"Вивішуйте білий прапор". Очільниця Старобільська про спротив містян, допити автоматників та виїзд з окупації

. Фото: надала Яна Літвінова

У лютому 2022 року Старобільськ зазнав "тихої" окупації. Так про захоплення міста говорять російські солдати та їхні прибічники. Окупувати цю громаду на Луганщині їм вдалося з мінімальними обстрілами. Але місцеві пам’ятають, як гучно вони зустрічали ворожі танки: містяни йшли зупиняти колону з державними прапорами та гімном, а під час мітингів зірвали й спалили стяг "ЛНР". Про перші дні окупації Старобільська, спротив містян та психологічний тиск з погрозами зашкодити рідним — розповіла міський голова Яна Літвінова.

Це третя історія, що до роковин повномасштабного вторгнення Суспільне Донбас розповідає про жінок, які не просто чинили — очолили опір окупантам і попри небезпеку життю боролись за Україну та захищали людей поруч.

Старобільськ. Вигляд зверху. Старобільськ. Фото: Яна Літвінова

Жіночий спротив: Яна Літвінова

"Коли востаннє була у своєму кабінеті, то я як жінка — протерла пилюку. А, коли дізналася, що там розмістили куратора із Севастополя, то пожалкувала про те, що не напакостила їм там. Втім, майно то — наживне. Зараз головне — це зберегти життя наших хлопців та дівчат. І якби нам не хотілося скорішої деокупації регіону, через те, що ми цінуємо наших захисників, ми готові почекати стільки, скільки потрібно. Все інше — освятимо, вимиємо, наживемо знову!"

Старобільськ. 2021 рік. Ремонт дороги. Фото: надала Яна Літвінова

Тривожний ранок 24 лютого

Яна Літвінова очолює Старобільську громаду з 2017 року. До того була депутаткою, а в 2016 — виконувала обов’язки секретаря міської ради. В окупації голова була місяць. Зараз вона призначена начальницею міської військової адміністрації та очолює у Львові Центр підтримки луганчан "Моя Луганщина".

День 24 лютого 2022 року почався ранковою нарадою, згадує Літвінова. Вибухів у Старобільську чути не було, про те, що почалося відкрите вторгнення Росії керівниця громади дізналася з вранішнього дзвінка.

"Для себе я вирішила — залишаюся. Спочатку зроблю максимум, щоб убезпечити людей, а далі — буде видно. Так я тоді розмірковувала. Після зборів голів, я провела нараду зі своїм колективом, ми визначилися з евакуаційними заходами. Але ніхто не міг знати масштабів цього вторгнення. Ми також створили групу у месенджері для керівників громад, щоб комунікувати. І вже там слідкували за пересуванням окупантів по області", — каже Яна Літвінова.

А вже 25 лютого 2022-го російські війська обстріляли Старобільськ. Під ворожий вогонь потрапили вулиця Старотогонрогська та квартал Ватутіна. 2 березня у місто заїхали танки марковані літерою "Z".

Старобільськ. Лютий 2022 рік. Наслідки обстрілу міста. Старобільськ. Фото надала Яна Літвінова

Старобільськ. 2022 рік. Люди у підвалах шкіл, породіллі також народжують у сховищах. Фото надала Яна Літвінова

"Першу ворожу техніку ми побачили з боку кордону. Танки з літерою "Z" їхали містом транзитом, як в бік Луганська, так і в бік Сєвєродонецька. Усі солдати на ній були в піксельній формі з білими пов’язками. Що саме це були за військові, які частини — зрозуміло не було. Але це абсолютно різнилося від подій 2014 року. Вже не було хаотичних рухів та парубків у спортивних костюмах, які бігли зривати українську символіку. Все було керованим. Російські танки я побачила, коли вони вже їхали площею міста", — розповідає про торішні події очільниця громади.

Опір окупантам

Того ж дня, 2 березня, люди почали гуртуватися для спротиву окупантам. Як згадує Яна Літвінова, на той час у Старобільську утворилася нестача кисню для ковідних хворих. У міській лікарні 12 людей перебували під апаратами ШВЛ. Їхати у бік Сєвєродонецька вже було небезпечно. Вона саме шукала автівку, коли їй повідомили про мітинг.

"У нас були ковідні хворі, під киснем, кисню не вистачало. По дорогах вже їздила ворожа техніка, тому медики наклеїли на автівку, на якій їхали, червоні хрести. Але її окупанти все одно відібрали. Втім, кисень ми таки знайшли!" — розказує Яна Літвінова. Фото надала Яна Літвінова

"Ми шукали, як і звідки привести кисень. Домовлялися з лісгоспом про транспорт. Пам’ятаю, що тоді мені повідомили, що люди збираються мітингувати. Я попросила, щоб містяни максимально убезпечили дітей і не брали їх з собою. Люди протестували на площі, а далі пішли на зустріч танкам з синьо-жовтими прапорами. Для того, щоб їх оминути, окупанти стріляли вгору", — згадує Літвінова.

