Пенсіонерка з Чернівців Степанія Мазур показала квіти зі свого саду у Threads і знайшла постійних покупців. Це переважно молодь, яка через соцмережу домовляється з жінкою про квіти та приходить їх забирати. Після важкої травми Степанія більше не змогла працювати головною бухгалтеркою, а пенсії на життя не вистачало. Відтак знайшла себе у справі, яку любила її мама, — вирощує жоржини, соняшники, калли та інші квіти.
Чому Степанія не хоче збільшувати господарство, як соцмережі допомогли їй продавати квіти та чому робота в саду для неї — більше, ніж просто заробіток – у матеріалі Суспільне Чернівці.
Як допис у Threads допоміг знайти покупців
Степанія Мазур розповідає, що отримала постійних покупців після публікації у соціальній мережі Threads. Відео, на якому жінка везла тачку, наповнену півоніями зі свого саду, привернуло увагу людей.
«Я і не дивилася на кількість лайків. У мене артрозХронічне не запальне захворювання суглобів, яке поступово руйнує суглобовий хрящ і призводить до деформації кісток., і я не дуже можу носити ті квіти, а півонії досить важкі. То я собі брала тачку, їхала по ходу і в тачку складала», — каже Степанія.
За словами жінки, виставити відео в інтернет їй запропонувала клієнтка, а власну сторінку допоміг створити син.
«Моя постійна покупчиня каже: «Я вас виставлю в Threads, у вас усе буде добре». Виставила — бачу, йдуть люди. Вона каже: «Вам треба відкрити свою сторіночку». Ну, а тоді якраз був вдома менший мій син з армії. І він мені це все зробив».
За словами жінки, після цього допису в неї побільшало постійних покупців.
«Здебільшого це молоді дівчатка. Приходять одні й ті самі. В більшості — через Threads. Пишуть туди, хто хоче квіти, і домовляємося. Але буває, що і сюди приходять замовляти квіти», — говорить жінка.
Коли стає прохолодніше, покупців більшає, розповідає Степанія. Люди приходять, обирають квіти, а деякі забирають їх одразу великими партіями.
«Якось прийшли оптом забрали соняшник. Гладіолуси так само всі забрали. Жоржинок ще десь в обід не було. Калла — то було взагалі бомба. За ними приїжджали взагалі звідкись із району», — згадує жінка.
Після травми не змогла повернутися на роботу
Степанія продає квіти, які вирощує власноруч. Почала займатися цим уже на пенсії. До цього жінка була головною бухгалтеркою на заводі, однак через травму голови більше не могла працювати. Каже, відтак знайшла себе у квітах.
Вирощування квітів для Степанії залишається хобі, яке водночас допомагає пережити зиму. Пенсії, за її словами, на життя не вистачає, а продаж квітів дозволяє додатково заробити.
«Пенсія в мене 3400. Це навіть у магазин нема чого йти, тому що треба комуналку платити», — говорить вона.
Жінка розповідає, що вирощувати квіти буває непросто, бо це потребує фізичної роботи. Попри навантаження, каже, що це захоплення також допомагає їй почуватися краще.
«З жоржинами, наприклад, дуже важко: садиш як картоплю — середня важкість. Але воно додає мені сил і здоров'я. Бо коли наробишся — от як та дитина: ти народила її — тяжко ж? Тяжко, але воно тішить. Так само квіти», — розповідає квітникарка.
Квіти у спадок
За словами Степанії, любов до квітів у її родині була давно. Після отримання інвалідності жінці було важко постійно залишатися вдома, тому зайнялася квітами.
«Ще моя мама займалася квітами. Коли я отримала інвалідність, то вдома сидіти було нецікаво і сумно. І тоді я і почала розвивати спадок, який мені дістався від мами», — розповідає Степанія.
Першими квітами, які вона почала вирощувати у великій кількості, стали жоржини. Каже, спочатку мала лише два кущі одного із сортів. Згодом асортимент розширила.
«Перші були жоржини [сорту] "Евелінка" – два кущики. З тих двох стало сто. Потім захотілося асортимент. Тоді у Чернівцях не було стільки нових сортів, були здебільшого старі та лапаті», — говорить жінка.
Півонії та квіти з Нідерландів
Особливе місце в саду Степанії займають півонії. Каже, раніше вибір сортів був значно меншим, а придбати рослини з-за кордону було неможливо.
«Півонії були ще в моєї бабки. Мама теж любила півонії. Але тоді не було цього асортименту. Ми ж були в Радянському Союзі — закрита територія, ніякого ввозу», — згадує Степанія.
Згодом жінка почала більше користуватися соцмережами. Саме там навчилася замовляти саджанці з іншої країни. Степанія каже, що її тоді вразило різноманіття сортів — кольорів і форм квітів.
«Коли почався COVID-19, я більше зайшла в соцмережі. І там знайшлися люди, які збиралися зробити колективне замовлення з Нідерландів. У них ціни, звичайно, космічні. Але я виписала, бо залежність», — жартує вона.
Окрім півоній та жоржин, у саду Степанії ростуть й інші квіти. Зокрема, кермек. Щоб однорічна рослина рясно цвіла, її потрібно висівати ще в лютому в парнику, розповідає жінка.
Степанія розповідає, що веде записи сортів жоржин при посадці. Це допомагає їй не плутати рослини після того, як настають холоди.
«Буває, що мороз приходить несподівано, і вже все чорне, і не знаєш, що і де посаджене. Тому в мене від посадки записи. Потім літом я їх перевіряю, наскільки все точно записано. Викопую уже із зошитом перед собою: от тут чотири рядочки "Красуні", тут чотири рядочки "Сандри"», — пояснює квітникарка.
«Встаю вдосвіта, щоб квітка була свіжа»
Степанія розповідає, що її робочий день починається рано, аби квіти довше залишалися свіжими.
«Ранок починається вдосвіта — з п'ятої години. Тепер ранки вже пізні, то треба з налобним ліхтарем ходити городом, щоб бачити, що різати. Щоб квітка була свіжа, її треба різати вранці», — розповідає жінка.
Степанія каже, що квіти на місце продажу доводиться доставляти самостійно, проте вдома допомагає чоловік.
«Везу я сама. Тут, [на місці продажу], вивантажую сама. Вдома домагає завантажити чоловік. І вже ввечері, як я повертаюся, він допомагає у посуд набрати свіжої води, і покласти квіти в холодильник», — розповідає вона.
Жінка каже, що має графік, який дозволяє поєднувати торгівлю, роботу на городі та мати час для відновлення сил.
«З неділі до четверга я ходжу продавати вирощені квіти. Один день — п'ятницю — я бігом роблю, що можу, на городі. В суботу я регулярно відпочиваю, і ніяка робота мене не стосується», — каже вона.
Не планує розширювати господарство
Попри те, що квіти стали для Степанії джерелом додаткового заробітку, каже, що збільшувати обсяги вирощування не планує. За її словами, хоче працювати стільки, скільки фізично зможе обробити.
«Дякую синам, вони мене підтримують. Обидва сини — учасники бойових дій. В мене немає ніяких бажань щось розширювати — є стільки, скільки я можу обробити. Не зможу стільки — посажу ще менше», — ділиться жінка.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини