"Я вишивала йому сорочку на весілля". Під Бахмутом загинув 22-річний десантник з Чернівців Микола Яремчук

. Фото полеглого військового Миколи Яремчука. Джерело: Суспільне Чернівці

12 лютого під Бахмутом загинув 22-річний Микола Яремчук з Чернівців. Він пішов на фронт добровольцем у листопаді після свого старшого брата. До війни Микола займався карате й працював тренером, на фронті був командиром взводу десантників. 17 лютого тіло військового зустріли у Чернівцях. Суспільне розповідає його історію.

Люди зустрічали полеглого воїна на колінах. Фото: Марія Ігнатюк / Суспільне Чернівці

Микола був сапером у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Батьки кажуть, що він пішов добровольцем, бо до війська у перші дні повномасштабного вторгнення пішов його старший брат Павло.

Старший брат Миколи — Павло. Фото: Марія Ігнатюк / Суспільне Чернівці

Влітку Микола закінчив навчання. 1 листопада пішов до центру комплектування. Спочатку був на навчаннях. В цей час старший брат Павло воював на Миколаївському напрямку. Вони підтримували зв'язок.

"Ми — сім’я Яремчуків, які ніколи просто так задню не дадуть, я перший. Скажімо так, він пішов по моїм стопам. Я думав, що я піду один і з сім’ї нікого не заберуть. Ніхто не міг його зупинити, він сказав: “Брат там, і я мушу піти”, — каже Павло.

Павло та Микола Яремчуки. Фото з архіву сім'ї Яремчуків

Згодом роту Миколу направили на Бахмутський напрямок.

"12 лютого о 5:06, пам’ятаю, як зараз, повідомлення: "Їду на бойове. Зв’язку не буде, держи за мене кулаки, все буде добре. Приїду — напишу". І те повідомлення, як написалося — так у мене тьохкало серце. Так я йому писав-писав, і тут дзвінок: "Немає Микосі", — розповідає Павло.

Батько пригадує, що останніми словами, які полеглий син писав йому, були: "Тато, я готовий на всі 100". Микола був командиром взводу десантників. Він проголошував слова, коли складали клятву. Батько переслуховував цю клятву понад 100 разів.

Батько Миколи Яремчука. Фото: Марія Ігнатюк / Суспільне Чернівці

"У нього в підпорядкуванні було сім хлопців, він дуже організований, за ним слухали, йшли. Він завжди казав: "У мене все добре". Так само і Павлик: "У мене все добре". Більше вони нічого не розказують, чи їм тяжко, чи вони хворі", — кажуть батьки.

Микола Яремчук з дитинства займався карате, був учасником та призером міжнародних змагань, мав чорний пояс. Закінчив факультет фізичної культури та працював тренером.

"Займався, медалі, так ми тішилися. Тато тішився, на кожні змагання ходив, тішився. Я не дуже так ходила, тато був кожні змагання, на кожних, одягав медалі, всім показував — це Павлик, а це Микола", — розповідає мама.

Батько показує медалі полеглого на війні сина. Суспільне Чернівці

"Майже всюди він був на п’єдесталі, і найбільше його досягнення — це срібний призер на чемпіонаті України серед юніорів у 2006 році, кандидат у збірну. Микола починав працювати в клубі і як тренер з усіма дітьми находив спільну мову", — каже тренер з карате Святослав Сідлярчук.

Тренер Миколи з карате. Фото: Марія Ігнатюк / Суспільне Чернівці

Микола планував одружитись. Мама вишивала йому сорочку на весілля.

"У Миколи була дівчина, мала зараз їхати. Я вишивала сорочку, чорну, з тризубцем, як він захотів. Не встигла… . І все. Не встигла", — каже матір загиблого.

Матір Миколи. Фото: Марія Ігнатюк / Суспільне Чернівці

19 травня Миколі мало виповнитись 23 роки. Рідні мріють, аби вулицю у Садгорі назвали на честь Миколи.

Читайте також

Військові з Буковини, які полягли у боях від початку повномасштабної війни. Згадуємо їх

Читайте нас у Telegram: головні новини Буковини