У Домоткані на Дніпропетровщині поховали чоловіка, якого військовий блогер Анатолій Штефан назвав військовослужбовцем РФ. За його словами, загиблий, за даними неофіційного сайту «Миротворець», під час російсько-української війни воював на боці РФ. Одразу після публікації серед користувачів розгорівся скандал. Водночас батьки загиблого кажуть: син дійсно жив у Росії, мав громадянство РФ, утім не воював проти України, натомість працював в МНС.
Після оприлюднення інформації в соцмережах з'явилися численні коментарі, а думки людей розділилися. Одні вважають неприпустимим ховати в Україні тих, хто міг воювати на боці Росії, інші — наголошують на праві родини поховати близьку людину на батьківщині.
Суспільне зібрало коментарі адвоката, історика, народного депутата, а також спілкувалося з жителями Домоткані. Що зʼясували — читайте.
Докладніше про ситуацію у Домоткані
На Дніпропетровщині під виглядом рятувальника поховали військовослужбовця РФ Олександра Оленченка — такий допис на своїй сторінці у Facebook оприлюднив військовий блогер Анатолій Штефан.
«У мене є читачі серед місцевої громади, і мені дві людини одночасно скинули посилання на сайт "Миротворець" і почали давати інформацію стосовно цього громадянина Російської Федерації Оленченка. Тому що вони самі боялися оприлюднити цю ситуацію, у зв'язку з тим, що боялись наслідків якихось, і попросили, чи можливо, щоб ви підсвітили цю інформацію і надали їй розголосу», — сказав він.
За даними неофіційного сайту «Миротворець», який досліджує злочини проти національної безпеки України, чоловік вже під час російського вторгнення воював на боці РФ і загинув в окупованому Донецьку. Після цієї публікації у мережі з'явились вимоги ліквідувати поховання.
Що каже мати загиблого Олександр Оленченка
Кореспонденти Суспільного побували у Домоткані розшукали ту саму могилу та поспілкувалися з батьками загиблого.
«Він не воював. Він служив в строкову службу, бо він отримав громадянство там. Він служив в строкову службу, але він українець. Хай розбирається поліція з усіма, хто розпустив ці плітки. Вони вже давно пішли. Ще дитина не привезена була сюди. Вже ці слухи пішли. Наговорили, що такого, що хай Господь милує. Не знаючи, не маючи ніяких доказів. Всі матеріали у поліції. Все легально. Легально перевезений. Є довідка про смерть. Є експертиза медична, судова. Все є. Що ще хочуть від нас? Він працював в МНС. Він їхав додому в своїй машині. У БМВ він їхав. І зіткнення було, загинуло чотири людини. Він і три людини в іншій машині. Насмерть усі. Дитина моя згоріла. Що ще кому треба? Що треба люди добрі?», — каже мати чоловіка Марія.
Жителі села, в якому поховали громадянина РФ ставляться по-різному.
«Батьків шкода, звичайно, а з іншого боку якось і неприємно», — сказала місцева жителька Ніна.
«Це просто плітки всякі, такий бруд ллють, навіщо? Дитину додому привезли. Яка б вона не була, хто б вона не була», — каже жителька села Валентина.
Після розголосу військовий блогер Анатолій Штефан оприлюднює нові світлини та відео, датовані 2023 роком. На них чоловік, якого блогер ідентифікує як Олександра Оленченка, зображений у військовій формі. На одязі видно шеврон, який за оцінкою Штефана, повʼязаний з російською армією. Зображені там також двоє чоловіків у російському камуфляжі, які вітають Оленченка з днем народження.
«Факт доведено, це військовослужбовець Збройних сил Російської Федерації. Це факт стовідсотковий, тому що я опублікував навіть відео, де його вітають з днем народження. І він військовослужбовець був російської армії вже два рази під час війни, під час АТО, операції об'єднаних сил, а друге — це під час повномасштабного вторгнення», — каже Анатолій Штефан.
На це мати Олександра Оленченка говорить — не вірить цим фото.
«Я бачила всього дві фотографії — оті, що він стоїть біля машини в формі строкової служби. Останні там казали — я не вірю тим фотографіям. Це взагалі я не знаю, що за фотографія, написано 2025 рік, ну і що, що написано. Де докази, що це той, у такому може кожен ходити, можна купити, де хочеш. Я взагалі нічого не знаю. Я знаю, що дитина моя не воювала і ніколи б не пішов туди воювати. Він у МНС пішов працювати, щоб його не забрали на війну і все», — каже жінка.
Анатолій Штефан зазначає, він категорично проти поховання військовослужбовців РФ в Україні.
«Він — громадянин Оленченко — свій вибір зробив. Він свій вибір зробив в 2015-му році, нагадаю, він поїхав туди. В 2014-му році почалася анексія Криму, вже почали ми втрачати кращих синів і дочок України. Я категорично проти, щоб ховали тут не тільки громадян Російської Федерації, а військовослужбовців», — каже військовий блогер.
Усі обставини цього поховання зараз перевіряють правоохоронці.
