Колись імʼя Каньє Веста асоціювалося з експериментами у музиці та унікальним творчим баченням. Але нині Каньє є однією з небагатьох насправді закенселених знаменитостей в історії світової попмузики.
Склалася тенденція, коли західні артисти, які втратили актуальність через невдачі у творчості, вирішують поїхати з виступами до Росії, адже через неформальний бойкот країни-агресора російська публіка спрагла до будь-яких закордонних артистів, які готові до неї приїхати. З тих, хто ухвалили рішення поїхати у Росію, аби дати концерт хоч десь: репери Ty Dolla $ign, Busta Rhymes та DaBaby, гурти Onyx, Hollywood Undead та інші. І Каньє Вест не став винятком — нещодавно він оголосив про виступи у Санкт-Петербургу 10 та 11 жовтня. Втім, концертний майданчик, на якому мали пройти виступи, відхрестився від анонсованих концертів.
Як Каньє Вест втратив репутацію настільки, що від нього відмовились Штати, Британія і навіть Росія, — у новому тексті на Суспільне Культура.
Гостросоціальна провокація
Каньє Вест не сильно боявся сказати щось, що могло принести йому репутаційні ризики. До останніх скандалів із ксенофобськими висловлюваннями та візитами у Росію його провокативні вислови робили з нього принципового правдоруба в очах публіки.
Наприклад, під час урагану Катріна восени 2005 року Каньє брав участь у телеконцерті, присвяченому жертвам стихійного лиха. Стоячи разом із канадським актором Майком Маєрсом («Остін Паверс», «Шрек»), він пішов не за сценарієм та у прямому ефірі сказав: «Джорджу Бушу начхати на афроамериканців». Ця заява прозвучала з вуст Веста після довгого монологу про те, наскільки різним є підхід медіа до висвітлення проблем білих американців та афроамериканців, а також до надання допомоги постраждалим сімʼям. Цей інцидент досліджували навіть в академічному середовищі, а сам Джордж Буш молодший в інтерв'ю для CBS назвав цей вислів одним із найогидніших моментів в усьому його президентстві.
Інший, більш відомий інцидент Каньє, за його словами, теж має расовий підтекст. Йдеться про церемонію вручення MTV Video Music Awards у 2009 році, коли Каньє Вест увірвався на сцену і забрав мікрофон у Тейлор Свіфт, переможниці в номінації «Найкращий кліп від виконавиці», аби сказати, що Бейонсе з кліпом Single Ladies, а не Тейлор із кліпом You Belong With Me, заслужила на нагороду.
У пізнішому інтерв'ю з ведучим та шоуменом Стівом Гарві Каньє заявив, що вважає логіку, за якою музичні премії нагороджують артистів та артисток, «латентним расизмом», відсилаючись до інциденту на VMA.
Втім, навіть попри те, що існують різні дослідження щодо расового підтексту в інциденті на врученні премії, у мейнстримних медіа цей жест Каньє здебільшого розцінили як грубий та недоречний. Для Тейлор Свіфт це була одна з перших великих нагород, а інцидент породив конфлікт між артистами, який так ніколи до кінця і не був завершений. Позиція самого репера постійно мінялася — він то публічно просив вибачення в особистому телефонному дзвінку Тейлор, на телебаченні й у соцмережах, то заново згадував про інцидент у своїх піснях.
Зокрема, він зробив це у синглі Famous 2016 року:
«I feel like me and Taylor might still have sex. Why? I made that b*tch famous».
(укр. «Я думаю, у нас з Тейлор усе ще міг би бути секс. Спитаєте чому? Бо я зробив цю с*ку знаменитою»).
У кліпі були воскові фігури різних оголених жінок, одна з яких нагадувала Тейлор Свіфт. Артистка також випустила декілька дисів у відповідь: трек Look What You Made Me Do присвячений конфлікту з Вестом, так само як і інша пісня з альбому Reputation — This Is Why We Can't Have Nice Things. До особистих образ на адресу Тейлор Свіфт Каньє іще неодноразово повертався на альбомі Vultures (треки Carnival та Lifestyle) та у соцмережах. Тодішня дружина Каньє теж була причетною до конфлікту та у своєму Snapchat опублікувала короткий фрагмент телефонної розмови, в якому Тейлор Свіфт нібито дає добро на використання рядка про себе у пісні Famous.
Це все перформанс
Впродовж років Каньє хоч і залишався контраверсійною фігурою, все ж асоціювався у фанів із чесністю та справедливістю. За його заявами про те, що «Джорджу Бушу начхати на афроамериканців» або про те, що музичні премії частіше нагороджують білих артистів, стояла певна логіка. Проблеми, про які він тоді казав, і справді були та залишаються актуальними для темношкірих людей. І свого часу ніхто не говорив про ці проблеми так відкрито, як він.