За словами очільниці громади, коли місто заповнилося російськими військовими угрупуваннями, вони почали "господарювати" в приміщеннях поліції, прокуратури, суду, СБУ. Вони також повісили свій стяг на мерію — в той час, як навпроти над будівлею міськради продовжував майоріти український прапор.

Керівниця розповідає, що телефоном вона почала отримувала погрози.

"Вивішуйте білий прапор, інакше — місто буде розбомблене. Такі пропозиції мені надходили телефоном від невідомих мені людей. Тиснули на мене, говорили про те, що я підставляю людей. Лунали пропозиції сідати "за стіл перемовин" і від місцевих. Моя відповідь була однозначною: домовлятися немає про що, а на зустріч я піду лише з громадою", — поставила свої умови керманичка.

Старобільськ. Березень 2022 року. Жителі громади чинять спротив окупантам. Кадри з відео, яке надала Яна Літвінова

Щоб підтримати Літвінову, жителі Старобільська знову вийшли на площу. Під час цієї акції містяни свій протест підкріпили діями, пригадує Яна Миколаївна.

Вони зняли "еленерівській" прапор й підпалили його. На зустріч з боку окупантів ніхто не прийшов, натомість почалися переслідування тих, хто був присутній на мітингу. А та ганчірка на землі ще зо три дні валялася просто неба".
Старобільськ. Березень 2022 року. Жителі міста зірвали прапор терористичного угруповання "ЛНР" та повернули синьо-жовтий стяг на місце. Фото надала Яна Літвінова

"Що ти корчиш з себе Зою Космодем'янську"

У Старобільську окупаційна влада була організована швидко. Її очолив Валерій Пахниць — це колишній голова Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, часів Януковича. В Україні колаборанту загрожує 15 років за ґратами.

"Здебільшого я їм була не потрібна. У неділю мені зателефонував Пахниць. Питає: "Ти де зараз?" Кажу: "вдома". Він мені: "Давай швидко сюди, здавай все, що у міськраді є з майна". На моє зауваження, що я не його підлегла, він сказав: "що ти тут вирішила корчити з себе Зою Космодем'янську? Не дай боже зникне хоча б одна скріпка — будемо розмовляти через комендатуру", — пригадує слова зрадника жінка.

Старобільськ. Окупаційна влада опечатала квартири людей, що виїхали з міста. Фото надала Яна Літвінова
"У перший же допит нас поставили до стінки люди з автоматами. З нами "розмовляв", як він сам представився, чоловік з Луганська. Дійсно — це вже були інші люди. Вони чудово орієнтувалися в тому, хто є хто".
Окупований Старобільськ. Вересень 2022 рік. Запрошення на псевдореферендум. Фото: надала Яна Літвінова

Одного дня "на бесіду" до очільниці приходили тричі.

"Підіймаю голову, я замітала скло, то бачу — знову автоматники. Я питаю: у вас що немає узгодженості, до вас вже тут були й вже допитали та спитали про все. Але, як виявилося, у них дійсно не було узгодженості. Це були різні групи. І у кожної були свої "місцеві навідники", на жаль", — констатує Літвінова.

Після того, як у сусідній будинок з оселею Пахниця було влучання, він начебто "пішов на пенсію", розповідає Літвінова. Російська окупаційна влада призначила нового гауляйтера Старобільського району. Ним, каже, став колишній міський голова Олександр Гончаров, який на місцевих виборах у жовтні 2020 року отримав близько 190 голосів у тридцятитисячній громаді.

Яна Літвінова збирає ковдри для гуманітарного центру в Старобільську. Фото: надала Яна Літвінова

Втеча з окупації

Після чергового допиту та психологічного тиску з погрозами зашкодити дитині Яна Літвінова зважилася на втечу з окупації. Каже, речі особливо не збирала, щоб не привертати до себе зайвої уваги на блок-пості. Пріоритет віддала документам та робочим печаткам.

"Це було спонтанно. Я була у спортивному костюмі, не нафарбована. Я молилася і просила благословення на вдалу дорогу. Ми з донькою домовилися, що все мало виглядати так, наче ми їхали у справах, якщо раптом повернуть", — згадує Яна Літвінова.

Конкретного маршруту родина не мала. Їхня перша зупинка була в Дніпрі. Далі шлях тримали на Львів.

Зізнається, що зараз в неї є все для життя, але затишок все ж таки залишився вдома.

"І коли своя чашка, і, коли своя ложка — це ті речі, які ти вдома не помічаєш, а у вигнанні цінуєш. Ми ж вдома купували речі для комфорту, щоб око радували, приносили задоволення. Чайник зараз, наприклад, купуєш, бо він згорів, а не через те, що він подобається або пасує до скатертини чи меблів", — зітхає жінка.

"Вивішуйте білий прапор". Початок окупації та її наслідки у Старобільську: історія його очільниці. Фото: колаж Суспільне Донбас
"Я дуже переживала за доньку. Мені певний час, після того, як ми виїхали, снилася та людина в балаклаві, її очі. Він доганяв уві сні мене і мою дитину. Я не могла здихатися тих кошмарів. Це мене підломлювало".

