"Донька мене не впізнала. Для мене це був удар". Історія оборонця Маріуполя, який пережив російський полон

Ексклюзивно

Криворіжець Максим на позивний Шах був у полоні майже два роки тому. Чоловік й досі проходить реабілітацію, найбільше в нього уражена ліва нога. Але попри це він волонтерить, допомагає армії на Харківському та Запорізькому напрямках та планує повернутись до військової частини.

Про оборону Маріуполя, перебування в полоні та свої плани — військовий розповів Суспільному.

Повномасштабна війна для оборонця Маріуполя Максима розпочалася не 24 лютого 2022 року, а напередодні. 23-го російські кораблі зайшли в Азовське море, згадує він.

"Кораблі перетнули нашу лінію, наш кордон по морю, тоді вже була тривога, тоді ми вже сиділи в окопах. Мій підрозділ базувався в аеропорту, біля міста Маріуполя, і там з 2014-го року вже були фортифікаційні споруди. Це було нормально для Маріуполя: з нами в окопах сиділи і полковники, і підполковники. Разом, як звичайні піхотинці, били ворога, як могли", — розповідає він.

В одному з боїв, каже солдат, він отримав свій позивний — Шах. А Мат — так бойові побратими назвали його товариша Сергія.

"З ним я пройшов всю війну, навіть більше, ніж рідний брат. Він витягував поранених, допомагав людям, вбивав ворога. І він найперший 2-го березня взяв “муху”, виліз з окопу і почав стріляти в танк. Ми позивні отримали в бою, тобто ми їх заслужили — Шах і Мат", — розповів Максим.

Своє перше поранення він отримав у Маріуполі, у вуличних боях. Так само — і його товариш.

"Не сама пуля , а від неї оболонка вдарила об стіну і зрикошетила мені в ногу. І так само — моєму побратиму Сергію Шаху, в ліву ногу, теж в цей же момент зрикошетило, але трошки легше. До наступного дня треба було ще дожити, нас почали оточувати, ми почали відходити, відстрілюватись. Уночі мене відвезли на КСП, де я пробув три дні і повернувся на позиції. Ми тримали уже дитсадок, лінію фронту, дуже успішно тримали — дев'ять днів один дитячий садок", — розказав боєць.

Шах і Мат. Фото з особистого архіву Шаха

Друге поранення він отримав на самому комбінаті "Азовсталь" через мінометний обстріл. Йому перебило ногу, відірвало палець на руці, побило обличчя. Бойовий побратим Шах загинув.

16 травня захисники Маріуполя здалися в полон, згадує Максим. Там він пробув півтора місяці. Утримували, говорить, в тимчасово окупованому Донецьку.

"У полоні думав завжди про дружину, доньку, сестру, як там, що там з Кривбасом, що з Києвом. Ти лежиш і не знаєш, яка година, яка дата, що в світі. Мріяв обійняти доньку, бо дуже її люблю. Я просив Бога, щоб він хоч раз дав мені побачити її та обійняти, а потім робіть, що хочете", — зазначив колишній полонений.

Обмін і життя після полону

Далі був обмін, згадує Максим. Хоча російські військові спершу говорили, що везуть на розстріл.

"Нас повантажили у швидкі. Я ще думаю: для чого?.. Я розумію, щоб пустити в розхід людину, не треба багато тратити пального... Ми під'їхали, зупинка, охорона, та, що нас везла, повиходили — і бах: відкриваються двері швидкої, я бачу український прапор, я бачу хлопців ЗСУ. Все було дуже швидко! Я тиждень після цього, не міг повірити в це, що все, гепіенд", — розповів Максим.

У Запоріжжі визволені з полону змогли зустрітися з родичами. Максим згадує: його рідні його спершу не пізнали.

"До мене прибігли донька та дружина. І я настільки погано виглядав, що донька мене не впізнала. Про оборону Маріуполя та полон — військовий розповів Суспільному. . Коли я її хочу обійняти, а вона, як дитина, перелякалась, вона відходить від тебе і в мене сльози течуть. Я думаю: стільки йшов до цього, я витримав все. На той момент я не розумів, що вона просто перелякалась, бо я був страшний, весь в крові", — говорить боєць.

Максим на реабілітації. Фото з особистого архіву Шаха

Дев'ять місяців після обміну він лікувався, через тяжке поранення зараз у нього одна нога довша за іншу. І попри все чоловік планує повернутися на службу.

"Я не розумію зараз цих трендів: "Що мені дала ця країна, що ні".... У нас є ворог, скоро я вийду на службу. Ходив на милицях, а тепер з паличкою, уже можу трошки й без палички. Планую після реабілітації та закінчення лікування повернутися до строю", — сказав він.

Авторка — Наталія Качуровська

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро