Тривалий час "Скелю" й інші штурмові полки критикують за надто ризиковані операції та недбале ставлення до бійців. Ці підрозділи називають "мʼясними" або "полками Сирського", натякаючи на безвідмовність командирів штурмовиків у виконанні наказів головкома.
Останній на сьогодні скандал був повʼязаний із дописом радника міністра оборони та волонтера Сергія Стерненка. Він у своїх соцмережах опублікував кадри знищеної бронетехніки під Покровськом, якою пересувалися бійці "Скелі".
Суспільне поспілкувалось про це з Костянтином Русановим, керівником 210-го окремого батальйону безпілотних систем у полку. Русанов — позивний "Немо" — служить у "Скелі" з 2022 року. Тоді вона була невеликим добровольчим підрозділом, а Русанов — його солдатом.
Публікацію Стерненком кадрів з-під Покровська Немо називає підривом обороноздатності країни. Він пояснює це тим, що скриншот спаленої техніки без розуміння контексту операції — це маніпуляція, а критикувати дії бойових командирів публічно, поки операція триває, не можна. Як радник міністра оборони Стерненко мав можливість запросити всі подробиці операції безпосередньо від "Скелі", — переконаний Немо, — однак він цього не зробив.
Оцінка дій Стерненка з боку "Скелі" не була погоджена полком, тому прямої мови щодо цього конфлікту в інтерв'ю немає. Ми записали цю розмову в суботу, 4 квітня, у зоні бойових дій — відповідно, узгоджували матеріали з пресслужбою підрозділу. Коментарі ж щодо операції, інших вдалих та невдалих штурмів "Скелі", поповнення полку мобілізованими — залишились без змін.
1 квітня на сторінці полку було офіційне повідомлення, що в операції під Покровськом, кадри з якої оприлюднив, зокрема, волонтер Сергій Стерненко, загинули двоє людей, а решту евакуювали.
Саме так. Справді, на скриншотах із російських відео видно підбиту техніку. Так, вона згоріла. Але вона виконала своє завдання — особовий склад уцілів.
Оскільки ваші дрони цілодобово висять і дивляться все навколо, то ви бачили з дрона, що відбувалося під час цієї операції?
По-перше, цю операцію робили спеціально під туман. По-друге, там же не лише ми літали, а й п*дари. Ви думаєте, якби в “Рубікона” були кадри, де вони "розмотують" нашу піхоту — вони б їх не виклали? Особливо після публікації Стерненка. Цих кадрів немає, бо люди вийшли з підбитої техніки, яку потім дрони вже добивали.
Ви сказали, що був туман. Але туман рано чи пізно розсіюється. Що було далі?
Згоріла техніка стоїть, а хлопців через рацію ми вивели. Деяких вивезли зразу, бо одна машина вціліла.
Чи треба було використовувати саме бронетехніку? Чи вартувало це того?
Чотирьох одиниць техніки? Якщо люди вижили, то, звісно, вартувало.
А не було іншого варіанту? Не бронетехніки?
Ну, давайте тоді точно, як кацапи, — на самокатах.
НРК?
А що НРК? Людей везти на НРК? Сядьте на НРК і вас будуть везти так у кіл-зоні [зі швидкістю] 5 кілометрів на годину. Я краще пішки тоді піду.
Коли кажуть: "Давайте воювати дронами", — то давайте, ми — за. Але ж коли немає піхотинця на позиції, то "ДіпстейтОнлайн-сервіс, який у співпраці з Міноборони відображає актуальну карту бойових дій. малює карту не на нашу користь.
Чи вдалося провести цю ротацію та евакуацію?
Вдалося. Посилення прийшло на позиції, заїхав боєкомплект. Завдання було виконано. Можливо, не в повному обсязі, бо на будь-які наші плани у противника є відповідь. Ми можемо хоч просто зараз зробити обліт вздовж "дороги життя" на Покровськ і подивитися, скільки там підпаленої техніки стоїть — у тому числі інших бригад.
Є компетентні органи, які можуть перевірити подробиці цієї операції. Але публікувати всі подробиці? Операцію ще не закінчено, а суспільство від нас вимагає пояснень. Ви що, гоните? Ми тут взагалі-то воюємо. Може ще повідомимо подробиці наступної операції?
А взяти десятеро людей, два місяці їх навчати, а потім повідомити, що треба їхати на позиції, спробуєте?
Як вам із цим працювати?
Отак і працювати. Кажемо, що крім нас, ніхто не поїде. Або ми втратимо зараз незалежність, або поїдемо виконувати. Я так само йшов.
У нас прекрасні люди, прекрасні командири. А з цих командирів суспільство робить мʼясників, а з людей — "терпіл". Хоча це — герої, я по-іншому не можу сказати. Особливо про тих, хто не повернувся з поля бою. Це підрозділи, які виконують найскладніші завдання. Чи ви думаєте, що ми не розуміємо, яку відповідальність беруть на себе командири?
Я готовий їхати й зустрічатися з матерями, з родичами всіх, хто загинув на полі бою. Скільки треба. Бо не я винен у тому, що люди гинуть. Як командир я роблю все можливе, щоб вони не гинули. Я дав їм підготовку — коли боєць хотів пиво пити, я ганяв його по смузі [перешкод], щоб він мав можливість вижити в бою, дійти до позицій. Так, я знаю, що мене будуть критикувати, що я заставляв його тренуватися. Але ми брали на себе відповідальність учора. А сьогодні я стою перед вами, бо я не винен ні в чому.
І командири ні в чому не винні. Вони зашугані, бо їх називають мʼясниками. А потім вони ж дають накази на відкат. Неофіційні, бо я не можу цього довести. Багато в черзі стоять людей, які готові брати на себе відповідальність? Небагато. А потім ми втрачаємо більше людей і територій, бо не можемо виконувати завдання.
Чи можемо зараз говорити про тих бійців, які загинули?
Поки ні. Операція ще триває (станом на 4 квітня — ред.). Але це були найкращі люди. Вони поїхали захищати українську землю й український народ. Я всім співчуваю, вони навіки будуть у строю.
Як узагалі в полку проводиться робота з родичами? Бо саме родичі у закритих спільнотах у соцмережах багато пишуть про “Скелю” як про “мʼясний полк”.
У нас працює патронатна служба, яка якраз займається вшануванням памʼяті полеглих воїнів. Але говорити з родичами дуже важко.
У мене є побратими, з батьками яких я досі спілкуюся і досі відчуваю внутрішню провину. Тому я не можу здатися. Вони недаремно віддали своє життя. В памʼять про загиблих хлопців ми маємо дійти до кінця. Бо досить пізно вже говорити про щось інше.
Тому в мене немає поваги до ухилянтів, бо яка може тут бути повага? Вони не взяли зброї до рук, не тягнули з поля бою "трьохсотого", не збирали своїх побратимів по пакетах. Вони не знають нашої реальності, але критикують.
Тобто ви думаєте, що це проблема двох різних світів?
Це просто прірва. Для великої кількості людей війна — це просто цифри й статистика.
Багато людей думають, що у вас служать тільки штурмовики. Як у вас сформувалася технологічна складова “Скелі”? Як у вас проходить цифровізація?
Досить успішно, цифровізуватися не було складно. На сьогодні наше військо й головнокомандувач дають можливість розвиватися і щось робити тим, хто бере на себе відповідальність. Ми беремо.
У нас є технологічний та інноваційний відділи, які мають власні розробки. Ми ведемо повну аналітику кожного вильоту. У нас працюють фахівці, які розбирають кожну втрату борту, зʼясовують, чи це помилка пілота, чи проблема в борті. Якщо помилка пілота — дистанційно вмикаються інструктори. Якщо проблема з обладнанням — теж вирішується питання.
Є ще одна важлива тема — нібито в “Скелі” краще забезпечення, ніж в інших бригад, тому що ви — “полки Сирського”. Розберемо це?
Давайте розберемо. Якщо у смузі стоїть чотири бригади і є 20 бортів, то це по пʼять бортів на бригаду. Але ж у бригаді по півтори тисячі чоловіків у строю, а в нас — 10 тисяч. І ми отримуємо ті ж пʼять бортів. А у нас полк зараз стоїть на девʼяти різних напрямках. Це чимало людей: в нас одночасно йде від 25 до 40 трансляцій, а це по два пілоти на трансляцію. Ми спостерігаємо за ворогом цілодобово.
Тобто коли починаються якісь штурмові операції, ви теж за ними спостерігаєте?
Так, звісно. В нас є і фотообльоти для обліку місцевості. Це все наноситься на карту. В командира батальйону, який буде працювати, є ця вся місцевість. Ми намагаємося зробити роботу хлопців безпечною.
Усі, хто працює на безпілотних системах, — мобілізовані. Вони сидять без кайданків, їх не пресують. Так, є дисципліна, і коли людина адаптується й починає розуміти, до чого ми йдемо й що хочемо зробити, то вже стає ідеологічною. Бо я особисто хочу побудувати найсучасніше й найбоєздатніше військо у світі, і ми з командиром однодумці в цьому питанні.
Ми маємо бути цивілізованими — в тому числі. Але ж на початках є різні люди.
Командири менших ланок?
Це вже [залежить від] особистості. Іноді везе якийсь охоронець мобілізованих, щось вони не поділили в тому автобусі й сталася бійка. То, звісно, на горіхи отримує охоронець, бо він не має так реагувати. Він уже в формі, з досвідом.
Хто забирає людей з батальйону резерву чи з ТЦК? Хлопці, які вже пройшли бойовий шлях і "стерлися" на війні. Ці люди так само не хотіли воювати, когось за час війни дружина покинула, в когось розвалилися сімʼї, хтось втратив людей.
І що ви взагалі робите з такими людьми?
А це питання — звідки у нас люди. Ми беремо всіх. Ми впевнені, що поганих людей не буває. І через два місяці ці люди стають у стрій та виконують найскладніші на сьогодні бойові завдання. І їх ніхто не змушує. Ви покажіть мені командирів, які можуть вийти до натовпу з 200-300 озброєних людей. А наші командири всі ходять до особового складу, спілкуються з ними і впевнені, що їм нічого не зроблять. Бо якщо тут було б так, як про нас говорять — були б зовсім інші наслідки. Так, дисципліна й порядок мають бути. Бо іншого шляху немає.
У чому проблема бригад? Це армія, розгорнута по хатах. От уявіть, ми з вами вчотирьох попали в хату в якомусь селі, нам заходить "сотка" [100 тисяч гривень] бойових і нас ніхто не контролює. Нам держава дала яєць два лотки, олії, картоплі, води, мʼяса і зʼявляється думка — а чого б не взяти ще на вечір пивка? А тут раптом приїжджає “Скеля” й каже: "Поїхали до нас". А там — казарма, вранці — зарядка, забрали телефон — слоти [в онлайн-казино] крутити не можна, в тіктоці сидіть не дають. Ну, жорстокість! Я розумію цих людей, бо вони так звикли все життя робити: ставить пляшку пива на пузо й спостерігати за подіями в країні. А тут закрутили руки, відправили в якесь село на Донбасі, ще й “Скеля" приїхала й примушує готуватися, воювати. І не відкупитися.
Я розумію жах батьків. Але знаєте, скільки ми ініціювали кримінальних проваджень через спроби викупу людей зі “Скелі”?
Розкажіть, скільки?
Я не впевнений, що можу назвати точну цифру. Але ми проти того, аби люди відкупалися. Бо це не наша війна, а всього суспільства. А такі справи є не лише у нас в полку, просто їх ніхто не афішує.
Як ви думаєте, чи є шанс зараз мобілізувати бійців у штурмовий полк не через розподіл ТЦК, не через бусики й примус?
Ми маємо перевернути думку в суспільстві. Якщо мене посадити на дві доби читати інформацію з тіктоку про “Скелю”, я теж, мабуть, піду в СЗЧ і скажу, що вони всі кончені. А цивільна людина, яку зловили десь, яка пройшла два місяці БЗВП і це читала, в принципі, уже примирюється зі статусом "200-500Убитого чи зниклого безвісти. ". Це зневірена повністю людина. А ті, хто хочуть жити — ті зразу тікають, бо всі хочуть жити.
А як ви думаєте, чому так?
Це не від нас залежить. Тому ми проводимо своє БЗВП, бо люди, які приходять із навчальних центрів, "нульові". Вони нічого не знають і не вміють, приїжджають до нас — а в нас уже бойове розпорядження на людину йде, і хлопці вже чекають поповнення. А людину ще потрібно навчити воювати.
Як це відбувається?
Беремо й займаємося. Це триває ще три тижні.
Чого найбільше не вистачає людям, які виходять із БЗВП до вас?
Нічого не вистачає, там нічого немає. Я не хочу критикувати когось, але це не готові воїни. Ми відпрацьовуємо з ними все спочатку. Бо люди з БЗВП приходять, ніколи не кидаючи гранату, ніколи не стріляючи з РПГ.
Як вам тоді вдалося наповнити штат?
Дуже просто — ми беремо всіх. У нас купа звільнень щодня, бо когось мобілізували з хворобами. Якщо є підстави списатися, ми допомагаємо. В нас був випадок, коли мобілізували хлопчину, а він каже, що в нього дитина вдома одна. Поки його списували, оформили йому відпустку. І таке буває часто. Завтра вбʼють одинокого батька — і нас суспільство розтерзає за це. Нащо воно нам треба?
Тобто ви хочете сказати, що всі питання щодо цього не до вас, а до ТЦК?
Не ми їх мобілізували. До мене приходить людина й каже, що має підстави до списання. Які? Якщо є, то списуйся. ВЛК пише — не наш лікар, а саме комісія з певним переліком лікарів і підписом голови — пише, що він придатний. Є документ. Нащо мені розбиратися з цим?
Але, зрештою, до вас приходить небоєздатний боєць.
Так. І ми далі з ним працюємо. А потім кажуть, що в “Скелі” наркомани воюють. І що? Ми їх реабілітуємо, лікуємо. Вони приходять у такому стані, що не можуть фізично автомат у руках тримати. У них БЗВП не два місяці, а поки в них не відновляться робота мʼязів, здоровʼя.
Якщо людина не може обʼєктивно виконувати бойові завдання, то вона [на них] не піде. Хто ходив на штурм , той дуже добре розуміє, що ніхто не візьме з собою людину, яка фізично не може потягнути "трьохсотого".
Які посади у вас зараз найбільш дефіцитні?
Фахівця не важко знайти. Але якщо це керівна посада, важко знайти людину, яка розуміла б, навіщо вона тут.
Я не вважаю людей поганими. Я вважаю, якщо десь щось не так — значить, командир погано працює, значить, я не зміг правильно поставити людей на посади і зробити підрозділ ефективним. А люди скрізь однакові, від бригади до бригади. Все інше — це управління. Ефективність на полі бою — це робота управління. Армія інакше не працює.
Плануєте ще розширюватися?
Це вже спекуляції. Головнокомандувачу видніше. Чому хтось дозволяє собі його критикувати? Відповідальність на ньому лежить — і йому видніше, які йому треба війська.
Але ви самі сказали, що у вас більш як десять батальйонів. А є штурмові полки, в яких, наприклад, пʼять батальйонів. І чи не найбільше критики до вас якраз через те, що такою кількістю людей складно управляти.
Говорити можна, але ви ж самі бачите, скільки в нас напрямків.
Який у вас досвід взаємодії з іншими підрозділами?
Дивіться, я не хочу критикувати публічно командирів інших підрозділів. Є і хороший, і поганий, і дружній, і такий, що краще нас поряд не ставити. Але який би в нас не був досвід — я вважаю, що ми робимо спільну справу.
Я можу говорити лише за наш підрозділ. Там, де стояла “Скеля”, противник не пройшов у жодному місці. От хтось знає, що відбувається зараз у Покровську? Ніхто не знає. Але Покровськ стоїть. А скільки йому давали, що не буде [в нас] Покровська? То хіба це не заслуга головкома, що він дав ресурс і підтримав той підрозділ, який став скелею в Покровську й стоїть далі? Якщо відкрити карту, то можна побачити, що якщо відійти від Покровська, то через півтора місяця ворог уже буде в Павлограді.
Чи були у вас випадки, коли вам треба було сказати головнокомандувачу “ні”?
Є певна субординація. У якому сенсі "ні"? Обговорити ситуацію — так. Ми розуміємо, що ніхто не хоче гинути й ніхто не хоче посилати людей, щоб вони гинули — ну, це абсурд. Але це війна. Не можна воювати й не зазнати втрат.
Чи складно обговорювати з головкомом операції, які є дуже ризикованими?
А які операції не ризиковані? Принципова позиція така: куди не долітає наш дрон, людина йти не може. Якщо ми не можемо підтримати наших хлопців зверху, то нащо туди взагалі лізти?
Як на такі обговорення реагує головком?
У головкома досить логічні погляди на війну, і я не розумію, чому до нього взагалі є питання. Хтось усвідомлює взагалі, проти якої сили ми стоїмо? Це ж не якесь збіговисько. Це — величезна армія.
Вам доводилося скасовувати операцію?
Так.
З яких причин?
Змінилася ситуація. Пріоритетність завдання. Фронт — це жива лінія, яка живе своїм життям. Кожну годину щось змінюється.
Чим відрізняється штурм 2022 року і зараз?
Усім. Якщо піхотинець просто присутній на позиції зараз, "Діпстейт" може замальовувати карту в наш бік. Якщо піхотинець відсутній — він замальовує в інший бік. Перестрілки є, контакти є, але на сьогодні вдалий штурм — це тоді, коли ти вдало кіл-зону проїхав. Що з одного, що з іншого.
Ось 10 кілометрів — це кіл-зона. З одного боку кіл-зони стоять позиції, і з іншого стоять. І хто її проходить — це штурмовики. Противник використовує інфільтрацію чому? Бо це один із методів проходження кіл-зони. Але вони роблять це не тому, що такі розумні, а тому, що в них техніка закінчилася. А на техніці екіпаж виживає. Чому всі так хочуть BradleyБойова машина піхоти, яку Україні надали США. ? Так, її вражають, так, вона зупиняється й потім згорає після удару FPV — але люди вискакують і виживають. А нас критикують за використання цієї техніки.
А чим відрізняється штурмовик 2022 року від штурмовика у 2026 році?
А що в нас хіба були штурмові війська в 2022 році? Були добровольці. Авто, мото, вело, фото, єб*я, гребля і охота — оце були наші обовʼязки у 2022 році. А зараз армія більш структурована. Є військові професії, є фахівці на своїх посадах, є можливість здобути належну підготовку.
Чи не думаєте, що вашим полком закривають на фронті дірки?
Я думаю, що "пожежна команда" має бути. Але все одно потрібен якийсь резерв. Якщо ви повезли людей на позиції і у вас немає 30% резерву, то нащо ви їх туди везете? Без резерву не варто нічого взагалі починати.
Ви думаєте, що ви — такий "пожежник"?
Я — військовослужбовець ЗСУ. А яке в мене буде завдання, вирішується у вищому керівництві. Я не сумніваюся в його компетентності — починаючи від командира полку й закінчуючи головнокомандувачем.
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією "Незалежні регіональні видавці України", що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