Старобільськ: рік окупації

За словами керівниці громади, педагоги, які не пішли на співпрацю з окупантами і виїхали, нині працюють дистанційно. Вони навчають понад 600 дітей.

"У нас навчаються і діти із-за кордону, є навіть із Луганська. А ось на територіях, новоокупованих особливо в селах, де один одного добре знають і помічають, що дитина тривалий час не відвідує школу — здають. З батьками проводять "виховні бесіди". Надходила навіть така інформація, що їх залякують тим, що заберуть дітей "за несумлінне виконання батьківських обов’язків" і ніхто не каже про те, що діти мають право на вибір освіти", — обурюється Яна Літвінова.

Дані про кількість дітей, що залишаються в окупації достеменно невідомі.

Авто, що подарували місту, так звані «куратори» окупаційної влади. Старобільськ після окупації силами РФ, 2022 рік. Фото надала Яна Літвінова

Оснащення амбулаторій Старобільська до вторгнення РФ. Фото надала Яна Літвінова

У перші ж дні після захоплення почалися перебої з логістикою. Магазини зачинялися, а брак ліків є й досі. Нині гривню у громаді окупанти майже витіснили.

"Швидко знайшлися "ділки" з Луганська, що запропонували свій товар для постачання. Але люди скаржаться, що харчі несмачні. Те, що зараз завозиться з ліків, — неякісне і не допомагає. Найбільше жаліються, на жаль, люди з онкозахворюваністю, діабетом, сердечники".

За даними начальниці військової адміністрації, дістається від окупантів і місцевим фермерам. 70% збіжжя здавати на елеватор "ЛНР" за їхніми цінами — така була вимога окупантів до сільгоспвиробників.

На Луганщині окупанти вивозили врожай в Росію КамАЗами.

"Там риторика була така: або ви йдете до нас, або комендатура приходить з описом майна. Вони забирали у приватних підприємців бізнес, а у своїх пабліках звітували, що вони "націоналізували" чи відкрили, наприклад, новий елеватор", — розповідає Яна Літвінова.

За свідченнями тих, хто виїхав, окупанти тероризують місцеве населення, каже очільниця громади.

"Були випадки, коли через "Жигулі" людину вбили і викинули в канаву. Могли побити жінок. Наводили дула танків на цивільні машини, а автомати — на людей. Через сварку застрелили парубка. Ті, хто виїхали розповідають про викрадення людей та знущання в катівнях".

Гуманітарний центр "Моя Луганщина" у Львові. Фото: Суспільне Львів

У Львові Яна Літвінова продовжує підтримувати жителів Луганщини, де керує гуманітарним центром. Нині вона очолює Старобільську громаду вже як начальниця військової адміністрації й готує першочергові дії щодо відродження там українськості та налагодження мирного життя після деокупації.

"Вони вели себе як дикуни. Питали про казну, дивувалися смачним харчам в магазинах та сучасному обладнанню в наших амбулаторіях, інтерактивним дошкам в школах. Казали, що такого немає навіть в Луганську і не повинен район жити краще за область. Брешуть людям про те, що їм потрібно боятися українських захисників через можливі "зачистки" та не випускають людей на кордоні без документів РФ чи недореспубліки. Але деокупація неминуча, бо Старобільськ — це Україна!"

Що відомо

  • Пропагандистські інформаційні ресурси повідомляли, що на базі "Старобільського елеватора" організовано центр із вивозу зерна за межі "республіки" із зоною "митного контролю". Перша партія, яка відправилась на "експорт" склала 650 тонн.
  • Переселенці з Луганщини можуть отримати гуманітарну допомогу у Львові. Гуманітарний хаб у Львові працює щодня, крім вихідних та святкових днів. Також штаб не працює під час повітряної тривоги. Про це Суспільному розповіла координаторка гуманітарного штабу Яна Літвінова.
  • У Луганській області місцеві жителі ще одного міста вийшли на мітинги проти російської армії та повернули на флагшток прапор України. Про це повідомив голова Луганські обласної державної адміністрації Сергій Гайдай.

Читайте також

Жіночий опір "військовій еліті у дірявих дутіках". Як голова сільської громади голіруч зупиняла російські танки

"Усі чомусь думали, що ми — Червоний Хрест". Як "Халабуда" стала центром тяжіння і підтримки для маріупольців

“Де б вони не працювали”. На окупованій Луганщині примусово мобілізують чоловіків

На Луганщині готуються проводити "референдум"

На окупованій Росією Луганщині окупанти вивозять врожай КамАЗами

На Луганщині тривають жнива. Урожай вивозять до Росії

Заселятимуть переселенців до порожніх квартир: "нові порядки" окупованої Луганщини

Хочеш на роботу – роби паспорт: на Луганщині видають паспорти так званої "ЛНР" та РФ

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram