Оновлено: 1 жовтня 2026 року суд у Львові оголосив вирок студенту з Дніпра Вʼячеславу Зінченку — довічне увʼязнення за убивство Ірини Фаріон. Сам Зінченко заперечував свою вину, його остання адвокатка називала справу сфальсифікованою. Прокуратура та потерпіла сторона просили про довічне позбавлення волі. Під час зачитування вироку суддя наголосив, що обвинуваченому неодноразово пропонували виступити під час дебатів, але він щоразу відмовлявся через відсутність узгодження позиції з захисниками.
За версією слідства, мотивом могла стати особиста неприязнь через її позицію щодо російської мови та російськомовних українців. Сам Вʼячеслав Зінченко провину не визнає. У травні його батько, військовий з Дніпра Федір Зінченко, в ексклюзивному інтерв'ю Суспільному розповів свою версію подій. Чоловік переконаний: син невинний, а справа сфабрикована.
Щоб поговорити з батьком обвинуваченого, Суспільне вирушило на північний напрямок фронту, де зараз служить Федір Зінченко.
Чому він не вірить у провину сина, що каже про докази у справі, чому вважає, що слідство помилилось, а також чому заявляє, що жертва у цій справі не лише Ірина Фаріон, а і його син — в ексклюзивному інтерв'ю Суспільному батько обвинуваченого вперше детально пояснив свою версію справи.
Чи могла у Вʼячеслава бути особиста неприязнь до Ірини Фаріон?
Я, по-перше, дуже не погоджуюсь, що вона боролась за Україну. Особливо методи, якими вона це робила, вони, м'яко кажучи, на мою думку, суперечать 24 статті Конституції. Що вона поділяла людей за мовною ознакою, що прямо заборонено. Це моя особиста думка, у кожного своя правда.
Ніколи в нашій родині це прізвище не звучало. Тим більше, я вже потім, коли сина заарештували за підозрою у її вбивстві, передивився про неї, перечитав, за що вона власне боролась. Я не розумію, як це — боротись за українську мову. Хто їй заважав, у чому боротьба полягала? Обливати брудом людей, які не володіють українською мовою, — так українська мова не розповсюджується.
Чи знав син до цього Ірину Фаріон та як ставились до неї у родині?
Ми в родині не знали, хто така Ірина Фаріон і які в неї були досягнення. Уже потім я передивився матеріали про неї, і мене дуже дивує така постать і її методи боротьби. Тобто якщо людина не володіє українською мовою, то їй, навпаки, треба допомогти створити умови якось, а не розповідати, що її онук Дмитрик своїм кулачком привчає української мови якогось переселенця з Донбасу.
Чи не думаєте, що це були фрази вирвані з контексту?
Ні. Це конкретний ролик, записаний на львівському каналі. Треба трошки думати, що можна казати, а що — ні.
Тим більше і я, і дружина маємо педагогічні освіти. Такими методами результату не досягти.
Позиція Федора Зінченка щодо російської мови
Право людини — обирати мову, якою вона спілкується, якщо вона не на державній службі. До речі, ми в родині спілкуємося російською мовою, як і саме місто Дніпро. Сядьте в маршрутку, вийдіть на вулицю, у торговельний центр — послухайте, якою мовою спілкуються люди. У цьому немає якоїсь антиукраїнської позиції.
У мене зараз пів підрозділу — російськомовні. То що їх вигнати з армії? Дві людини взагалі не володіють українською мовою. Вони не можуть навіть сказати українське слово. Що, їх розстріляти?
Про службу та ідеали
Зараз Федір Зінченко заступник командира роти однієї з бригад.
Як змінилось ваше життя із затриманням сина?
Катастрофічно змінилося. Ті ідеали, заради яких йшов в військкомат, вони зруйнувалися. І єдине, що мене тримає, — це доля сина. Крім мене, йому ніхто не допоможе. Тому мене тримає тільки це.
А які ідеали, можете трохи детальніше про це?
Я побачив, що геть не працює Конституція, геть не працює закон. Поліцейські просто творять безчинство. А я хочу — ви питали мене про мої ідеали — щоб поліція так не робила. Щоб спочатку знайшли докази, а потім оголошували людину в чомусь винною.
Хлопці з мого підрозділу постійно мені кажуть: «Олександровичу, а що ти тут ще робиш?». Може, це буде дуже дивно, але захищаю Батьківщину. Чим я допоможу Славці, якщо я піду в СЗЧ? Чим я допоможу? Нічим. А те, що я служу, його це дуже надихає. Це йому дає силу внутрішню.
Чи припускаєте, що ви могли щось пропустити, чогось не знати — і це міг бути він?
Та кількість брехні, яка вилізла під час цього процесу з боку сторони обвинувачення, і з боку, зокрема, найвищого керівництва МВС, тільки підтверджує, що він невинен і що в них нічого немає. Що вони, як кажуть, намагаються грати на непрямих доказах. Тобто все, що вони мають, — це непрямі докази. Єдина правдива річ, яка є в обвинуваченнях — це те, що він був у Львові. Але ніхто й не заперечує, що він був у Львові.
Що ви відчули, коли дізналися про затримання вашого сина за підозрою у вбивстві Ірини Фаріон?
По-перше, був шок — десь хвилин 10-15. Потім я оговтався і зрозумів, що треба запускати юридичний процес, шукати адвоката. Тому що дружина... На неї був дуже великий психологічний тиск боку поліції, вона, скажімо так, втратила той спокій, який був потрібен у цей час. І я навіть телефонував з Донеччини на 102 у Дніпро, щоб прислали наряд поліції, щоб він розібрався, хто в мене вдома що робить. Виїхав наряд поліції, потім мені передзвонили і сказали, що справа дуже серйозна.
Що розповів про сина Вʼячеслава
Я одразу зрозумів, що якась невідповідність, якась підстава. Він хотів сам піти у військо. Навіть був певний час головою осередку молодіжного крила «Правого сектору» у Дніпрі. Це було у 2022 році.
Коли почалася війна, його хрещена мати виїжджала — через два чи три дні у Швейцарію. Вона дзвонила, дружині і Славкові казала: «Збирайтесь, поїдемо, в мене є куди виїхати». А Славко сказав, що він нікуди не поїде.
Це його особисте переконання було — що з ворогом треба боротися. І навіть я після цього перестав вагатися і пішов у військкомат. Я довго думав: іти чи не йти. Але коли побачив позицію сина, зрозумів, що інакше я йому в очі не зможу дивитися.
Що В'ячеслав робив у Львові?
Вам краще задати це питання йому. Тому що я трошки був на фронті. Він питав: «Можна я поїду туди, я їду туди». Ну... хай їде. Ми об'їздили до війни з дружиною всю країну — із сходу на захід, з півночі на південь. Багато подорожували.
Ви не знаєте, що саме він там робив? Можливо, пояснював дружині?
Розумієте, ми не так багато спілкувалися. Я перебуваю в тих місцях, де зв'язок не завжди є. І не завжди я біля Starlink, щоб бути на зв'язку. Ми говорили короткими фразами: «Привіт, я поїду туди». — Можна?« — "Можна". — "Я поїду туди". — "Будь ласка, їдь". Вже він дорослий, 18 років. Я думаю, він сам здатний визначитись щодо своїх дій
Але ж, мабуть, адвокатам він пояснював, що робив у Львові. Тобто ви не знаєте взагалі, що він там робив?
Ну гаразд, я вам загально скажу. Байдикував. Така відповідь вас влаштує? Байдикував.
Він був там сам чи з друзями?
Я не знаю. Він мав поїхати до друзів. Він же раніше у Львові закінчував курси оператора БпЛА. У 2024 році, здається, кінець лютого, початок березня. У нього є сертифікат.
Він хотів йти воювати. Він взагалі сказав: «Я хочу в піхоту». Я сам в піхоті служив. Він казав, що я хочу йти в піхоту. Це саме 2023 рік — це рік штурмів. Я, як його батько, був не в захваті від його рішення. Тоді йому ще навіть 18 не було. Але йти всупереч його бажанням означало б тільки посилити його бажання.
Йому сказали, йди на оператора БпЛА. Він знайшов три школи — у Дніпрі, була в Києві і у Львові. Він десь там по якимось відгукам знайшов, що ця школа краща.
Ви вважаєте, що хлопець, який сидів під підʼїздом Ірини Фаріон, — це не Вʼячеслав?
Я взагалі не впізнаю там сина. Я тренер з фізичної підготовки. До війни хотів стати тренером з фізичної підготовки футболістів. Я особисто займався кілька років фізичною підготовкою Славка. Тут можете звернути увагу: той, хто сидить, в нього такі гострі, худі плечі. І Славко — у нього розвинені трапецієподібні, дельтоподібні, грудні м'язи. Це зовсім різні люди. Він схожий.
Зверніть увагу, до речі, те відео, що надає сторона звинувачення, де він йде по Львову в футболці. Подивіться: у нього розгорнута грудна клітина, грудний м'яз розвинений, плечі, дельтоподібний м'яз розвинений. Шия.. у нього тверда постать. І той, хто сидить, — такий, як ми кажемо, дрищ.
Коли вам показали це відео й фото, у вас не виникло думки, що, можливо, це він?
У мене не виникло. Коли я подивився ті фото, відео, які показує сторона обвинувачення, то я лише зайвий раз впевнився, що це не він. У нас не було культу зброї. Де 18-річний хлопець мав навчитися поводитися зі зброєю? У нас культу зброї не було. У нас нема навіть знайомих, які мають зброю чи дозвіл на її носіння. Щоб з пістолета вбити людину, треба мати певні навички.
Я з ним лише один раз бачився — коли був у відпустці у 2025 році. Це була єдина зустріч з моменту затримання.
Чи питали ви у нього, а що ти там робив? А чи це ти?
Ні, я про це не питав. Моє завдання — щоб він вижив в тих умовах, у яких зараз перебуває. І щоб він зміг витримати той тиск, якого, на мою думку, зазнає з боку сторони обвинувачення.
Я питав, як він живе, що робить. Ну і пояснював, що йому треба самому захищати себе.
Багато чого з'явилося в його телефоні після того, як телефон вилучили. Чому прокурор вистрибував зі штанів, коли Славко в суді сказав: «Давайте я увімкну комп'ютер і телефон, і покажу, що ці файли закачані після мого затримання»? Він кричав, цього не можна робити, бо він знищить докази. Всі побачать, що файли закачані після затримання.
Думка Федора Зінченка щодо «російського сліду»
Славка ж представляють як одинака. У сторони обвинувачення провалилась спроба прив'язати його до впливу російської агентури. Ну, провалилося, немає цього. «Російський слід», бо вони дивилися той канал, який йому інкримінують, що він був на нього підписаний. Той канал висвітлював підпали на російській території військкоматів РФ. Де тут російська пропаганда?
Чи міг у сина бути мотив?
Покажіть, де він взяв цю ідеологію, якщо він футболом весь час займався. Де він тою ідеологією просякнув? Розумієте, у цьому віці треба якийсь наставник, який його буде до цього вести.
А сторона обвинувачення все підводить так, ніби він зранку пив кефір і сказав: «Що сьогодні кефір поганий, піду, мабуть, вбʼю Фаріон». Ось так сторона обвинувачення представляє «особисту неприязнь». Вже з «російським слідом», вибачайте, не вийшло. І вирішили, що їм можна нічого не робити, на фоні особистої неприязні. Де мотив? Де знаряддя вбивства? Де він його взяв? У кого? Куди він його подів?
Лунала фраза, що В'ячеслав нібито називав себе «санітаром суспільства». Звідки це?
Це медійно лунало. В обвинувальному акті такого немає.
Сторона обвинувачення хоче представити Славка уособленням всесвітнього зла. Інакше що вони можуть сказати? Чому він сидить майже два роки? Свідків злочину нема, знаряддя вбивства немає. Експертизи викликають певні питання. Просто при цій владі ми не можемо зробити незалежну експертизу.
Відмовляються люди. Експерти залякані. Або нам прямо так і кажуть, ми це не будемо робити, тому що нам тут працювати.
А які саме експертизи?
Портретна, одорологічна. Портретна взагалі цікава. Ви не цікавились, хто робив портретну експертизу? Її робив експерт з Житомира. Хоча у львівській відповідній установі є вісім чи дев'ять експертів, у яких є ліцензія на проведення портретної експертизи. Вони відмовились, бо фото, яке є, воно не відповідає вимогам проведення портретної експертизи.
У нас також є рецензія на експертизу, що неможливо по тому фото зробити, у них є там певні вимоги, коли можна зробити рецензію, а по тому фото, що є, там капелюх закриває все.
Є тільки купа фотографій з людиною, яка нібито схожа на Славка. Але це ж треба кожне фото перевіряти експертизою, яка б підтвердила, що це дійсно Славко. Портретна експертиза тільки за одним фото, яку зробила мешканка двору, нібито на мобільний телефон.
Чому Вʼячеслав за 10 днів у Львові змінив три квартири?
Так, він орендував три, але не одночасно, а послідовно. Коли ти приїжджаєш у таке місто, як Львів, з житлом великі проблеми. Він прийшов і сказали, що ця квартира вільна до 15-го числа. Потім 15-го пішов на іншу квартиру. Сказали, що ця, заброньована вже іншим орендарем, з 19-го липня. Він пішов тоді на третю квартиру. Він не був в них одночасно.
А сторона обвинувачення, зокрема пан Клименко, найвидатніший поліцейський сучасності, представляє це як маскування. Але яке це маскування, коли людина приходить, називає себе власним ім'ям, надає свій паспорт, плата зі своєї картки, надає свій власний номер телефону.
Він усюди показував: «Я Славко Зінченко, ось мій паспорт, ось мій телефон, ось я з картки плачу». Квиток купував, посилку надсилав на себе. От ще сторона обвинувачення акцентує, що він відправив посилку. Всі туристи так роблять.
Потім гаразд, якщо припустити — приїхав, скоїв вбивство, і... приїхав в Дніпро, і знову не ховається. При чому батько його служить в Торецьку... приїдь до батька і він тебе сховає. Та й ніякий поліціянт не дістане. Сховати його можливість була... Я б його сховав до кінця війни.
Але він приїжджає до Дніпра, живе звичайним життям: йде в спортивний клуб, бере черговий абонемент, йде в автошколу, домовляється, що на початку серпня він піде отримувати на курси водіння. Це поведінка людини, яка скоїла вбивство, яку розшукують? А він так спокійно ходить.
Про одорологічну експертизу та детектор брехні
Окрім портретної експертизи, одна з ключових у справі — одорологічнаВид криміналістичного дослідження, який виявляє, фіксує та ідентифікує людину за її унікальним запаховим слідом. або експертиза запаху. За її висновком, запахові сліди з поверхні лави у дворі, де сидів убивця на 99,9% збіглися з особистими зразками Вʼячеслава. Ці висновки, як і детектора брехні, який Зінченко не проходив, батько називає субʼєктивними.
Донька Ірини Фаріон вимагала, щоб Вʼячеслава перевірили на детекторі брехні. Чому?
Тому що одорологія і детектор брехні — це речі, де зрештою виходить суб'єктивне судження. В одорології там експерт з собакою заходить, кінолог. Відповідно, кінолог може керувати собакою так, як потрібно. Крім того зі сторони захисту є певні процедурні заперечення.
Детектор брехні — це ж взагалі суб'єктивне судження тої людини, яка проводить. Тому вони і вимагали ці дві речі.
Але чому В'ячеслав нічого не розповідає?
Тому що ще не дійшли до дебатів. Коли йому нададуть слово, він тоді все розповість. Є певна процедура у судовому розгляді справи по суті.
Стороні обвинувачення на сьогоднішній день крім підроблених експертиз нема що дати. Де знаряддя вбивства? Де свідки? Це спальний район, убивство сталося в 19:22. Це липень, всі виходять гуляти, повний двір. У цей час має бути повний мікрорайон людей. І немає жодного свідка.
Ми нарахували з адвокатами 7 чи 8 камер, тільки по тій траєкторії руху, як рухався той «ряжений клоун». І жодна камера чомусь не працювала, то як? У мене тільки одне пояснення — усім цим хтось керував. Співпадіння? Не думаю.
Чому ви так вважаєте?
Стоїть пан Клименко, я думаю, за всім. Тому що він побіг доповідати президенту, що «ми знайшли вбивцю».
І, до речі, цікавий момент, чому мої ідеали за цю країну зруйнувалися. Суд з обрання запобіжного заходу Славку був 26 липня 2024 року на 15:00 призначений. А за дві години до цього на сайті поліції з'явилася новина, що Національна поліція разом з СБУ розкрили вбивцю. То як? Ще навіть запобіжний захід не обрали, а вже на сайті Національної поліції знайшли вбивцю. То як після цього сподіватись на об'єктивне і неупереджене розслідування?
Чому Вʼячеслав мовчить про деталі, не допомагає слідству і конфліктує з дочкою Ірини Фаріон?
Це за язика? Так красавчик.
У вас до неї немає співчуття?
Яке в мене має бути співчуття до людини, яка моєму сину каже: «Ми добʼємося того, що ти здохнеш в тюрмі». Яке в мене після цього буде співчуття?
Показ язика був же не просто так. Вона спитала: «Ти що, язика проковтнув»? І послухайте, як вона спілкувалася. Що це за вершителька долі? Вона спитала, ти що проковтнув язика? — от він і показав, щоб вона пересвідчилася, що не проковтнув.
Давайте я вам спробую пояснити, щоб ви зрозуміли поведінку 18-річного хлопця, якого затримують. Спецпідрозділ КОРД заламує, з ліжка витягує. На відео видно: він в трусах там стоїть.
Його «пакують» в бусік, їдуть з ним до Львова, з Дніпра — це 12 годин, мабуть. Що ви думаєте, з ним там Імануїла Канта читали? Його пресували. Він потім мені на побачення розповідав, як його пресували дорогою до Львова.
Потім, у камеру до нього підсадили трьох співкамерників. І в обвинувальному акті фігурує, що нібито він зізнався. Так йому спати не давали кілька днів, погрожували. Він в першому своєму листі, передав записку мені. Ось я цитую дослівно. Ми спілкуємося з ним російською.
«Вчора був неприємний епізод з співкамерниками. Знайте, якщо зі мною щось відбувається, я себе не вбивав. Мене можна зламати, але не вбити». 18-річний хлопець це пише своїм батькам. Тому він пройшов через такі преси. Звісно, у нього там був зсув психіки. Він сказав, що його просто пресували в камері, не давали спати, щоб він сказав, що: «Це я вбив».
А що б ви сказали доньці Ірини Фаріон?
Що вона брехуха. Я їй це й сказав. Те, як вона висвітлює після засідань, що ми затягуємо справи.
Наприклад, коли я давав свідчення в суді — здається, це було 26 листопада 2025 року — суддя мене запитав, якою мовою ви спілкуєтесь вдома, в родині. Я відповів: російською. І донька Фаріон вийшла після суду і сказала: «Так про що тут можна розмовляти. Вони спілкуються російською мовою. Тут навіть і доказів не треба, він її вбив».
Про адвокатів, які захищають Вʼячеслава та групу підтримки обвинуваченого
На адвокатів здійснюється великий тиск. Просто не уявляєте — їх позбавляють ліцензій.
У тих адвокатів, які захищали В'ячеслава?
Так, попередніх.
А хто платить за адвокатів?
Платимо і ми, і ще дружина відкрила банку. Але нам банки постійно їх закривають. Чому? Я вважаю це тиск сторони обвинувачення — щоб зробити нам додаткові труднощі, щоб в нас не було можливості найняти адвокатів.
Група підтримки — підтримує, і добре. Вони свого часу зробили з точки зору психологічної дуже добру справу справу — підтримали Славка. Це головне для мене. Те, що вони там не подобаються стороні обвинувачення та доньці Фаріон, — і що тепер?
Вони її атакують?
Словесно. Це правильно. Ви ще не чули, як я її атакував, коли був там.
На ваш погляд, чи не заважає група підтримки процесу?
Ну, все ж з точки зору діалектики все має позитивний, і адресний бік. Може, в чомусь і заважають, не знаю. Коли я був, я не бачив, у чому вони там заважають.
Про судовий розгляд
Судовий розгляд у справі підходить до фіналу, розпочалися дебати. Прокурори озвучили докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Позицію захисту заслухати не змогли, дебати переносяться. Спочатку через вихід з голодування Вʼячеслава Зінченка. Він попросив перерву через погане самопочуття. Потім — заявив про відмову від адвокатів, які захищали його раніше. Затягуванням процесу Федір Зінченко це не вважає.
А що він відтягує? Якби в нього був цілодобовий домашній арешт, тоді б можна було сказати про В'ячеслава. А він сидить в тому закладі, в якому і залишиться після винесення вироку. В чому його сенс затягування йому в даному випадку?
Який вирок очікуєте?
Я знаю, що суд визнає його винним за цієї влади. Суд першої інстанції точно визнає. Навіть не сумніваюсь. Ну, тому що зараз Конституція просто розтоптана. Комусь можна все — і за це нічого не буває. А комусь не можна перейти дорогу на червоне світло.
Що я буду робити? Буде апеляція, буде і Верховний суд, і ЄСПЛЄвропейський суд з прав людини. Я налаштований на довгу боротьбу.
Моя задача, як батька — надихнути його боротися за правду, за свою свободу.
Як ставиться до самого факту вбивства Ірини Фаріон
Я вже більше трьох років на війні. Вбивство для нас — звична річ. Я байдужий до вбивства.
На війні людина звикає до вбивства. Це робота така. Коли ви чуєте, що «знищили ворога», то як ви думаєте, — з ним сходили в кіно? Чи його вбили?
Я ж кажу: війна виснажує. Усередині я порожній.
Думка Федора Зінченка про те, хто міг вбити Ірину Фаріон і кому це було вигідно
Я не знаю, чому цей «щасливий» квиток витягнув мій син. Можливо, він просто візуально на когось схожий. У мене тільки одне пояснення. Опинився не в тому місці й не у той час.
Думаю, це про політику. Можливо, навіть намагалися громадянську війну розіграти. Бо так як акцентує сама донька Фаріон те, що ми російськомовна родина, то замовники цього дійства ставили задачу саме зіткнути російськомовних і україномовних.
Ну, шукай того, кому вигідно. Яка вигода Славкові? У 18 років отримати довічне ув'язнення. У чому для нього тут вигода?
Попереду в судовому процесі — свідчення самого Вʼячеслава Зінченка та оголошення вироку. Раніше він публічно не озвучував власну версію подій і не оцінював зібрані у справі докази. У разі визнання винним йому загрожує довічне ув'язнення.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро