Волонтер Михайло Пуришев, який заявив, що поїхав до Росії, аби рятувати сина після шантажу з боку російських спецслужб, записав відео, у якому повідомив, що виїхав із території Російської Федерації. Про це йдеться у відео, яке сьогодні, 19 серпня, оприлюднене його сторінках у соцмережах Facebook та Inatagram. Де перебуває зараз — Пуришев не повідомляє.
«Я вже знаходжусь не на території Російської Федерації. Зі мною все добре», — каже він та нагадує, що 17 серпня вилетів до Росії.
Два дні тому він опублікував відео, де заявив, що поїхав до Росії, бо його шантажують безпекою сина, який живе із його матір'ю та колишньою дружиною Михайла у Росії.
Судячи із записів двох розмов, що оприлюднені на соцсторінках Пуришева, йому дзвонив чоловік, який представлявся «аналогом вашої безпеки», натякаючи на те, що працює в російській спецслужбі. Говорив російською мовою та пропонував Михайлу здавати позиції українських Сил оборони, якщо на пропозицію не погодиться — погрожував мобілізувати його 18-річного сина до лав російської армії. Пуришев заявляв, що шантажує його ФСБ.
Суспільне звернулося за коментарями до членів його команди. Членкиня волонтерської команди «Незламні», лідером якої був Пуришев, 17 серпня телефоном Суспільне Донбас розповіла, що Михайло поїхав до Російської Федерації, таке рішення він ухвалив, щоб врятувати сина.
Також ми звернулися до офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Головного управління розвідки, Cлужби безпеки України — коментарів на 19 серпня не отримали.
Що відомо про волонтера з Маріуполя Михайла Пуришева
Михайлові Пуришеву 40 років. Він — бізнесмен з Маріуполя. Після початку повномасштабного вторгнення став волонтером. Вивіз родину, а сам повернувся до Маріуполя та почав допомагати людям з евакуацією. З часом він організував евакуацію для інших цивільних.
В подальшому він продовжив волонтерську діяльність у прифронтових областях, доставляв гуманітарну допомогу, допомагав облаштовувати «пункти незламності» та свердловини. Михайло із командою активно працював в Донецькій області. Саме у місті Бахмут на Донеччині вони облаштували перший «пункт незламності», це було у 2022-му році. Потім після Бахмута була Авдіївка, Вугледар, Добропілля, Дружківка, Константинівка.
У 2025 році члени команди Михайла мобілізувалися, він також ухвалив таке рішення: служив у Силах безпілотних Систем, підрозділі К-2. Згодом він звільнився з війська.
