400 жителів залишаються у Малотаранівці — селищі між Краматорськом і Дружківкою — повідомили Суспільне Донбас в Краматорській військовій адміністрації. Наразі селище — це випалені будинки та постійна загроза з повітря. До повномасштабного вторгнення тут жили понад 3500 людей, а зараз пересуватися вулицями небезпечно. Наші журналісти побували в Малотаранівці разом із бійцями 44-ї ОМБр. Про роботу військових у прифронтовій зоні, щоденне полювання на FPV-дрони та «Молнії», знищену логістику та реалії місцевих, які не можуть або не хочуть виїжджати, — в репортажі.
Малотаранівка — селище біля Краматорська — в бік Дружківки. Машина, якою знімальна група їде разом з військовими, вже неодноразово потрапляла під обстріли. Нема вікна, лобове скло розбите.
Перед виїздом військовий попереджає: «Перевірте двері, бо якщо я зупиняюсь, одразу вистрибуємо».
Малотаранівкою пересуватися доводиться пішки, у супроводі військових. Вони стежать за небом, готові збивати російські дрони. Людей на вулицях кореспондентка Суспільне Донбас зустріла поодиноких.
Автомобілі у селищі рухаються на великій швидкості, разом з тим їздили дорогою і наземні роботизовані комплекси.
«Треба бути обережним завжди, бо якщо нас тут спалять такою компанією, прилетить не одна FPV-шка. На відкритій місцевості потрібно швидко пересуватись, дивитись в небо і слухати небо», — говорить військовослужбовець 44-ї окремої механізованої бригади Олександр.
Під час розмови лунають постріли — військові стріляють по дрону. За мить — вибух.
Поруч — місцева жителька, яка, говорить, не може залишити селище через своїх домашніх тварин.
«Без слів, одні емоції. У мене немає ані вікон, ані дверей у будинку. Я живу в будинку, де немає нічого. І не можу виїхати. У мене два дні труп лежав удома, не могли вивезти. Дякувати військовим, спасибі, приїхали, забрали», — розповідає вона.
Більшість жителів Малотаранівки вже виїхали. Олександр розповідає, як російські безпілотники змінили життя селища.
«Ситуація в населеному пункті дуже складна. Ворожі дрони не дають місцевим жителям ні жити, ні переміщатися. Загалом основна маса людей виїхала, залишилися старі люди, люди з інвалідністю, ті, які, з певних причин не можуть виїхати. Тобто або немає грошей, або здоров'я не дозволяє», — розповідає військовий.
«Літає все. Починаючи від «Молнії», закінчуючи FPV, «Ланцетами», ударними дронами. Тобто не дають нашій логістиці ніяк забезпечувати свої позиції. Так, «Молнія» прилітає — будинок вщент вигорає», — описує боєць 44 ОМБр обстановку.
Олександр не розлучається зі зброєю навіть під час пересування селищем.
«Краще зі зброєю. Збиваємо ми десь, по дві, по три FPV-шки кожного дня», — говорить військовослужбовець.
До повномасштабного вторгнення у Малотаранівці жили понад 3500 людей. Тепер тут пошкоджені будинки, а місцеві, які залишилися, пересуваються переважно велосипедами.
Одна з жительок приїхала по воду. Про небезпеку з повітря говорить з іронією: «У нас все гаразд. Дрони з нами товаришують, ми з ними теж».
Велосипедом пересувається й місцевий житель Георгій. Чоловік розповідає, що в селищі ще можна купити продукти.
«Магазин є, хліб привозять. Хоча теж сваряться. Не хочуть їздити. Світло вже відключили давно. І воду теж відключили. Газ є», — розповідає чоловік.
Поруч із місцем розмови раніше падали уламки, додає Георгій, і попереджає про небезпеку.
«Часто. Літають, стріляють. Ось де ви стоїте, тут лежали шматочки ще. Падали, так що ви теж поглядайте», — говорить він.
На запитання, чи не боїться пересуватися селищем, відповідає, що після Афганістану боятися вже нічого.
У Малотаранівці працюють два магазини. В одному з них — місцева жителька Галина.
«Лінія фронту фактично. Дзижчить цілий день, КАБи летять вночі. Мародери працюють», — говорить жінка.
Попри обстріли, магазини продовжують працювати. Продукти доводиться доставляти небезпечними дорогами.
«Страшно, ну ми живі люди, страшно всім. І вам, і нам, і всім страшно. Страшно. А що робити? Люди їсти хочуть. У місто не кожен зможе виїхати, тому що транспорту немає. Транспорт не ходить, приватні машини теж не кожен погоджується. Наймаємо, платимо, ну не кожен погоджується. Он сьогодні знову їхали на базу, машини горять на мосту, повертатися хотіли. Та нашим людям треба якось харчуватися», — розповідає жінка.
Діти просять Галину виїхати. Вона шукає житло, однак залишати домашніх тварин не збирається.
«Діти кричать: "Виїжджайте, давайте, шукайте, куди". Куди от я? Собаку куди кину, я не можу, ні кота, ні собаку. Не здають навіть приватний будинок з тваринами, не можна. От шукаємо, щоб виїхати, шукаємо. Я розумію, що вже треба, а розумію, що нікуди», — говорить Галина.
На вулицях Малотаранівки — оптоволокно від російських безпілотників.
«Розбита котушка від оптоволоконного дрона. Воно збивається тільки механічно, його не заглушиш ні РЕБом, нічим», — пояснює військовослужбовець.
За даними мапи DeepState, від Малотаранівки близько 13 кілометрів до сірої зони в бік Олексієво-Дружківки.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний фонд страхування журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в межах програми SAFE (раніше Voices of Ukraine), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (ECPMF) у рамках Ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.