У цьому матеріалі Суспільне Культура згадує про значущість ДніпроГЕС через чотири українських фільми, що розповідають про історію станції.
Одинадцятий (1928), реж. Дзиґа Вертов
Документальна стрічка, змонтована з кадрів радянської кінохроніки двадцятих років. Фільм присвячено успіхам першої п'ятирічки та розповідає про будівництво соціалізму в Україні, фокусуючись на одинадцятому році радянської влади — періоді індустріалізації, зведення ДніпроГЕСу та інших гігантів радянської індустрії. Це перший фільм, знятий Вертовим в Україні.
"«Одинадцятий» — перший експеримент Вертова на шляху реалізації його програми винайдення відокремленої від мови театру та літератури специфічної мови кіно, в якій камера безпосередньо фіксує сиру матерію життя; програми, що вповні була реалізована Вертовим у його наступному українському фільмі «Людина з кіноапаратом» (1929)", — зазначено на сайті-енциклопедії ВУФКУ, розробленої Довженко-Центром.
Через назву фільму режисер Дзиґа Вертов спеціально закцентував на некруглому числі — це не про святковість чи важливий ювілей, а про важку роботу. Невпинне, загальне будівництво нової, соціалістичної дійсності України.
Під час прем'єри фільму в Москві у лютому 1928 року Дзиґа Вертов сказав:
Фільм "Одинадцятий" написаний безпосередньо кіноапаратом, не за сценарієм. Кіноапарат замінює перо сценариста.
За словами режисера "Одинадцятий" написаний трьома кіномовами:
- чистою кіномовою;
- документальною мовою — мовою фактів;
- соціалістичною мовою.
Іван (1932), реж. Олександр Довженко
Кінопоема Олександра Довженка, що описує залучення сільського хлопця Івана до будівництва ДніпроГЕСу.
Іван — завзятий і працьовитий, проте йому бракує освіти, та й його батько — знаний прогульник і ледар, зневажає прагнення сина приєднатися до спільного соціалістичного будівництва, влитися в ряди передовиків і комсомольців.
На сайті Довженко-Центру наголошують, що цей фільм став першим звуковим кіно, у якому Довженко експериментує не тільки з зображенням, а й уже зі звуком.
"Народний спів монтується з заводськими гудками, скреготом і гуркотом техніки, ліричні кадри потоків Дніпровських вод змінюються гігантськими металевими конструкціями. На екрані – двобій учасників першої п’ятирічки з природою, в результаті якого народиться ДніпроГЕС", — йдеться на сайті Довженко-Центру.
У свою чергу Довженко сформулював концепцію свого фільму наступним чином:
“Маленький сюжет, сюжет простий, без особливих вишуканих колізій і героїв я беру навмисне. Власне кажучи, і сам Іван не є тим, що зветься «вєдущим героєм» фільма. Навпаки, його ведуть, йому вказують на його помилки, його переводять у механічний цех і сажають у школу. Його веде пролетаріят… […] Тому, основну увагу у фільмові я приділяю тому соціальному фону, на якому спотикається й нарешті стає на ноги Іван. У цьому плані, поскільки справа йде про ліквідацію селянських ознак, приділяю немало місця «селюкам» на виробництві. Мені хочеться показати всі впливи, що діють на Івана”.
Фільм "Іван" був розкритикований у Радянському Союзі за неякісне виконання та применшене значення персонажів порівняно з машинами. Разом з тим він посприяв зближенню Довженка зі Сталіним і подальшій успішній кар'єрі режисера.
Штурмові ночі (1931), реж. Іван Кавалерідзе
Німа стрічка про "соціалістичне будівництво" 1920-х – початку 1930-х років, зведення двох промислових гігантів першої п'ятирічки: Дніпровської ГЕС та Харківського тракторного заводу, зроблена в жанрі кіноепопеї.
За сюжетом та жанром "Штурмові ночі" — це експериментальний художньо-ігровий агітпропфільм про "пригоди" селянина на спорудженні ДніпроГЕСу. У фільмі поєднуються ігрові епізоди з участю акторів із хронікально-документальними уривками.
Режисер стрічки Іван Кавалерідзе тоді уперше створив фільм на сучасному матеріалі. Однак фільм розкритикували й заборонили за фетишизацію стихійності, формалістичні помилки та підміну класової боротьби "героїчного подолання труднощів".
Вітер з порогів (1930), реж. Арнольд Кордюм
Фільм розповідає про початок будівництва Дніпрогесу у 1927 році й про те, як подальше затоплення дніпровських порогів назавжди змінює давній уклад життя землеробів із прибережних сіл. За сюжетом старий лоцман Остап Ковбань не поспішає миритися з прогресом, проте на його шляху стає рідний син Андрій.
"«Вітер з порогів» – на перший погляд, традиційний агітфільм про боротьбу нового зі старим і переможну ходу радянської індустріалізації. Проте режисера фільму Арнольда Кордюма цікавить не стільки пропагандистський потенціал теми, скільки антигуманістичні наслідки масштабних перетворень. На відміну від «Одинадцятого» Дзиґи Вертова, де будівництво Дніпрогесу показано в масштабах Країни Рад, Кордюм розповідає цю історію, фокусуючись на долі однієї сім'ї", — йдеться на сайті-енциклопедії ВУФКУ.
Сам режисер стрічки Арнольд Кордюм так писав про зйомки фільму (журнал "Кіно", березень 1930 року):
"Пороги Дніпрові — свідки тисячоліть, доживають останні свої дні. Через рік вони вкриються Дніпровими хвилями. Клекіт, що чутно навколо на десятки кілометрів, ущухне. Тихою водою, що заховає навіки пороги, підуть пароплави. А ще за рік біля Хортиці, не менш славної, ніж самі пороги, виросте еклектропалац, що своїми залізобетоновими грудьми переріже шлях Дніпрові, пустить його води в турбіни та дасть соціалістичному будівництву нові сотні тисяч кінських сил електроенергії".
Проте з часом сприйняття цієї роботи Кордюма кардинально змінилося, а режисера звинуватили у "буржуазних поглядах" та "куркульській агітці". У 1933 році Олександр Корнійчук та Іван Юрченко написали статтю "Розгромити націоналізм в кінематографії", де розкритикували стрічку, назвавши її частиною "буржуазно-націоналістичної контрабанди в кінематографії". Особливо рецензентам не сподобалось, що "велична тема Дніпрельстану" була "спотворена" та "применшена" на фоні переживань головного героя — "куркуля-лоцмана".
"Оскаженілу куркульню, яка вигукує «зломите собі шию», «виродки» — представники партії і комсомолу в цьому фільмі умовляють і заспокоюють в той спосіб, що не протестуйте, мовляв, «Дніпрельстан і нашому господарству дасть силу» (цебто куркульському господарству). Далі у фільмі іде все блискуче. Куркульсько-лоцмнаський синок, не слухаючись батька, «вростає» на очах у глядача в соціалізм, питання класової боротьби підміняється звичайним сімейним конфліктом, де син — за, а батько, невідомо чому, — проти".
Матеріал уперше опубліковано 22 березня 2024.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media