Навіть через майже три роки після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну такі теми, як війна та життя у вигнанні, все ще резонують у творчості молодих українських художників.
Зараз художники представляють свої історії на виставці в Празі під назвою "Свобода всупереч". Про це повідомляє Česká televize.
Суспільне щодня обирає найцікавіші новини європейських мовників — учасників проєкту Eurovision News та партнерів European Perspective. Переклади публікуються із застосуванням штучного інтелекту.
Нескінченне очікування на вокзалі та довгі подорожі потягом у невідомість. Так Анна Бантюк згадує від'їзд із батьківщини у своїх картинах.
Вона виросла в Харкові й уже майже три роки навчається в Академії образотворчих мистецтв у Празі. Відвідує майстерню Аліси Нікітіної, яка сама походить з України, проте вже понад двадцять років живе в Чехії.
"Нам, їм і мені, довелося долати різну систему викладання, адже українська художня освіта дуже ремісничо-орієнтована", — пояснює Нікітіна, керівниця студії рисунку.
"В Україні підхід набагато більш академічний, тут, з іншого боку, студенту дають більше свободи", — пояснює Бантюк.
Живопис — це терапія для учнів української художньої школи та дітей біженців (чеською мовою)
Від початку війни до АХУ (Академії образотворчого мистецтва) приїхали ще чотирнадцять студентів з країни, на яку напала Росія. Вони не лише проєктують свій досвід у картинах, а й розповідають про нього у коміксі "Коли це почалося".
Історії засновані, наприклад, на щоденникових записах.
"Перший тиждень, звичайно, був важким. Сигналу не було, електрики не було. Але потім у рутині, коли нічого не було, я знайшов ідилію", — розповідає Георгій Рублик, студент-живописець Академії образотворчого мистецтва.
Ідилічно виглядають і його глечики на виставці в лабораторії "Артист". Саме такі він часто спостерігав, коли переховувався в селі під час окупації.
"Я запитував, чи є у цих спогадів термін придатності, чи можна їм довіряти", — розповідає Рублик.
Інші українські митці дають голос найменшим — дітям. "О п'ятій ранку прийшов батько, розбудив нас і сказав: «Збирайте речі, війна почалася. Максимум — взуття»", — згадує один із дітей у короткометражному фільмі "Подорож — сліди історій".
За майже три роки, що триває повномасштабне російське вторгнення в Україну, діти вже давно виросли зі своїх черевиків.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media