З 22 липня в Богинівській громаді на Дніпропетровщині оголосили примусову евакуацію родин із дітьми з десяти сіл: Богинівка, Богдано-Вербки, Шевченка, Сонцеве, Нововербське, Зелений Гай, Олександрівка, Хороше, Коханівка та Старий Колодязь. За інформацією ОВА, за 30 днів із цих населених пунктів мають виїхати 222 родини, в яких виховують 364 дітей. Евакуацію запровадили, зокрема, внаслідок російської атаки КАБами по селу Шевченка 2 липня, де загинула семирічна дівчинка, а її сестра, батько, бабуся та дідусь були поранені.
Чи допомагають родинам з дітьми представники влади та чи хочуть неповнолітні переїжджати зі своїх домівок — кореспонденти Суспільного вирушили у прифронтові села, щоб поспілкуватися з місцевими жителями.
Шевченка
Надія з дітьми виїхала з села Шевченка на початку серпня. Родина оселилася у Павлограді. Додому повернулися, щоб відсвяткувати день народження доньки.
Жінка розповіла: жертвами атаки 2 липня стала сім'я її знайомих. За її словами, у момент удару загибла дівчинка разом із сестричкою бавилися надворі.
«Ми думали, що то літак, і всі так думали. А воно прилетіло, не літак. Ми вдома були, в дворі сиділи. А у знайомих, ото ж де дитинка загинула, якраз дітки у басейні купались. Одна дівчина нічого, а другу… Ми були на похованні. Там немає на що дивитися. Перев'язана, перемотана...» — пригадала Надія.
Вона прожила у Шевченка 13 років. Каже: зважитися на евакуацію було складно. Проте її донька Маргарита розповіла журналістам, що хотіла цього, адже нині всі її друзі виїхали.
«ВПО платять 8000. Навіть не вистачає і за комунальні заплатити, за квартиру. Тому що ціни страшні. Ми знайшли однокімнатну в Павлограді за 8000 по знайомству. А якщо звичайні, то 9-10 тисяч. А куди людям діватися? Ну, піду я прибиральницею за 5000. Та ну, я краще на шахту піду. Я взяла мінімальне, лише речі. Якщо що, приїдемо, візьмемо те, що треба. Тарілки, ложки взяли, каструлю взяли — і вистачить. Не тронуть вони наше село», — зазначила Надія.
Богинівка
За даними мапи DeepState, від села Богинівка, центру громади, до лінії фронту — 48 кілометрів. Як розповіли місцеві, війська РФ по населеному пункту не били. Однак, попри оголошення евакуації та обстріли сусідніх сіл, тут досі живуть діти ледь не на кожній вулиці.
«Приїжджали, казали за евакуацію. Я сказала, що дитина буде виїжджати, я — ні. Ну, ви самі розумієте, бомжувати, скільки зламаних доль. Вона поїде до братів у Дніпро. В мене вдома господарство, собаки. Я їх не можу кинути», — зазначила мешканка Богинівки Марина.
«Що життя приготує, то і буде чекати. Я нічого не можу вирішувати. За братами я сумую, але виїжджати звідси через війну не хочу. Це складне рішення і складні зміни. Я тут виросла і покидати все через те, що війна почалася, це тяжко морально. Страшно, що мама залишиться. Наприклад, коли лягаєш спати, то чуєш, що літають. Ну, звісно, страшно. Але нічого ти зробити не можеш, бо ти звичайна людина», — додала донька Марини Ангеліна.
А Ксенія із сином переїхали до Богинівки із Шахтарського, коли там оголосили евакуацію дітей. Батьки жінки живуть у селі Шевченка, розповіла вона. Внаслідок однієї з атак у їхньому будинку повилітали вікна.
«Вони поки ще залишаються там жити. А нам так, нам треба поїхати. По селу дітей зараз багатенько. Тут діти живуть, і там трошки далі діти. Це по нашій вулиці. Якщо сильні звуки чи літак пролетить — син боїться, кричить, до мене біжить одразу. Мені не дуже хочеться їхати. Тут своє, тут і повітря інше. Я чула, що Павлоград пропонують для евакуації і Одесу», — сказала Ксенія.
Коханівка
За сім кілометрів від Коханівки війська РФ вже обстрілюють населені пункти керованими авіабомбами. До самої ж лінії розмежування звідти — 47 кілометрів. За словами місцевих, після оголошення евакуації з населеного пункту виїхало лише кілька родин із дітьми. Сусіднє село росіяни атакують «шахедами», а над самою Коханівкою скидають з них FPV-дрони.
«У мене четверо дітей — 3, 8, 14 і 16 років. Приїхали, дали мені листівку з номером "Проліски": евакуація, дзвоніть, виїжджайте. На цьому все закінчилося. Ніхто не допомагає. Немає житла. Складно, тому що треба платити за оренду. Ми дивимося, щоб були газ, світло, вода — 15-20 тисяч без комунальних. Це Вінницька, Черкаська області. Платити треба перший місяць, другий місяць і ще й ріелтору. Це більш як 40 тисяч виходить. Ну, на перший час вистачить. А далі? Треба працювати», — розповіла жителька Коханівки Світлана.
Вона додала: не планують брати з собою нічого, крім необхідних речей і кішки, адже щоб найняти авто для переїзду треба ще мінімум 40 тисяч гривень.
Світлана зазначила: її діти не хочуть виїжджати. Та й вона сама не розуміє, чому в громаді оголосили евакуацію.
«Навіть щоб так були у нас прильоти, то ні. Може, в Хорошому, там уже пару разів було таке. У нас такого немає. Пролітає, так. Все пролітає: ракети, КАБи, "шахеди", FPV вже є», — розповіла Світлана.
«Просто не хочеться виїжджать звідси. Хочеться в хаті жити своїй. Можна будиночок на дереві зробити. Він побудований вже. Можна в ліс сходити, походити по селу можна, покататися. Ми з друзями кладочку робимо, майже закінчили, щоб рибалити, там риба плаває, линки», — додав восьмирічний син Світлани Максим.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро