Рік війни повністю змінив вигляд Маріуполя. Під час боїв на початку повномасштабного вторгнення місто зазнало руйнувань від обстрілів російської армії. Захопивши місто, окупанти почали зносити будинки — знищуючи докази своїх злочинів та руйнуючи архітектурний спадок міста. Суспільне разом з істориком та директором ГО "Архі-Місто" Андрієм Марусовим зібрало перелік семи найважливіших архітектурних пам'яток Маріуполя, які були знищені під час повномасштабного вторгнення РФ.
Громадське об'єднання "Архі-Місто" займається дослідженням культурної, історичної та археологічної спадщини Маріуполя. Організація опублікувала інтерактивну мапу архітектурних пам'яток міста, які були пошкодженні або зруйновані російськими окупантами.
Історик Андрій Марусов, який жив і працював у Маріуполі до повномасштабного вторгнення, на прохання Суспільного Донбас назвав, на його думку, найбільші архітектурні втрати рідного міста.
Будинок Гампера
Розташований на одній з перших вулиць Маріуполя — Земській. Номер будинку — 45.
Цей будинок з двох будівель був побудований у другій половині XIX — на початку XX ст. Класичний цегляний, житловий будинок Гампера та неоготичний "замок", який згодом прибудували перпендикулярно.
Тут жив і працював судово-медичний експерт Фрідріх Гампер. Після його смерті у 1897 році син Сергій Гампер захистив докторську дисертацію і близько двох десятків років лікував маріупольців: він став головним лікарем Маріупольської повітової земської лікарні.
Після революції 1917 року у будинку працював ковбасний цех. Згодом його перетворили у багатоквартирний будинок.
Готель Спартак
Розташований у центральній частині міста. Адреса: вулиця Харлампіївська, 13.
Будівля на перехресті вулиць Харлампіївська та Георгіївська з'явилась у 1884 році. Це був двоповерховий особняк віцеконсула Італії, в якому він працював до початку Першої світової.
Будівлю перебудували у сучасний варіант на початку XX ст. — в стилі неокласицизму. За даними "Архі-міста", ймовірно, архітектором будинку був Віктор Нільсен. Цегляний будинок зліва по вулиці Харлампіївській, який став головним входом у готель, був прибудований пізніше, у радянські часи, після Другої світової. Під час нацистської окупації будівля не постраждала, у ній були казарми німецьких та словацьких офіцерів.
За часів СРСР "Спартак" був одним із найпрестижніших готелів, в якому зупинялись багато радянських зірок театру, музики та кіно. Серед постояльців готелю були: Давид Ойстрах, Клавдія Шульженко, Алла Пугачова, Марк Бернес, Фаіна Раневська, Леонід Утесов тощо.
До початку повномасштабного вторгнення окупантів, він працював та приймав людей. На всесвітньому сайті з бронювання готелів, Booking.com він мав рейтинг 7.9.
Реальне училище Василя Гіацинтова
Розташоване поблизу Козацького скверу за адресою: вулиця Миколаївська, 3.
Будівля була побудована на початку XX столітті в стилі історизм. З 1906 до 1922 року в ньому знаходилося перше в Маріуполі училище. Його засновником був Василь Гіацинтов — викладач історії та географії в Олександрівській чоловічій та Маріїнській жіночій місцевих гімназіях.
На відміну від класичних гімназій навчальна програма реального училища була зосереджена на природничих науках, математиці та сучасній мові. Серед випускників училища — Георгій Костоправ, румейський письменник, поет та драматург, Віктор Сінайській, видатний скульптор, Костянтин Челпан, конструктор двигуна танка Т-34.
У 1943 році будівлю спалили нацисти. У 1960-х роках будівлю відновив "Ждановжилстрой". Після розвалу Радянского союзу у 90-х роках організація звільнила будівлю і вона стала "Бізнес-центром" та надавала в оренду приміщення різним організаціям. Будівлю відреставрували у 2016 році.
Синагога на Харлампіївській
Знаходиться на перехресті Харлампіївської та Миколаївської. Будинок №28.
Синагога на Харлампіївській була єдиною історичною культовою спорудою Маріуполя, яка залишалася майже неушкодженою до вторгнення Росії. Решта церков та синагог були знищені більшовиками або спалені під час Другої світової.
Вона була побудована на початку XX століття у стилі неоготики. За СРСР у будівлі знаходився дитячий садок. За років незалежної України її орендувала баптистська громада.
Синагога зазнала серйозних руйнувань після російських бомбардувань навесні 2022 року.
Маріїнська жіноча гімназія
Розташований поблизу театральної площі — на перехресті вулиць Грецької та Миколаївської.
Це був перший повноцінний заклад середньої освіти в Маріуполі (разом з Олександрівською чоловічою гімназією). Гімназія була заснована у 1876 році. Ініціатор створення перших гімназій Маріуполя — Феоктист Авраамович Хартахай (1836-1880), приазовський грек.
Випускниці Маріїнської гімназії стали основною рушійною силою викладацького корпусу Маріуполя та усього Приазов'я у XIX-XX століття.
Власне приміщення гімназія отримала лише у 1894 році. Заклад двічі — через зростання кількості учениць — розширювали, прибудовуючи споруди. У 1921 році більшовики зробили на базі гімназії Єдину трудову зразкову школу № 1.
Протягом Другої світової війни в школі працював радянський, а потім німецький шпиталь. Будівлю спалили нацисти у 1943 році, коли відступали з міста. У 1951 році її відновили. З 1975 року у школі працював музей.
Після здобуття Україною незалежності школа отримала назву Гімназії № 1.
Готель Континенталь
Розташований на перехресті Харлампіївської та проспекту Миру, що виходить на театральну площу. Будинок №26.
Головну кутову частину будівлі побудував у 1897 році італійський підприємець Томазо. Це творіння невідомого архітектора у псевдоруському стилі. У 1910 році був прибудований триповерховий будинок з двома фоє, глядацькою залою та технічними приміщеннями.
В різні часи у будинку знаходилися готель, купецьке зібрання, ресторан, електротипографія братів Гольдрин, перші фото ательє Маріуполя, будинок культури комбінату "Азовсталь" (1933-2014) та театральні студії.
Напередодні російського вторгнення на базі будинку був створений Центр сучасної культури "Готель "Континенталь" з виставковою залою.
Драмтеатр у Маріуполі
Будівля драматичного театру в Маріуполі була зведена та урочисто відкрита у 1960 році. Побудована у стилі радянського монументального класицизму із великою кількістю ліпних декорованих елементів. Над входом в театр була скульптурна композиція металургів і хліборобів. Велика глядацька зала мала 800 місць, мала, відкрита у 1985 році, 62 місця.
Театр не припиняв роботи від відкриття до 2022 року. В ньому ставили вистави по витворах іноземних і вітчизняних класиків та сучасних письменників і композиторів. Остання вистава перед повномасштабним вторгненням росіян — "Сойчине крило" за Іваном Франком.
Це було серце міста". Спогади про Маріупольський драмтеатр
Що відомо про план відбудови Маріуполя
В Києві презентували проєкт з відбудови Маріуполя "Mariupol Reborn" після деокупації. За попередніми підрахунками, на відновлення міста знадобиться не менше 14,5 мільярдів доларів США.
Ініціативу погодились підтримати USAID, ЄБРР, Світовий банк, а також компанії SCM та Метінвест. Про намір взяти участь і домовленості щодо відбудови міста, за даними міської ради, заявили представники кількох країн.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram