Лікарі одного із медзакладів Дніпропетровщини зробили сім тисяч операцій за майже два роки повномасштабної війни. Оперують дев'ятеро спеціалістів, розповідає завідувач Центру травматології Валерій. Зокрема видаляють осколки та проводять ампутації.
Про складнощі роботи, випадки, які найбільше запам'яталися, та те, що допомагає не вигоряти в професії, — він розповів Суспільному.
За два роки повномасштабної війни в центрі виконали майже 7 тисяч оперативних втручань. Це дуже багато, каже лікар. Медики працюють цілодобово, майже без вихідних та без відпусток.
Одним із найскладніших у практиці лікар називає випадок, коли на другому тижні активних бойових дій у приймальне відділення звернувся літній чоловік. Він приїхав з Маріуполя зі своєю онукою. Обоє були поранені.
"Ми їх шпиталізували у відділення. Десь через два дні він підійшов і попросив допомогти. Сказав, що їх розбомбили в Маріуполі, дочка його загинула, мати онучки. Вн встиг зібрати лише шматки тіла. Вони були в мішку в багажнику. Запитав, де можна поховати", — розказав Валерій.
Наразі лікарям доводиться рятувати людей з украй складними пораненнями. Такі операції можуть тривати по кілька годин поспіль.
"Є дуже тяжкі випадки, коли ти плануєш зробити одне, а по ходу операції розумієш, що обсяги значно збільшуються. Особливо це стосується пошкоджень тазу. Ти плануєш на операцію годину чи півтори, а йде 2,5 чи 4 години. Коли ти йдеш зробити пораненому ампутацію пальців чи стопи, а при ревізії рани з’ясовується, що треба робити ампутацію рівні верхньої третини стегна. На жаль, це війна, і поранення не прогнозовані", — сказав лікар.
Лише минулого року у відділенні зробили 580 ампутацій. Це дуже багато, каже фахівець.
"Ампутація — це крайній захід, її роблять, коли вже нічого не можна зробити. Реагуємо, щоб зберегти життя. Життя дорожче кінцівки. Без гомілки можна жити, але якщо почнуться незворотні процеси в нирках, то це буде дуже погано", — сказав лікар.
Валерій розказує, що в професії він 34 роки.
"За свою працю я двічі писав заяву на звільнення, щоб піти працювати в іншу галузь. Знаєте, немає такої спеціальності, як хороший хлопець. Є спеціаліст або — ні. До нас приходять стати спеціалістом. В першу чергу, це відношення до хворого і відношення до праці. Лікар повинен навчатися все життя", — говорить медик.
Не вигоряти під час роботи, зазначає він, допомагає відмежовування емоцій.
"Якщо лікар буде все пропускати через себе, всі страждання та біль, то він дуже швидко вигорить. Йому треба працювати. За роки роботи я навчався відфільтровувати це все. Емоції — це емоції, робота — це робота. Коли ти оперуєш — емоції повинні відійти в бік. Може це грубо, але це — автоматична робота. Ти це робиш кожного дня впродовж багатьох років. Руки роблять, а голова потім підходить", — додає лікар.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро