Перейти до основного змісту

Сам на хуторі за понад 10 кілометрів від цивілізації: як живе буковинець Василь Вовчук

Десять років Василь Вовчук живе сам серед гір на хуторі у селі Випчина, що у Чернівецькій області. Найближчі магазин, аптека та лікарня за понад 10 кілометрів звідси у центрі громади — селищі Путила. Туди Василь спускається конем на закупи двічі на тиждень.

У магазині чоловік купує все, крім молока та м'яса, бо має худобу. У таких умовах Василь живе все життя — 69 років. Суспільне Чернівці розповідає про життя чоловіка на хуторі, де майже ніколи немає людей.

Чому на хуторі немає людей

Раніше на хуторі у селі Випчина жили 70 людей. Потім частину з них виселила радянська влада, а ті, що залишились з часом померли. Тепер на хуторі живе лише один чоловік — Василь Вовчук.

Люди у цій місцевості з'являються рідко — іноді приїжджають влітку або приходять по гриби. Останні, якщо затримуються, а вже починає темніти, то ночують у будинку Василя. Він радий таким зустрічам, бо на хуторі самому нудно.

Вид на гори, який видно з хутору, де живе Василь Вовчук. Фото: Суспільне Чернівці

Про побут без цивілізації

У Випчині немає магазину, аптеки чи лікарні. Найближча цивілізація — у Путилі. Це за понад 10 кілометрів звідси горами. Туди Василь спускається конем, якого звати Леська, двічі на тиждень.

Жити на горі без коня – то неможливо. Дрова вожу, копиці сіна, у село пішов, приніс продукти.
Кінь, яким Василь Вовчук спускається у Путилу. Фото: Суспільне Чернівці

Будинку, у якому живе чоловік, понад 100 років. Його опалює дровами, які заготовляє ще влітку.

Зараз будинок отопити легше, бо немає таких морозів, які були в грудні — тоді вони сягали -15 градусів.

Василь Вовчук рубає дрова. Фото: Суспільне Чернівці

Для пиття та приготування їжі воду Василь набирає з джерела, яке поблизу його будинку. А щоб мати воду для господарських потреб, треба йти до криниці та користуватись коромислом.

Будинок, у якому живе Василь Вовчук. Фото: Суспільне Чернівці

Чоловік має коня, корову, двох овець, а влітку був ще кабан. Тому з магазину Василю не потрібно багато продуктів.

Та що купую? Хліб, вермішель, сіль, цукор, олію, а далі у мене господарство своє. А м’ясо – я собі кабана тримаю.

Найчастіше для себе Василь готує борщ. Але ще любить голубці, картопляне пюре з тушкованкою, сало, ковбасу, сир та гуслянку.

У будинку Василя немає електрики. Зараз він освітлює кімнату або свічками, або лампою, яка працює на батарейках. Коли вже стемніло та стає нудно – чоловік слухає радіо. Також має кнопковий телефон – але звʼязку у хаті немає.

Раніше у будинку від генератора працювало ще декілька ламп, але згодом він зламався.

Темрява у кімнаті, де спить Василь Вовчук. Фото: Суспільне Чернівці

Останні 20 років чоловік живе на цьому хуторі у будинку тещі. До цього жив у Кричанівці – це ще вище у горах. Туди від Випчини треба йти три години пішки.

Дружина Василя десять років тому виїхала за кордон, бо була потреба.

За все життя чоловік приїжджав у Чернівці два рази, востаннє – рік тому.

Я спочатку поїхав конем у Путилу, коня залишив там у господаря, звідти на автобус – і в Чернівці.

Тоді у Чернівцях Василь зустрівся зі своїми дітьми. Троє з них живуть далеко, тому рідко навідують батька, а ще одна донька живе — у Путилі. Вона приїжджала до Василя на свята.

У Василя три собаки. На фото один з них. Фото: Суспільне Чернівці

У Чернівцях чоловіку сподобалось серед людей, але він звик до тиші, яка у нього на хуторі. Попри це, за декілька років, коли Василю стане важко самому на хуторі, то планує переїхати до доньки у Путилу.

Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Топ дня
Вибір редакції