Але попри увесь позитивний вплив Каньє на культуру, чим більше заяв він робив, тим менш серйозно їх сприймали. Або ж їх почали розцінювати як частину творчого висловлення, яке означає зовсім не те, що Каньє насправді озвучує вголос.
У 2013 році, після виходу кліпу на пісню Bound 2 з альбому Yeezus, Вест порівняв себе з Мариною Абрамович — відомою сербською мисткинею, яка працює з перформансом та яка сформувала основні принципи сучасного перформативного мистецтва.
«Я — як Марина Абрамович. Це перформативне мистецтво. Річ у тому, що мені все одно, якщо я виглядатиму по-дурному» — сказав Каньє Вест в інтерв'ю на радіопрограмі The Breakfast Club. Кліп до Bound 2 тоді сильно критикували за відвертість та несмак. У ньому Каньє їхав на мотоциклі в обіймах оголеної Кім Кардаш'ян. Сімдесят п'ять відсотків від усіх реакцій на відео були дизлайками.
Як і Bound 2, увесь альбом Yeezus критики та слухачі сприйняли неоднозначно. З основних претензій до альбому — еґо Каньє, яке він звів на п'єдестал у цьому релізі, назвавши себе богом (наприклад, у треку I Am a God) та наслідування менш популярних артистів, зокрема Death Grips, які випустили дебютний альбом Money Store за рік до того. Як і Yeezus, Money Store поєднував елементи індастріалу та диджитал-хардкору з хіпхопом.
Також Каньє критикували за маніпулятивні згадки подій та явищ афроамериканської історії в піснях із цього альбому. Наприклад, у треку Blood on the Leaves він засемплив пісню Біллі Голідей Strange Fruit у виконанні Ніни Сімон, присвячену лінчуванням афроамериканців. Strange Fruit стала протестним гімном 1950–1960-х років та сильно пов'язана зі трагічними подіями в історії темношкірого населення США. Каньє використав семпл із пісні у своєму треку про наркотики, клубну культуру та драми в особистих стосунках. І хоч наркотики та тусовочна культура також становлять певну шкоду для спільноти, рішення ставити їх в один ряд із масовими расово вмотивованими вбивствами не усі сприйняли тепло. Використання семплу розцінили як знецінення трагічних подій та нечутливий мистецький жест, спрямований лише на провокацію заради провокації. Хоча навіть попри неоднозначне продюсерське рішення пісня отримала високі оцінки від критиків.
Однак з Yeezus була запущена вже нова машина, яку досі важко зупинити. Каньє Вест вписав себе в ряди не просто талановитих музичних артистів, а мультидисциплінарних митців. Митцем перформансу Каньє проголосив себе сам, тому мав можливість називати будь-який свій вислів та вчинок частиною творчості й таким чином уникати відповідальності за власні публічні висловлювання. Окрім того, тепер він міг не просто не відповідати за власні слова, але і заперечувати критику аргументом «ви просто не зрозуміли задуму». Мало того, що це нормалізувало його нерідко деструктивну поведінку, так ще і більше підігрівало інтерес до його персони.
Одержимість релігією
Після Yeezus твіттер Каньє став головним ньюзмейкером у сучасному шоубізнесі. Один із гучних скандалів, у який репер втрапив через пости у соцмережі — це твіт 2016 року на підтримку телеведучого Біла Косбі, якого визнали винним у справі про зґвалтування декількох жінок.
Хоч публікація і стала скандальною, артист не зазнав майже ніяких втрат — жоден бренд, з яким Каньє співпрацював, не перервав співпрацю, а альбом The Life of Pablo, який вийшов згодом після твіту, став одним із найуспішніших альбомів у його карʼєрі. Багато хто з фанів вважає цей реліз «останнім» альбомом Каньє Веста, оскільки усі альбоми після нього або отримували змішані відгуки, або переносилися декілька разів та не виправдовували очікувань. До того ж альбому належить трек Famous, про який я згадував вище.
Серія трешових твітів продовжувалася, і згадати усе, що Каньє постив у період із 2016 до 2019 року, просто неможливо. Він нерідко зривав свої ж концерти й замість пісень виголошував монологи про моду, індустрію та особисті стосунки з людьми. Усе це іще можна було сприймати як частину перформансу, тому люди продовжували купувати квитки на виступи та слухати альбоми на платформах. А вихід альбому Ye, де він ділиться своїми труднощами з ментальним здоров'ям, добре вписався в чергу суперечливих заяв і публікацій.
Каньє усе ще виглядав як вразливий, але сильний (і найголовніше — чесний) герой свого часу. Після виходу Ye Каньє Вест вирішив узяти назву альбому, яка також є скороченою версією його імені, за своє основне творче імʼя. Він аргументував це тим, що слово ye в англійській мові — це біблійний варіант слова you (укр. «ти»).
З цього і почалась так звана релігійна ера Каньє. Після Ye та спільного з Kid Cudi проєкту Kids See Ghosts Каньє з'являється у компанії Дональда Трампа, який тоді вперше балотувався на президентський пост, тисне йому руку та вдягає на голову кепку з трампівським гаслом «Зробімо Америку великою знову». Політика Трампа вже тоді була непопулярною серед афроамериканського населення. Наприклад, Трамп нерідко поширював інформацію про те, нібито біле населення в Америці під загрозою через програми різноманітності та ініціативи, спрямовані на закріплення расової рівності. Ще більше загострила ситуацію заява Каньє про те, нібито рабство було вибором афроамериканців.
«Ми були у рабстві скільки? 400 років? Це велика цифра, мабуть, це був наш вибір», — сказав він в інтерв'ю для TMZ у 2018 році.
З того часу Каньє почав втрачати аудиторію. Для темношкірих фанатів артиста такий крок відчувався як зрада — ще 13 років тому цей чоловік вказував на проблеми системної дискримінації у прямому ефірі національного телебачення, а тепер називає своїм другом президента зі ще більш дискримінаційною політикою та виправдовує рабство.
Згодом Каньє Вест разом із родиною ізолюється від соціуму та розпочинає проєкт Sunday Service (укр. «Недільна служба»). У ньому брали участь різні люди, яких Каньє та його родина запрошували особисто. Разом вони проводили богослужіння (не пов'язані з жодною християнською конфесією) та виконували кавери на відомі пісні, змінюючи їхні тексти на християнські мотиви. Серед знаменитостей, які приєдналися до цього хору, були репери Ty Dolla $ign, Chance The Rapper, Kid Cudi, які раніше вже брали участь в інших проєктах Каньє. Також у різний час до госпелу приєднувалися Мерілін Менсон, Джастін Бібер, The Weeknd, запис хору Sunday Service можна почути на альбомі Quadeca — I Didn't Mean To Haunt You.
Разом із заглибленням у християнство Каньє почав провадити риторику проти абортів. Чим далі це все заходило, тим більше республіканськими ставали його погляди та заяви. Зрештою у 2020 році Вест розпочав кампанію до президентських виборів у США.
Хоч він і не представляв жодної з двох основних політичних партій країни, його програма була здебільшого консервативною: він виступав за відновлення обов'язкової молитви у школах та проти абортів. Втім, вона передбачала захист довкілля та засуджувала смертну кару. На той момент Каньє вже встиг здобути популярність в американських ультраправих колах, зокрема тісно співпрацював з американською ультраправою спікеркою Кендес Овенс, відомою за популяризацією консервативних ідей серед афроамериканців.
Але зрештою кампанія Веста виявилася провальною — від підтримки відмовилася навіть дружина репера Кім Кардаш'ян. На тих самих виборах згодом вона висловила підтримку Джозефу Байдену, який у підсумку і зайняв президентське крісло.
Тема релігії та сім'ї не покидала Каньє. Здавалося б, чим нестабільнішою ставала його поведінка, тим глибше він занурювався у своє власне бачення бога та родини. Його президентська кампанія провалилася, а шлюб із Кім Кардаш'ян завершився розлученням.
Новий альбом, присвячений покійній матері Каньє Донді Вест, декілька разів переносився, а коли зрештою вийшов, критики назвали його водночас недоробленим та перенавантаженим надмірною кількістю треків. Процес роботи над альбомом перетворився на виставу всередині стадіону Mercedes-Benz в Атланті. Навіть Кім Кардаш'ян погодилася взяти участь у перформансі, знову з'явившись у весільній сукні.
Після розлучення з Кім Каньє перебував у короткотривалих стосунках з мисткинею та моделлю Джулією Фокс, після чого одружився з моделлю та архітекторкою Б'янкою Цензорі. Журналісти та пересічні користувачі соцмереж відразу відзначили зовнішню схожість Б'янки й Кім. Сам Каньє назвав себе «повелителем» своєї дружини та заявив, що контролює усі її публічні появи.
Цензорі часто з'являлася на публічних заходах у відвертому одязі, в якому виглядала майже оголеною, натомість Каньє завжди вдягнений у щось темне, що закриває практично усе тіло. У соцмережах на їхні луки часто реагували осудом, адже такі публічні виходи трактували як жорстоку демонстрацію сили з боку Каньє і зневагу до особистої свободи та гідності Б'янки.
Також у мережі поширювалися чутки про нібито залежність Каньє від оксиду азоту, на який його підсадив стоматолог Томас Коннеллі. На тлі начебто цієї залежності психічний стан репера почав значно погіршуватися.
Паралельно зі скандальними публічними появами та чутками про залежність Каньє продовжував робити десятки антисемітських заяв, а на сторінці його бренду Yeezy почали з'являтися елементи одягу з расистським гаслом White Lives Matter (укр. «Життя білих має значення» — перекручене антирасистське гасло Black Lives Matter) та іншими атрибутами мови ненависті. В інтерв'ю проросійському та протрампівському спікеру Такеру Карлсону Каньє сказав, що випускати ці речі було «очевидно та смішно». В інтерв'ю іншому ультраправому спікеру та популяризатору теорії змов Алексу Джонсу Каньє висловив свою симпатію диктатору та воєнному злочинцю Адольфу Гітлеру.
Зрештою публіка втомилася від нескінченного «перформансу». Навіть найвідданіші фани старої творчості Каньє Веста почали поширювати у соцмережах пости, де ніби стирали його з історії, а авторство улюблених альбомів приписували іншим реперам. Публікації на кшталт «Це Кендрік Ламар записав Graduation» або «Це Jpegmafia випустив Yeezus» все активніше почали поширюватися в соцмережах після ксенофобських заяв репера.
Кінець
Здається, що для Каньє вже усе закінчилося. Після відверто ксенофобських висловлювань та співпраці з ультраправими медіа від співпраці із ним відмовились Adidas, а три останні альбоми вийшли провальними. Хоч перший альбом із дилогії Vultures й отримав непогані цифри на стримінгах та навіть зміг потрапити в чарти, критики майже одноголосно назвали його найгіршим у кар'єрі артиста. Навряд чи його нова музика цікава тим, кому цікавий хіпхоп як такий. Адже своєю поведінкою Каньє повністю розірвав будь-який зв'язок із тими людьми, завдяки яким цей жанр взагалі існує.
Останні фанати Каньє — це або ті, хто залишилися з ним за інерцією до останнього, або такі самі расисти, як і ті люди, яких Каньє підтримує з 2018 року.
Друга президентська кампанія репера знову провалилася, адже він не зміг ані зібрати свою стару аудиторію, ані набрати нову. А ті, хто почали симпатизувати Каньє через його расистські вислови, навряд чи сприймають його серйозно. Каньє для них виконує роль трофея — фрикуватого афроамериканця, який виголошує ідеологічно близькі для них гасла.
Окрім Трампа та інших американських консерваторів Каньє також неодноразово висловлював симпатію до росіян. Зокрема, дружба Каньє з російським дизайнером Гошею Рубчинським триває вже близько 10 років. Репер приїздив до Москви влітку 2024 року, вже після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, аби відсвяткувати день народження Гоші.
Також Каньє висловлював симпатію до президента Росії Володимира Путіна: він назвав сам себе «молодим Путіним» та висловив бажання зустрітися з президентом РФ особисто.
Тому анонс концерту Каньє Веста в Росії, який з'явився у мережі в кінці серпня 2026-го, хоча і був гарячою новиною, все ж не став несподіванкою. Представники концертного майданчика «Газпром Арена» відразу відхрестилися від події та заявили, що не здавали простір в оренду, а організатори заходу, агенція Say, закликали фанатів «не реагувати на інформаційні вкиди» та дочекатися офіційного розв'язання питання. Детальніше про ситуацію — у новині.
Відмову «Газпром Арени» від проведення концерту Каньє Веста пов'язують із пронацистськими висловами репера, які російська влада формально засуджує. Втім, один з ідеологів Кремля, російський філософ Олександр Дугін схвалив візит Каньє Веста у Росію ще у 2024 році. «Каньє Вест, взагалі-то, ідеологічно наш», — заявив пропагандист.
У своїх спробах бути гострим та невигідним нікому Каньє Вест втратив усе. Хоч часто його суперечлива поведінка може бути наслідком біполярного синдрому, на який страждає репер, відповідає за власний стан і поведінку все одно він сам.
Каньє втратив люблячу фанбазу, знецінивши своїми заявами сотні років боротьби афроамериканців за рівність та свободу, хоча у молодості агітував за ті самі цінності. Для нової, ультраправої аудиторії він так і не зміг стати героєм або хоча б просто творцем, якого вони б сприймали серйозно. Адже, як не крути, не можна втекти з власної шкіри, хай скільки расистських висловлювань не роби у прямих ефірах. Навіть у Росії, яка стала майданчиком для тих, чий пік популярності вже давно позаду, Каньє складно організувати концерт. Намагаючись спровокувати або затролити усіх, Каньє Вест зміг лише втратити репутацію, напрацьовану десятьма визначними для музики альбомами.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media