Будинок жительки селища Билбасівка Ольги Золотарьової пошкоджений російським ударом. Дім вони із чоловіком облаштовували власноруч 32 роки, розповідає вона. За словами жінки, родина вирішила залишати все та їхати на Полтавщину. Разом із родиною в евакуацію їдуть і домашні улюбленці — кіт Тоша, який дивом вижив під час прильоту, та пара папуг, Нарцис і Роза. Як доводилося годинами ховатися від обстрілів у підвалі та які пам'ятні речі бере із собою в евакуацію — історія жінки з прифронтового селища Донеччини.
Ольга Золотарьова розповідає: їхній дім пошкодило під час авіаудару цьогоріч 30 серпня.
«Через одну хату від мого будинку. Ну, і все полетіло, все зруйнувалося. Я в цей момент була в лікарні. Донька подзвонила і сказала, що мого будинку немає», — говорить жінка.
Коли в хату сусідів влетіли дві керовані авіабомби, вибуховою хвилею потрощило й її оселю: вибило шибки, знеслo веранду, пошкодило дах та горище з дитячим майданчиком, який чоловік змайстрував для 5-річної онуки.
«Нагорі — чоловік зробив для онуки дитячий майданчик, але даху там зараз немає. На будинку полагодили, а туди не вистачило будматеріалів. Тут чоловік зробив онуці, їй п'ять рочків, дитячий майданчик. Тут вона відпочивала, коли на вулиці дощ, то вона тут бігала. Тепер уже бігати не буде…», — розповідає жінка.
Під час атак Ольга з 5-річною онукою ховалися в погребі.
«Вчора ми ховались, бо тут збивали "Ланцет", вона тут малювала, сиділа. Одного разу сиділи от ми тут, коли нам ставили тут загрозу на нашу вулицю. І ми сиділи тут, а потім виїжджали за 3 кілометри, і там сиділи з 9:00 ранку до 5:00 вечора».
У погребі жінка зберігає й частину речей, з якими готується в евакуацію.
«Я упакувала вишивки моєї старшої доньки. Це картини, які вона мені вишила на день народження. І от картина мені сусідка подарувала на день народження. Ну як, ну, а як їх лишити? Це пам'ять про будинок, про мій день народження. Всі ці картини подаровані мені на день народження», — плаче Ольга.
Із собою в евакуацію родина бере також домашніх тварин, кота Тошу та папужок.
«Одного кота убило, відірвало і хвіст, і вуха. А Тоша заховався в дровнику і зберігся. Папужки — хлопчик і дівчинка. Ну, Роза в нас дуже така дівчинка, цвіркуча. А Нарцис — такий, спокійний», — розповідає вона.
У цьому будинку Ольга прожила три десятки років. На Полтавщині, куди планує виїхати, каже, доведеться розпочати все з нуля.
«Знайшли в Полтавській області, але треба їхати дивитися, тому що дуже велика платня, просять. Не знаємо як, поїдемо домовлятися, бо двоє внучат зовсім маленьких ще. В Полтавській області зараз просять 15 тисяч плюс комунальні послуги. А тепер, щоб вивезти ще треба близько 30 тисяч, щоб машину винайняти», — говорить Ольга Золотарьова.
«Та дуже страшно, дуже. Діти бояться, плачуть. Якщо не будуть летіти КАБи і «Шахеди», то все буде: і життя буде, і квіти будуть, і все буде. Але зараз всі думки про те, що треба звідси виїхати, що треба все лишити…».
Як розповів Суспільне Донбас поліцейський офіцер громади Богдан Горбань, у селищі Билбасівка під Слов'янськом залишаються півтори тисячі людей.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.