У відповідь на запит Суспільного в поліції нам повідомили — зареєстрували три звернення. Від місцевого жителя про поховання громадянина РФ, який за його інформацією воював проти України, від місцевої влади — з проханням перевірки цих фактів. Та від матері Оленченка — про наклеп односельців щодо її сина. За інформацією з джерел Суспільного, перевірку проводить і СБУ. Остаточних висновків наразі ще немає.
Та Анатолій Штефан наполягає, навіть без цього — оприлюдненої інформації вже достатньо, аби вимагати від законодавців змін щодо таких поховань.
«Ви розумієте, мати і частина громади навіть в 2026 році спокійно каже, що він працював в МНС. МНС — це орган виконавчої влади Російської Федерації, яка входить в систему оборони. Тобто це теж є представник окупаційної армії, країни-агресора. Воювати з мерцями, розумієте, — це не війна. Воювати з батьками, він для них залишається все рівно сином, це ні. Тут тільки факт, що наперед, можливо, почують законодавці і зроблять якісь зміни щодо поховання представників країни-агресора», — каже він.
Що розповів адвокат
Чинне законодавство дозволяє ховати іноземців на території України, однак для поховань на військових й меморіальних кладовищах діють окремі правила, зазначив адвокат потерпілих у справах про воєнні злочини Юрій Білоус.
«У нас є відповідний закон про похоронну справу. З точки зору нашого законодавства і цього закону, іноземців, а росіяни є іноземцями в розумінні саме закону, правознавства, їх можна ховати на території України в такому ж порядку, в яких ховають і українських громадян. Кого точно не можна ховати? Це, наприклад, військових держави Російської Федерації не можна поховати на меморіальних кладовищах, на військових кладовищах. Цього робити не можна відповідно до закону, проте в загальному порядку це зробити можна. Тобто, заборони прямої ховати громадян РФ на території України, її немає», — говорить він.
Навіть якщо правоохоронці підтвердять, що Оленченко воював проти України на боці Росії — це не означатиме, що його поховали незаконно. Адвокат не виключає, що цей випадок може стати підставою для перегляду законодавства про поховання.
«Це те, що потребує певного регулювання на випадок таких дій в майбутньому. Треба якісь ухвалювати рішення на законодавчому рівні для того, щоб встановити певні обмеження і, ну, делікатно підійти до цього питання і врегулювати його таким чином, щоб не було таких ситуацій, які викликають абсолютно справедливе обурення в суспільстві», — розповів він.
Історик, журналіст і військовослужбовець Вахтанг Кіпіані виступає за перенесення останків Олександра Оленченка до Росії. Свою позицію обгрунтовує тим, що поховання військовослужбовців РФ на українській землі, на його думку, суперечить памʼяті українців, які загинули внаслідок вторгнення РФ.
«Я не думаю, що моя позиція є радикальною. Адже поховання на українській землі воїнів російської армії, яка вбиває щодня українців, це не питання моралі, це не питання закону, це питання взагалі суб'єктності українців як нації, як держави. Цей чоловік на прізвище Оленченко. Неважливо, що він робив: нарізав бутерброди на кухні, чи був штурмовиком, — він солдат Путіна і загинув десь там на території, яку ми не контролюємо. Відповідно, ніякої ні потреби, ні зобов'язання, ні реалізації права батьків на те, щоб поховати його в українській землі без вказівки на те, що це солдат російської окупаційної армії, не існує. Не можна знущатися над пам'яттю загиблих українців. Перебування, праху цього, м'яко кажучи, не дуже доброго чоловіка, який воював в російській армії, на землі, яка кров'ю полита українських воїнів, неприпустиме. Має бути ексгумація і передача його в Російську Федерацію того праху, який існує. Зрештою, його прах привезли, прах мають повернути. Якщо такої норми нема, за духом закону, в землі, яку ці люди хотіли знищити або зробити російською, вони не мають лежати тільки тому, що цього захотіли їхні батьки», — зазначив він.
Вахтанг Кіпіані вважає, що держава не зобовʼязана виконувати побажання родичів без врахування обставин, повʼязаних із війною Росії проти України.
«Якщо Путін, чи Табачник, чи Медведчук напишуть заповіт — поховати їх в Києво-Печерській Лаврі, українська держава не зобов'язана виконувати їхню волю. Не допустити плюндрування української землі і культури тими побажаннями і бажанням родин загиблих чи вбитих. Закони написані про тих громадян Російської Федерації, які не здійснювали окупаційної політики або не служили в російській окупаційній армії. Це очевидний момент. Можна, звичайно, іронізувати, що завтра Путін захоче, а якщо захоче, а якщо його привезуть в якийсь монастир московського патріархату і там скажуть, ну це ж всього-навсього раб Божий Владімір. І знову ж таки в законі не написано, що Путін не може лежати в українській землі», — каже Вахтанг Кіпіані.
В Україні є військові кладовища, де поховані солдати різних армій, які воювали на її території під час Першої та Другої світових воєн. Вахтанг Кіпіані наголошує, що такі поховання мають власний історичний контекст, а їхнє впорядкування часто відбувалося після завершення воєн і за окремими домовленостями між державами.
«У нас є військові кладовища, наприклад, Другої світової війни, німецькі, польські, угорські, у нас є Першої світової війни, так само австрійські, турецькі і так далі. І на них написано, що тут поховані солдати турецької чи німецької, чи червоної, наприклад, радянської армії. Не може такого бути, щоб вояки російської армії, які вбивають українців, які служать Путіну, які виконують його геноцидну політику, були поховані серед наших людей, наче нічого не сталося, з табличками українською мовою, з хрестами, з квітами. Всі країни, які воювали між собою, часто мають цвинтарі воїнів ворожих армій, які упорядковуються. По-перше, це упорядкування завжди відбувається після війни. Ті цвинтарі які ми зараз бачимо — це нові, відновлені на підстави двосторонніх відносин на паритетній основі. Я не заперечую, що після війни можуть бути якісь братські могили російських солдат, яких ми будемо десятиліття знаходити по полях і по посадках. Це очевидно. Таких людей буде багато. І такі цвинтарі, ймовірно, будуть, але вони будуть створені у спеціально визначених місцях, де ми вирішимо, а не там, де вирішували їхні російські чи українські родичі», — каже він.
А щоб прецедент Домоткані не повторився, історик пропонує народним депутатам внести конкретну зміну до закону.
«Найлогічніше, щоб народні депутати просто одним реченням чи пів реченням у відповідному законі про поховальну справу, наприклад, написали, крім вояків або крім військовослужбовців, крім державних діячів держави-агресора», — зазначив військовослужбовець.
За коментарем ми звернулись до голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва, одного з ініціаторів та авторів Закону України «Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу».
«Ситуація, яка виникла, вона дуже непроста. І я боюсь, що це не остання така ситуація, з урахуванням того, скільки громадян України були мобілізовані в першу чергу на територіях тимчасово окупованих Донецько-Луганською області, з території тимчасово окупованого Криму. Це може бути не остання така ситуація. Але ми тут маємо скоріше думати не про світське урегулювання цих питань, а відповідати на ці питання з точки зору християнської моралі. Це питання про прощення, людини вже немає і судити її не нам. Відмовляти в праві батьків поховати свою дитину поруч з ними, я не думаю, що ми в праві, щоб це за людина не була. Я вважаю, що українська нація мудра, достатньо для того, щоб дати останній спокій і людям, які стали на бік зла і темряви, навіть і в цій війні. Я не думаю, що це потребує законодавчого регулювання», — сказав він.
Він навів такі історичні приклади.
«У нас лежать поляки, які воювали проти незалежності Західноукраїнської народної республіки. І що, ми їх викидаємо, їх рештки викидаємо, складаємо в коробки і кажемо Польщі — забирайте їх? У нас лежать червоні окупанти, багато з яких були українцями, насправді, про це ж не слід забувати. У нас лежать нацистські, німецькі окупанти. Різні люди знайшли вічний спокій в землі, яку вони приходили загарбати. У нас досі на території Києво-Печерської лаври лежить прем'єр-міністр Російської імперії Петро Столипін. Петро Столипін, який чорносотенець взагалі був, за своїми переконаннями, що, власне, означає фашист, бо фашизм, він, зокрема, проріс з чорносотенного спадку російських іммігрантів в Європі. Абсолютний переконаний ворог всього українського, не визнавав ні української мови, ні української культури, ні української ідентичності, боровся з ним на посту перем'єр-міністра, лежить в Києво-Печерській лаврі. Ми що з ними зробили? Ми дістали їхні кістки, ми їх викинули десь? Ми будемо карати мертвих? Чи ми якось будемо маркувати мертвих, робити гетто для покійників? Я вважаю, це не наш, не український шлях», — сказав Потураєв.
Тим часом у селі Домоткань на могилі громадянина РФ Оленченка батьки вже встановили камеру відеоспостереження. Вони бояться, що поховання можуть пошкодити, зазначала мати чоловіка Марія.
«У коментарях, я бачу, люди пишуть, і туалет встановити, і всяку іншу дурість. Не треба, звичайно, цього робити. Просто треба забрати ці кістки і віддати росіянам. Це їхні кістки їхнього героя, їхнього вояки», — каже Вахтанг Кіпіані.
Микита Потураєв також засуджує вандалізм й нагадує, що в Україні фіксували випадки пошкодження польських поховань.
«Ми намагаємося від того відійти і захищаємо ті поховання, так само як захищаємо поховання українських борців за незалежність. І це ознака дорослішання», — зазначив він.
В Україні наруга над могилою є кримінальним правопорушенням, незалежно від того, хто в ній похований, зазначає адвокат. Водночас чинне законодавство не містить прямої заборони ховати громадян Росії на території України, а випадок у Домоткані порушив питання про можливі зміни до правил поховання військовослужбовців РФ.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро