Село Кошове розташоване на межі Дніпропетровської та Херсонської областей. На початку повномасштабного вторгнення на вулицях населеного пункту велись активні бої, розповідає місцева мешканка Любов. Ще тоді з села виїхали майже всі люди. Залишилось три родини.
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з місцевою мешканкою, та дізналися, як зараз живуть жителі села.
Місцева жителька Любов Іщенко розповідає, до повномасштабного вторгнення у селі жило 20 родин. Зараз, каже, людям немає куди повертатись.
"Пенсіонери тут були в основному. Бо роботи тут нема, молодь тікає в місто. Люди жили, тримали господарство, хтось корів, кізоньок, свинок. А прийшла війна і люди повиїжджали. Нема куди людям вертатись. У людей побиті хати. Який пенсіонер приїде і за які кошти він буде все відновлювати", — каже вона.
Жінка розповідає, нині заселені чотири будинки.
"Там сусіди — двоє, дядько і племінник. Тут ми живемо нас двоє, і дочка з дітьми, коли не в школі, то приїжають. І тут сусіди живуть чоловік, жінка, дитина. Ой давно, дуже давно ще до війни. Коли війна почалася я виїджала чоловік не виїжджав, бо тут були бойові дії, трохи нам було", — розповіла жінка.
Каже, російські війська зайшли до села в березні 2022 року.
"Вони прийшли із-за городів он звідти і у нас з дворів йшов бій. Хлопці стріляли. Ми сиділи у погребі, а наші хлопці відстрілювались. Тут був жах, я виїджала з села дякуючи людям, які приїджали за своїми рідними, то я виїджала з мамою, якій було 85 років на той час, і з під обстрілів ми тікали", — згадує жінка.
Розповідає, під час обстрілів ховалися у підвалі.
"Ось тут мій чоловік кочував. Осьо наш погріб. Тут був наш бункер, отут ми ховалися. Стелили, нанесли ото так. Влітку, коли "шахеди" літали, висіли над хатою, то я внуків сюди заганяла, ховали, хто знає, де він упаде", — каже Любов.
Любов зазначає, спочатку було страшно, потім, каже, звикли.
"Якщо десь щось жужить гупає то вже не звертаєш уваги. До нас чутно, бо навпростець не так сильно далеко. Чутно Берислав, Нікополь, Херсонщину нам чутно, коли їх обстрілюють сильно, то нам добре чутно. А як десь тут, то що, доброго ранку і все, а що робити? Ідеш далі", — розповідає жителька села.
У населеному пункті з інфраструктури немає нічого, каже Любов. Розповідає, єдиний магазин зачинився вже давно, ще до повномасштабного вторгнення.
"Їдемо туди Дачне, Широке, Шестерня на Херсонщину у Високопілля їздимо. У нас тут нема нічого. Раніше сюди ходила маршрутка як положено. Потім людей же нема, їздити нема кому. Тому він їздить так, там висить його номер, якщо комусь потрібно поїхати, ми телефонуємо, то він приїжджає без проблеми. Це в середу і неділю", — каже жінка.
На роботу, каже жінка, їздити далеко. Тому родина займається господарством.
"До війни ми не тримали не свиней, не корів нічого. Були качки, гуси, кури. А тепер займаємся, придбали корів і ото так живем", — зазначила вона.
Любов каже, виїздити з села не планують, бо тут мають житло. І роботу деінде, знайти нелегко, розповіла жінка.
Авторка — Антоніна Чуйко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро