На Дніпропетровщині почали частіше зустрічати птахів з екзотичним забарвленням. Місцеві бьордвотчери періодично роблять фото та викладають їх у соціальні мережі. Про те, що це за птахи та чим вони цікаві, Суспільне запитало у кандидата біологічних наук Олександра Пономаренка.
Сиворакша
Сиворакша належить до ракшоподібнихРяд птахів, що включає багато видів невеликих кольорових птахів.. Вона має яскраве оперення, характерне також і для інших представників цього ряду птахів, зокрема, рибалочки та бджолоїдки, розповів Олександр Пономаренко.
Сиворакша — характерний для української природи птах. Втім, нещодавно її занесли до Червоної книги України. На території лісової та лісостепової зони України сиворакша значною мірою зникла, розказав фахівець. На території степової зони вона і досі зустрічається, втім рідко. Найімовірніше її можна побачити у балках, ярах та на високих схилах річок.
Зазвичай сиворакша робить гнізда у старих дуплах або на вертикальних схилах урвищ, намагаючись триматися далі від людей. Цей птах потерпає від людської діяльності, зокрема, від вирубки лісів, сказав науковець.
"Це рідкісний птах. На кожен район Дніпропетровської області знайдеться лише декілька пар. Наші бьордвотчери в тому числі знаходили пару сиворакш на гніздуванні і у межах самого міста Дніпра", — розповів Олександр.
Бджолоїдка
Ще одним представником ряду ракшоподібних є бджолоїдка. Це перелітний птах, який належить до гніздового виду, розказав Олександр Пономаренко. Живуть ці птахи як правило колоніями у норах, які роблять на схилах урвищ. На деревах вони не гніздяться.
Бджолоїдка — більш поширена, ніж сиворакша, розповів чоловік. За одну експедицію науковці можуть зустріти кілька сотень цих птахів.
Зустріти бджолоїдку можна на відкритих ландшафтах — у луках, степах або у піщаних барханах. Окрім бджіл цей птах харчується й іншими комахами, зокрема, жуками та бабками, сказав фахівець.
"Бджолоїдка зазвичай не сідає поряд з людиною. Але їхній мелодійний голос часто можна почути на початку осені, коли у цих птахів починається сезон міграції", — розповів Олександр Пономаренко.
Окрім бджолоїдки звичайної, на території Дніпропетровщини можна зустріти також і бджолоїдку зелену. Цей вид залітає до України з регіону Близького Сходу.
Синьошийка
Синьошийка — родич солов’я. Втім на відміну від солов’я, який живе у кущах, цей птах зазвичай гніздиться на очереті, розповів Олександр Пономаренко.
Синьошийка має мелодійний спів та яскраве забарвлення – синю шию з червоною або білою плямою, залежно від підвиду.
Якщо перші два види, сиворакша та бджолоїдка – це вихідці з півдня, то синьошийка – це птах північний, розповів Олександр Пономаренко. Регіон його походження – Північна Європа.
У Дніпропетровській області синьошийку найчастіше можна зустріти в районі Самарського лісу та Дніпровсько-Орільського заповідника, розказав фахівець. Втім, вона може гніздитися в очереті вздовж майже усіх річок регіону.
"Цей птах не дуже численний. Якщо ви будете ходити вздовж річища річки, то за цілий день ви зустрінете десятки два-три цих птахів", — сказав він.
Рибалочка
Рибалочка також належить до ряду ракшоподібних. За словами науковця, це традиційний для Дніпропетровщини птах. Він, як і бджолоїдка, живе в норах, але понад річками. Цей птах дуже помітний, має бірюзовий верх та помаранчевий низ.
Рибалочка харчується дрібною рибою. Часто її зустрічають рибалки, а інколи вона може навіть сісти на вудку, розповів Олександр Пономаренко.
В останні декілька років, чисельність рибалочки зменшилася через весняні повені, які підтоплюють нори цих птахів. Через це рибалочка почала частково мігрувати до інших районів, трохи далі від зон підтоплення.
"На Дніпропетровщині фіксують випадки зимівлі рибалочки на відкритих водоймах. Це пов’язано з м’якими зимами. Раніше водойми замерзали і цей птах вимушений був мігрувати на південь, а зараз рибалочка часто затримується до пізньої осені", — розповів науковець.
Одуд
Одуд – перелітний птах, характерний для Дніпропетровщини. За словами науковця, одуд полюбляє ліси з дуплястими деревами, в яких він зазвичай гніздиться. У своєму дуплі цей птах накопичує залишки їжі, які своїм запахом відлякують паразитів.
Одуд має мелодійний голос, за яким його легко можна ідентифікувати. Зазвичай спів одудів можна почути з початку травня.
Харчується одуд ґрунтовими безхребетними, зокрема хробаками, зазначив біолог. Для цього птах встромляє свій дзьоб у ґрунт та чекає на здобич.
"На відміну від більшості птахів одуд має непоганий нюх. Як правило, усі птахи, які зондують ґрунт своїм дзьобом, мають дуже гарний нюх. Це потрібно їм, аби чути запах своєї здобичі", — сказав Олександр.
Вивільга
Вивільга – це лісовий вид, який веде потайливий спосіб життя. Полюбляє високі дерева, на верхівках яких, у розвилках гілок будує гнізда. Для цього він обплітає великі гілки травою, а потім плете трав’яний мішечок, куди збирає пух та пір’я, розповів Олександр Пономаренко.
Вивільга стережеться не тільки людей, але й крилатих хижаків, – розповідає науковець. Втім гуляючи парком люди часто можуть почути над головою її спів.
"Я зустрічав дві пари вивільг у парку біля університету. Одна пара була безпосередньо біля входу в парк, там де високі тополі. Друга пара крутилася нижче, там де початок яру. Там теж високі тополі і густий деревостан", — розказав науковець.
Щиглик
За словами Олександра Пономарьова, щиглик один з найбільш яскраво забарвлених видів української фауни. У дорослого птаха вуздечка, тім'я, потилиця і смуги, які окреслюють щоки ззаду – чорні. Лоб, шия та щоки спереду, – яскраво-червоні, а інше оперення голови біле, з бурим відтінком на щоках.
Це доволі звичайний для Дніпропетровщини птах, який належить до родини в’юрковихРодина птахів ряду Горобцеподібних.. Розміром приблизно з горобця – довжина його тіла становить близько 12 сантиметрів.
Живе щиглик зазвичай на рідколіссі. Зимує він в Україні, і взимку майже повністю переходить на харчування насінням трав. За словами Олександра Пономаренка, сьогодні щиглика часто виловлюють браконьєри для незаконного продажу за кордон.
"Загалом популяція щиглика доволі стабільна. Проте останнім часом з’являлися публікації, що його виловлюють різноманітні незаконні торговці дикими тваринами. У Європі ловити щиглика і інших птахів з яскравим забарвленням заборонено. Деякі дослідники називають страшні цифри вивозу цих птахів з України, – мова йде про сотні тисяч екземплярів. Це цілком може зашкодити популяції", — сказав науковець.
Пірникоза велика
Пірникоза велика – це звичайний для Дніпропетровщини вид, розповів Олександр Пономаренко. Зараз він поступово збільшує свою чисельність. Це пов’язано з тим, що у водоймах регіону у певний період був перевилов великої риби, що призвело до збільшення кількості дрібної іхтіофауни, яка є основною їжею пірникози.
Пірникоза широко розповсюджена на великих водоймах – Дніпро, Самарська затока, гирла річок та великі ставки, розповів Олександр Пономаренко. Це один з найчисленніших видів водоплавних птахів, який за розміром своєї популяції поступається лише лисці та крижню.
"Якщо ви будете йти берегом Дніпра, або прогуляєтеся вздовж Самарської затоки, ви два-три десятки цих птахів за день побачите", — сказав біолог.
Пірникоза будує плаваючі гнізда, де відкладає яйця. Ззовні складно відрізнити їх від звичайних водоростей, розповів чоловік.
"Пірникоза майстерно маскує свої яйця. Ви можете за пару метрів від кладки пропливати на човні, і побачити, що плаває купа водоростей. Але яєць ви не побачите, бо вони їх так ретельно сховають, що ви і не здогадаєтеся, що там є кладка", — розказав Олександр Пономаренко.
Сирійський дятел
Сирійський дятел з’явився на Дніпропетровщині близько першої половини ХХ сторіччя. Найчастіше птах трапляється у лісах вздовж Дніпра. Втім побачити його можна і у звичайному міському парку, розказав науковець. Втім у Самарському лісі сирійського дятла не зустріти, адже там водиться лише строкатий дятел, відомий також як дятел звичайний. Ці види часто конкурують між собою.
"У природі сирійський дятел конкурує з великим строкатим дятлом. Він приблизно такого ж розміру. Є думка, що сирієць поселяється в містах, бо тут менший "пресинг" хижаків. Чому він не лізе до Самарського лісу за 70 кілометрів від річки Дніпро? Це складне питання. Втім зрозуміло, що там будуть і яструби, і куниці, і інші хижаки", — сказав Олександр.
Сирійський дятел не є широко розповсюдженим — у парку можна зустріти за день лише дві-три пари цих птахів. Також, за словами науковця, періодично його можна побачити і у Дніпровсько-Орільському заповіднику.
Серед усіх згаданих птахів лише сирійський дятел не є автохтонним видомВиди, які є природніми для певної місцевості, росли чи жили там історично і еволюційно сформували свої угруповання чи харчові ланцюги, зазначив біолог. Він прийшов на територію України з регіону Передньої Азії.
Автор — Андрій Незнаєнко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро