русифікація була й в освіті", — пояснює Наталія Вербич.

Студентів-переселенців просять записувати мову своїх родичів

Інститут запровадив ініціативу щодо збору говірок студентами або родичами переселенців з Донецької та Луганської областей. Наразі на цю пропозицію поки ніхто не відгукнувся.

"Мабуть, у людей зараз інакші задачі — вижити в тих умовах, в яких вони опинилися через війну. Це люди, які пережили дуже багато втрат і, якщо навіть вони та їхні рідні не зазнали поранень і всі живі, вони втратили свій дім — то частина їхнього життя, свої вулички — це страшно уявити. Вони зараз дуже вразливі й не кожен з них готовий говорити. Тому ми й зверталися до студентів з тих територій: "Поговоріть зі своїми рідними", — розповідає науковиця.

Дослідницька робота в музеї у Старобільську Луганської області. 24 березня 2021 р. Фото: Луганський обласний краєзнавчий музей/Facebook

Під час таких масових переселень важливо зберегти розповіді переселенців, розказані ними самими та їхньою говіркою. Для цього потрібно підготуватися та створити довірливу обстановку. Що важливо:

  1. Щоб не було сторонніх шумів;
  2. Зафіксувати дані розмови: де, коли, хто кого опитував;
  3. Дізнатися вік, освіту та рід діяльності людини;
  4. Обрати тему розмови й записати її на 20-30 хвилин;
  5. Надіслати запис на електронну пошту: ukrmov@gmail.com.
"Те, що втрата цих говірок може бути величезною втратою для української мови — факт, бо це буде перекресленням одного з найбільших діалектівДіалект — це один з видів мовної варіації, що відрізняється від літературної мови за своїми лексичними, граматичними та фонетичними особливостями. Хоча діалект може використовуватися у мовленні будь-якої соціальної групи, найчастіше за все йог пов’язують саме з територію та національною культурою. Діалекти розглядаються як підгрупи загальної мовної системи, яка містить не тільки словниковий запас і граматику, але й особливості вимови та інтонації. Ці особливості можуть бути зовсім непомітними для носіїв, водночас для представників з інших регіонів вони можуть бути дуже важливими та відчутними.. Мова має значення. У селах там завжди був український діалект, але його навмисно називали суржиком, чим знецінювали його", — наголосила філологиня.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram