Подружжя Светюх із Деснянського на Чернігівщині вирощує на своєму городі виноград замість картоплі. Вага деяких грон досягає трьох кілограмів. Врожай вони споживають самі, роздають родичам, пригощають сусідів та продають. За словами Павла Светюхи, попри клімат, виноградарство у найпівнічнішому районі України, Новгород-Сіверському, виявилося вигіднішим, ніж вирощування картоплі.
Пенсіонери Павло та Олена Светюхи дев'ять місяців протягом року вдвох працюють на винограднику біля дому. Город, на якому раніше вирощували овочі, вони перетворили на виноградник. Виноградом засаджена вся земельна ділянка довкола їхнього будинку. Подружжя має понад сотню різних столових сортів.
«Діючих до сотні, а якщо з молоденькими — поверх сотні, до двох сотень», — розповідає Олена Светюха.
Виноградарством сім'я почала займатися у 2014 році. До цього на городі, де тепер понад двісті кущів винограду, вирощували картоплю.
«Коли 2014 року почалася війна, ми зрозуміли, що відходить Крим і Донбас, і картопля, як така, вже не актуальна. Ми задумалися, чим зайнятись, і зупинились на винограді. Сьогодні є результат», — каже Павло Светюха.
Пані Олена ж каже, вирощувати виноград цікавіше, ніж картоплю.
«На картоплі вбиваєшся. Якщо ще велика, то збираєш, а якщо свиняча вродила, то ну її в баню, а тут кожного дня виходиш — і сили додається. Але виноград має свої два мінуси: весна з приморозками і прибабахами і так само осінь».
Виноградарі розповідають, що вже зібрали врожай з 25 ранніх сортів — більша ж частина ще дозріває на лозі.
«Строки дозрівання різні, починаючи від середини серпня і до морозів, до листопада місяця», — розповідає чоловік.
Виноград подружжя споживає, також роблять родзинки, роздають родичам, пригощають сусідів та продають.
«Заїжджають люди сім'ями, особливо з дітьми, жінки, чоловіки. Ми пропонуємо спробувати з кущів, які дозріли. І люди хочуть першопочатково купити 3-5 кілограмів, а з виноградника виходять з повними сумками — 10, 15, а то й 20 кілограмів. Тому що діти дивляться батькам у очі і кажуть: "Хочу ще такого"».
Подружжя оцінює свій досвід виноградарства у найпівнічнішому районі України як успішний.
«У нас є знайомий у Новгороді-Сіверському. Так він не повірив, перший раз привезли, він каже: "Ви хочете сказати, що це в нас на Чернігівщині таке можна виростити?". Потім приїжджав сам дивитись».
Щороку довкола будинку подружжя висаджує нові сорти винограду.
«Копаючи ямку, глибина її десь до 70 сантиметрів, на дно покладено кілограмів десять перегною. Торф, пісок і чорнозем, і плюс попелу з літр, а то й більше. Від того й такий результат, ми не використовуємо жодних хімічних добрив».
Також більшість грон ховають у сітчасті мішечки.
«Для чого вони: як виноград починає дозрівати, набирає цукру, то оси і шершні одразу його пробивають, а тоді всі бджоли і мухи з округи летять сюди».
Стовпчики для опорної конструкції, яку називають шпалерами, Павло Светюха зробив з акації. На металеві планують їх змінювати поступово — за гроші, виручені з урожаю.
«Перших три роки треба працювати для душі: ходиш, дивишся, радієш, що кущ живий, кущ росте. А вже наприкінці третього року і далі вийшов на виноградник, нарізав, поплескав себе по животу — і шлунку теж радість».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.