Музика завжди дає багато простору для уяви, а її дія на свідомість людини часто здається магічною. Тому музика і надприродне в культурі дуже часто йдуть пліч-о-пліч. Багато артистів і справді надихалися езотеричною літературою та практиками, а комусь приписували звʼязки з демонами, аби дискредитувати їхню творчість.
До Геловіну журналіст Суспільне Культура Вінстон Вон зібрав декілька історій, у яких містика та музика переплітаються якнайтісніше.
Сатанинська паніка
Один з наймасштабніших проявів езотерики у сучасній попкультурі — це «сатанинська паніка» 1980-х. Ця тенденція охопила багато культурних явищ — стурбовані американські батьки бачили сатанинські меседжі та символізм у коміксах, мультфільмах, кіно, музиці та навіть настільних іграх. Наприклад, популярну рольову стратегічну гру «Підземелля та дракони» прирівнювали до окультних ритуалів.
Та все ж чи не найбільше дісталося саме рок-гуртам. Звинувачення доходили до такого рівня абсурду, що рок-музиканти часто виглядали як голос розуму на контрасті з консервативними батьками.
Варто згадати випадок з гуртом AC/DC, коли на інтервʼю їх спитали, чи є їхня назва абревіатурою від слів Anti Christ Devil Child (демонічне дитя антихриста). На це вокаліст гурту Анґус Янґ відповів, що побачив майбутню назву свого гурту на швацькій машинці своєї сестри. «Це просто струм» — сказав Янґ. І справді, абревіатура назви гурту означає alternating current/direct current (змінний струм/постійний струм) та була написана на майже кожному електроприборі, в американських оселях.
Одним з аргументів прихильників теорії про «сатанинську музику» були пісні артистів, увімкнені задом наперед. Стурбовані батьки думали, що якщо платівки рок-гуртів програвати у зворотному порядку, то замість пісень Rolling Stones чи Black Sabbath можна почути сатанинські послання. Пізніше до такої ж логіки вдадуться ті, хто звинувачуватимуть у змовах та окультних практиках поп-зірок 2000-х та 2010-х років.
Реальна містика
Паніку тільки підсилювали образи популярних тоді артистів — такі групи, як Black Sabbath або Judas Priest у своїй естетиці сильно спиралися на елементи містичного, але самі ніяк не були причетними до окультних практик.
Натомість, гурти, які дійсно мали незвичні для більшості вірування та навіть належали до культів, оминули основну хвилю «сатанинської паніки». The Beach Boys, The Mamas & the Papas та інші відомі гурти мали тісні звʼязки з «Сімʼєю» — культом, який очолював серійний вбивця Чарльз Менсон. Члени «Сімʼї» вірили, що Менсон був новим втіленням Ісуса Христа та жили разом у закритій комуні. Серед їхніх цінностей були автономія, вільні романтичні та сексуальні стосунки та експерименти із вживанням наркотичних речовин.
Також «Сімʼя» вірила у «пророцтва» свого лідера щодо майбутньої расової війни, у якій нібито мали б виграти білі. Сам він казав, що до цих роздумів його підштовхнула пісня The Beatles — Helter Skelter. У ній Чарлі бачив приховані заклики до расової війни. Менсон сам був музикантом та підтримував близькі звʼязки з учасниками багатьох популярних музикантів свого часу.
Вбивство вагітної акторки Шерон Тейт та трьох її друзів членами «Сімʼї» стало резонансною справою, а сам Чарльз Менсон став культовою фігурою у історії рок-музики. Але повʼязані з ним гурти майже не зазнали таких репутаційних втрат, на відміну від своїх наступників із 1980-х.
Великий інтерес до окультизму мав соліст психоделічного гурту The Doors Джим Моррісон. Відомо про його інтерес до філософії, який також привів його до праць окультиста Алістера Кроулі, який мав свою релігійну течію під назвою Телема.
Єдиний шлюб Моррісона також був глибоко повʼязаний з езотерикою. Він і журналістка Патрісія Кіннілі не були одружені офіційно, але провели обряд хендфастингу, який у неоязичницьких та вікканських віруваннях є аналогом вінчання.
Втім, причетність Морісона до містичного світу не обурювала консервативну публіку так, як його відкриті погляди на сексуальність та експерименти з психотропними речовинами. Зокрема, цим речам присвячені чисельні пісні The Doors. Наприклад, Break On Through описує стан зміненої свідомості під час вживання ЛСД, а Crystal Ship часто інтерпретують як пісню про алкогольний запій після розставання.
Шоубізнес тримають ілюмінати
Інша хвиля конспірології прокотилася світом вже наприкінці 2000-х та на початку 2010-х. Таблоїди публікували масу матеріалів, які видавали за розслідування. У них вони приписували популярним виконавцям приналежність до ілюмінатів — секретної спілки еліт, яка нібито має владу над усім світом.
Ілюмінати і справді існували — це була спілка, створена в Інгольштадтському університеті професором права Адамом Вейсгауптом. Спілка мала на меті поширення просвітницьких ідей та діяла в опозиції до офіційної влади та церкви.
Оригінальні ілюмінати проіснували усього 9 років, але їхній вплив на культуру став настільки значним, що у причетності до їхньої ложі людей звинувачували вже через понад 200 років після розпуску спілки.
Своєму новому входу у конспірологічний мейнстрим термін «ілюмінати» завдячує книзі «Стережись блідого коня» (англ. Behold a Pale Horse) письменника-конспіролога та колишнього службовця Управління військово-морської розвідки США Мілтона Вільяма Купера. Завдяки цій книзі термін «ілюмінати» здобув найбільшу популярність у сучасній поп-культурі. Репери, які постійно опинялися у центрі скандалів та конфліктів між бандами, часто читали про «ілюмінатів» у своїх треках, маючи на увазі поліцію або членів конкуруючих банд.
В різний час до «Стережись блідого коня» зверталися Prodigy з Mobb Deep (він пізніше поширював ті самі конспірологічні теорії, описані Купером), 2Pac, Suicideboys, Nas, Public Enemy, Devon Hendryx (зараз відомий як Jpegmafia) та Jay-Z.
Останній вклався у сучасний міф про ілюмінатів найбільше — фірмовий жест його лейблу Roc-A-Fella Records сильно нагадує символ «всевидячого ока», який асоціюють з ілюмінатами. У середині-кінці 2000-х лейбл мав великий вплив на тогочасний шоубіз, а тому такі артисти як сам Jay-Z, Бейонсе, Каньє Вест та інші складали з долонь фігуру двокола свого ока.
Зростаюча популярність репу як складової поп-музики та діяльності Roc-A-Fella Records зокрема надихнули і інших артистів на загравання з ілюмінатською символікою. Серед них були Леді Ґаґа, Ріанна, Мадонна, Емінем та майже будь-який інший поп-артист тої епохи. Усі хотіли мати, або хоча б імітувати причетність до репу, адже це був новий популярний жанр, а заголовки з «розслідуваннями» ефективно тримали знаменитостей на слуху.
Проклята студія
Повернімося до Чарльза Менсона. Окрім того, що через нього The Beatles перестали виконувати пісню Helter Skelter наживо, а Мерилін Менсон взяв другу частину свого псевдоніму з його імені, його історія лишила свій відбиток на іншому гурті, який зʼявився через майже 20 років після вбивства «Сімʼєю» акторки Шерон Тейт.
Мова про Nine Inch Nails — свій культовий альбом The Downward Spiral, а також мініальбом Broken вони записали в тому ж самому домі у Лос-Анджелесі, де Шерон жила зі своїм чоловіком, режисером Романом Поланскі, та де її зрештою і вбили члени культу.
Вбивство Шерон Тейт не входило до планів «Сімʼї» з самого початку. Одним з мотивів вторгнення членів культу до будинку вважають помсту Менсона продюсеру Террі Мельчеру, який відмовився допомагати Чарльзу Менсону з його музичною карʼєрою.
Спершу Трент Резнор, фронтмен гурту, навіть не знав, що відбулося у домі, який він орендував разом з гуртом. Приміщення обрали через зручність та інтерʼєр.
Але в інтервʼю Резнор поділився, що присутність потойбічної сили гурт все ж відчував: техніка виходила з ладу «у 20 разів частіше, ніж зазвичай», а вночі учасники чули дивні звуки по всьому дому. Втім, вдень через світло та інтенсивний робочий графік гурт працював там, як у звичайній студії.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media