Український політвʼязень Валентин Вигівський після завершення тюремного строку в Росії не зміг повернутися додому. Із вересня 2025 року він перебуває в центрі тимчасового утримання іноземних громадян у російському Кірові, де його перебування продовжують через суд кожні 90 днів. Чоловік розглядає як варіант — оголосити голодування.
Його батько Петро Вигівський розповів для Суспільне Крим, що син досі не може виїхати з Росії, попри рішення про необхідність залишити її територію. Родина сподівається, що розголос допоможе привернути увагу української влади до його ситуації.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
«Такі думки (про оголошення голодування — ред.) у нього є. Зараз він пробує через суди домогтися зміни рішення про продовження утримання. Я проти цього (голодування — ред.)», — розповів він.
За словами Петра Вигівського, 17 вересня 2025 року його сина перевезли з виправної колонії суворого режиму в Кірово-Чепецьку до центру тимчасового утримання іноземних громадян у Кірові. Перед цим російський суд призначив йому перебування в центрі на 120 днів. Надалі цей строк почали продовжувати судовими рішеннями.
«Це дуже голосно сказано — вийшов із в'язниці. Він покинув межі однієї в'язниці, але його відразу перевезли в Кіров на суд. Він навіть на волі не побув жодної хвилини, бо його прямо автозаком із тюрми перевезли в інше місце», — розповів батько.
Зараз Валентин перебуває в центрі, де, за словами батька, умови залишаються подібними до тюремних. Утримуваних тримають у камерах із ґратами на вікнах, за ними стежить охорона, а на прогулянки виводять приблизно на годину на день.
Водночас Петро Вигівський зазначає, що після тривалого перебування сина у штрафному ізоляторі умови в центрі здаються йому кращими. Там є ліжко, яке не забирають на день, туалет, можливість умитися та телевізор. Також, за словами батька, там краще годують.
Петро Вигівський вважає, що головна проблема — не відсутність країни, яка могла б прийняти його сина, а небажання російської сторони дозволити йому виїхати.
«За всіма законами, навіть російськими, його зобов'язані відпустити, бо є рішення суду, що він має покинути територію Росії. Йому було приписано залишити її протягом кількох днів. Але це не виконується, а його тримають у цьому депортаційному центрі», — сказав Петро Вигівський.
Батько також розповів, що раніше шукав можливості організувати виїзд сина через інші країни. Зокрема, домовлявся з українським посольством щодо маршруту через Грузію, однак цей варіант не вдалося реалізувати. Пізніше розглядали можливість виїзду через Естонію, але й із цим виникли труднощі.
«Проблема не в тому, хто готовий допомогти. Аби таки дозволили виїхати, це без проблем можна домовитися. Я вже домовлявся раніше з Грузією. Але проблема в тому, що його просто не відпускають фізично», — сказав батько.
Нині родина спілкується з Валентином через Telegram — йому передали телефон із доступом до інтернету. Про стан здоров'я син розповідає мало, а про пережите під час ув'язнення батько дізнавався переважно від консулів та адвокатів.
Петро Вигівський каже, що син майже не розповідає про проблеми зі здоров'ям. Родина дізнавалася про його стан від консулів та адвокатів, які відвідували його під час ув'язнення. Він також згадав про складні періоди в житті сина, зокрема тривале перебування в одиночній камері та психологічне виснаження після того, як у 2019 році інших ув'язнених звільнили, а Валентин залишився в Росії.
«Коли всіх поміняли, він залишився сам. Це був для нього дуже тяжкий період, який тривав кілька місяців. Він також кілька років перебував в одиночній камері, і тоді в нього почалися психологічні зриви», — розповів Петро Вигівський.
Раніше родина Вигівського намагалася не привертати уваги до його ситуації, сподіваючись, що перебування в центрі буде нетривалим. Однак минув понад рік, а можливості повернутися додому так і не з'явилося. Тому Валентин і його рідні вирішили відмовитися від інформаційної тиші.
«Ми сподівалися, що довго це не триватиме і його за кілька місяців відпустять. Але минув уже понад рік, а змін немає. Я не чув, щоб когось з українців із цих депортаційних центрів звільнили й відпустили додому. Тому ми вирішили, що інформаційна тиша до добра не привела і, мабуть, пора її закінчувати та домагатися розголосу», — пояснив Петро Вигівський.
Батько розповів, що звертався до різних українських державних установ та організацій. Зараз він підтримує постійний контакт з Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, передає їм документи й судові рішення.
Петро Вигівський сподівається, що публічність допоможе привернути увагу українських урядових структур не лише до справи його сина, а й до інших українців, яких утримують у Росії з політичних мотивів.
«Я розумію, що зараз війна, у нас великі проблеми й є питання важливіші. Але ця проблема залишається — для самих хлопців і для їхніх сімей. Я Валентину колись казав, що це не ти сидиш один, це вся наша сім'я сидить із тобою. І таких людей багато», — наголосив батько.
Петро Вигівський каже, що насамперед хоче зустріти сина, допомогти йому відновити здоров'я та побачитися з рідними. За час ув'язнення змінилося й життя його сім'ї: коли Валентина затримали, його синові було шість років, а зараз він уже закінчив школу та вступив до університету.
Валентин Вигівський перебуває в російському ув'язненні з 2014 року. Він поїхав до окупованого Криму на виставку авіації, де чоловіка затримали російські силовики за звинуваченням у «зборі і передачі представникові Китаю секретної інформації про двигун літака бойової авіації РФ». Його батько закликає не забувати про українських політв'язнів, які залишаються за ґратами, та про їхні родини, що роками чекають на повернення близьких.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.