До повномасштабної війни Олексій на позивний «Фотограф» знімав кліпи та рекламу, а Євген на псевдо «Бублик» працював за кордоном із голлівудськими акторами для Netflix. Вони познайомились 25 років тому у київському скутер-клубі та випадково зустрілися вже під час служби у посадці під Запоріжжям. Нині разом служать в екіпажі батальйону «Сігнум» 59-ї бригади та уражають російські БпЛАБпЛА — це літальний апарат, який виконує політ без фізичної присутності пілота на борту.. Які виклики ставлять перед ППО нові реактивні «Шахеди»Шахеди (іранська назва — Шахед-136, у російській армії відомі як «Герань-2») — це іранські баражуючі боєприпаси великої дальності., чи можливо наздоганати дрон, який швидший за твій і чому FPVFPV-дрон — це безпілотний літальний апарат, яким пілот керує в режимі реального часу через спеціальні відеоокуляри або монітор.-полювання нагадує зйомки — військові розповіли Суспільне Донбас.
Один покинув серіал для Netflix, інший — реабілітацію після травми.
Олексій та Євген розповідають: познайомилися 25 років тому у київському «Скутер-клубі».
«Насолоджувались життям, як щасливі люди каталися. І нас об'єднували двоколісні засоби і вільне пересування», — ділиться Євген.
До початку повномасштабного вторгнення Євген, згадує, перебував за кордоном та брав участь у зйомках серіалу для Netflix. Це був перший серіал у його житті за 20 років роботи.
«Був на піку кар'єри. Робив серіал для Netflix в Індії — знімав пів року, перший мій серіал в житті за всі 20 років роботи. Працював на кіно з Робертом Де Ніро, Джеймі Фоксом, Робертом Патріком, Франком Гріло та іншими відомими акторами», — розповідає він.
За словами Олексія, до лав ЗСУ він долучився відразу коли Росія почала повномасштабне вторгнення — у цей час він саме відновлювався після травми, яку дістав під час зйомок.
«У мене був перелом кісток таза. Я півтора місяці пролежав. Тільки я почав ходити, почалась повномасштабка. Я милицю викинув, побіг в ТЦК. І одразу потрапив у підрозділ», — пригадує він.
Євген розповідає, на фронті з Олексієм зустрілися у 2024 році, це було на Запорізькому напрямку, де він служив в аеророзвідці. Олексій саме тоді шукав нове місце для служби у підрозділі ударних БпЛА.
«Проїжджаючи в тумані, вийшов і звернувся до нас як до військовослужбовців, і ми один одного впізнали. Така зустріч була цікава», — каже Євген.
Реактивні БпЛА та ураження
Нині Олексій «Фотограф» та Євген «Бублик» працюють в одному екіпажі. 45-річний Олексій — штурман, на рік старший Євген — пілот. Розповідають: їхні цілі — це «Молнії», «Гербери», «Шахеди», «Ланцети», «Італмаси», «Орлани», «Суперкам», «Зала» та інші.
«З моменту, як потрапив до навчання в Запоріжжі, здається, до нормальної роботи пройшло пів року. Вивчав дуже великий обсяг інформації: як прошивати дрони і збирати, працювати з вибухівкою, ретранслятором, антенами», — зазначає «Бублик».
Наразі для них найбільшою проблемою стали реактивні «Шахеди» та механізми, які розпізнають перехоплювачі і різко змінюють траєкторію, розповідає.
«У ворога є багато напрацювань, які ми називаємо "ухилянти". Це дозволяє їм ідентифікувати, що за ними летить перехоплювач і починають ухилятись. А нещодавно навіть почали стріляти в нас сітками. Це був дзвіночок, що вони шукають методи протидії», — пояснює він.
Військові зазначають, що найважче вражати маленькі цілі, зокрема, FPV-дрони — бо вони постійно змінюють висоту польоту.
«Коли нам здається, що дрон летить рівно, він все одно знаходиться в певних потоках і коли його прослідуєш весь час міняє трошки висоту. Доганяти і вражати FPV дуже серйозна робота, тонка, що потребує рефлексів, досвіду», — розповідає «Фотограф».
Пригадуючи унікальні випадки зі служби, Олексій розповідає про погоню за БпЛА «Італмас», який рухався зі швидкістю понад 200 км/год.
«З'являється БМка, так називаємо «Італмас», я такий: «Полетіли!». — «Та не встигнемо». — «Давай спробуємо». І ми починаємо її прослідувати. У нас різниця швидкості, відсотки три, напевно. Більше 200 км/год вона йшла. Дуже довго за нею летіли, і Женя наздогнав та вразив», — розповідає він.
Рекорди в небі
Як пригадує Євген, під час одного з чергувань за півтори-дві години в небі пролетіли від 60 до 80 БпЛА, а іншого разу вдалося збити перші п'ять цілей поспіль: «Летіли один за одним. Це просто запам'яталось, як найбільша кількість».
Запам'ятався і перший «Шахед», якого уразили.
«Успішно і естетично ми уразили: він вибухнув, зник з радарів, ми полетіли за другим і перед заходом на ціль бачили, як орієнтовно у тому самому місці горіли залишки попереднього збитого в цьому ж кадрі. Це красиво було і ефектно», — ділиться Євген на псевдо «Бублик».
«Але загалом коли ми гарно працюємо, то їх стає менше. І стає важче їх знаходити через це і багато часу ми витрачаємо на пошук, виявлення. Це як Dogfight у фільмах. Спочатку треба виявити, потім знайти, наздогнати і підірвати», — додає Олексій «Фотограф».
Війна та дружба на фронті
Військові працюють разом чотири місяці. Як зазначає Олексій, бачать чимало схожого між цивільним минулим та службою, адже процес зйомки в кіно і стрільба англійською мовою називаються однаково — «shooting».
«Як коли почав займатись стрільбою, це ще до повномасштабної війни, то в мене зразу почало виходити, дуже подобається стрільба із пістолета. І мій інструктор каже: "Так нічого дивного, це ж один і той самий процес — англійською, обидва — шутінг"», — каже він
За словами Євгена, їхнє давнє знайомство дуже допомагає на службі та зближує екіпаж.
«Вітаємо зі знищенням штатної цілі, яка б вона не була. Кожен раз як у перши, завжди радію і не важлива кількість, ми тиснемо руки, підтримуємо один одного», — розповідає він.
Мрії про мотоцикли та подорожі
Як говорить Євген, після війни вони мріють про повернення додому та подорожі на мотоциклах у майбутньому.
«Дуже багато цікавих подорожей у майбутньому, можливо, разом на мотоциклах, якісь далекі, поїздки в цікаві країни», — каже Євген.
Олексія мотоцикл супроводжував і фронті. Говорить: ще минулого року він пересувався ним містом Білозерське.
«Цього року я його не брав. А минулого року їздив тільки на мотоциклі з дробовиком за спиною, бо я так почувався безпечніше», — розповідає він.
На питання, яким бачать закінчення війни, Олексій говорить: не бачить ознак, що все закінчиться швидко.
«Однак, знаючи історію, закінчення війн трапляється доволі стрімко. Це як кістки доміно, що в якийсь момент все починає падати у когось. Я вірю, що впадемо все-таки не ми. Вірю в те, що ми доживемо до кінця цієї війни», — каже він.
«Я вважаю, буде і цікавий якийсь щасливий момент, але настільки багато втрачених людей, життів, доль, що буде складно, неймовірно, взяти і повернутися одразу, не згадуючи ці моменти», — додає Євген.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram