33-річний фельдшер протишокової операційної зведеного військово-польового шпиталю Роман у медицині — вісім років. Раніше, до повномасштабного вторгнення РФ, він працював ветеринарним лікарем, зокрема лікував ведмедів у центрі реабілітації у Національному природному парку "Синевир" на Закарпатті. Зараз, три роки поспіль, рятує поранених бійців. Про них говорить: "наші котики". Роман нині вчиться на анестезиста.
Чим відрізняється робота з тваринами від лікування людей, якими бувають ночі у польовому шпиталі — фельдшер розповів Суспільне Донбас.
Допомагав врятованим тваринам тепер рятує поранених на фронті
Роман до початку повномасштабної війни працював лікарем-ветеринаром.
"Я працював у Івано-Франківську. В основному я працював з дрібними тваринами — коти, собаки. Інколи працював з великими", — розповідає Роман.
"Проводили обстеження, особливо тим тваринам, які на перетримці, яких тільки забрали та адаптовували, і проводили процедури — зуби лікували, збирали аналізи. З ведмедями працював у парку "Синевир". Робота звичайно була цікава. Недарма я скільки років цим займався. Мені подобалося працювати з тваринами, допомагати їм", — ділиться лікар.
25 лютого 2022 року, згадує Роман, одразу прийшов у військову частину у Івано-Франківську та вже четвертий рік працює з пораненими бійцями.
"Я займався трохи іншою медициною. По суті, людина — це також тварина. Тому це доволі суміжне. Недарма кажуть, що: "ЗСУ — це котики". А хто котиків має лікувати?", — жартує Роман.
Менше поранених, коли погода суха, а небо чисте — бо їх важче евакуювати, пояснює фельдшер.
"А якщо погана погода, погана видимість — дощі, тумани, тоді більше евакуюють хлопців", — говорить Роман.
Під час першого виїзду, згадує чоловіка, поранених було багато, та їх вдавалося евакуювати з поля бою швидше, ніж зараз.
"На щастя тоді ще не було такої кількості, взагалі тоді не було FPV-дронів, тому евакуація на той момент була навіть до пів години від поранення. І ми — працювали. Тоді це був наш перший виїзд. І у нас була непогана команда. Працювали недалеко від поля бою, стабілізували й далі відправляли хлопців. Це було біля Соледара, ще у 2023 році", — розповідає Роман.
Були і Мар'їнський напрямок, й Авдіївський напрямок, деякий час працював у Серебрянському лісництві.
"Вже зараз, на четвертий рік — це, звично, така робота. Усі лікарі один в одного навчаються. Медицина — це така галузь, де не можна опанувати, щоб воно було постійно актуальне. Знання оновлюються, виходять нові статті, рекомендації. І це все змінюється".
Роман каже, наразі навчається у Миколаєві у природничо-медичному університеті на факультеті медсестринства і планує отримати спеціалізацію — бакалавр медична сестра і далі отримати спеціалізацію медсестра-анестезіст.
